Дорогі українці!
Уже століття майже безперервно триває війна із споконвічним ворогом України — Росією. Після проголошення незалежності України 22 січня 1918 року більшовики почали агресію проти молодої української держави. Але ворог як століття тому, так і сьогодні не врахував головного — духу наших воїнів. Крути та Бахмач — дві маленькі залізничні станції — стали вічними символами незламності всіх захисників України.
Державність тоді, у 1918-му, як і у 2014-му, рятували добровольці. Так у Києві кілька сотень українських хлопців-студентів, не вагаючись, зголосились стати до лав української армії на захист країни. Вони ще не мали військового досвіду, проте, сповнені віри, пішли у бій із шеститисячною вишколеною армією загарбників.
З дитинства я захоплююся силою духу цих юнаків. Вони не боялись смерті. Перед очима ворога в останні хвилини свого життя заспівали український Гімн — «Ще не вмерла Україна» — як символ незламності нашої нації.
Своєю мужністю герої Армії УНР підняли на боротьбу наступні покоління, зокрема і сучасних українських воїнів, які в зоні АТО стоять сьогодні на смерть за українську державність, по всьому фронту зупиняючи російського окупанта.
Пам’ятаймо і згадуймо в цей день не тільки Героїв Крут та Бахмача, а й усіх воїнів, що віддали своє життя за Україну! Нехай їхній приклад надихає нас на невтомну спільну боротьбу проти ворога за вільне та гідне життя нашого народу у своїй незалежній державі!
Андрій ПАРУБІЙ.
