Бурштинові конфлікти на Поліссі виникали, відколи тут знайшли поклади «сонячного каменю». Але останніми роками вони стали жорстокішими, з використанням зброї і, на жаль, людськими жертвами. Буквально кілька днів тому під час такого конфлікту у Сарненському районі Рівненщини загинув батько скупника бурштину, а його син поранений. А до цього були гранати у Клесові, поранені у Старому Селі Рокитнівського району...
Тож щоб якось спрямувати у законне русло нелегальний видобуток бурштину, який набрав загрозливих і для екології, і для економіки держави масштабів, а головне — не допустити, щоб за бурштин убивали людей, слід постаратись народним депутатам. Хоча і сам, будучи народним депутатом VІІ скликання, не з чуток знаю, який лобістський опір насправді чиниться, щоб і надалі впливовим особам збагачуватись на незаконному видобутку «сонячного каменю», нехтуючи при цьому державними інтересами в цьому питанні. Державна казна могла б відчутно збагатитися, якби легалізували видобуток бурштину, та й люди мали б офіційні робочі місця.
Дехто прикривається тим, що, мовляв, немає закону, який би легалізував видобуток бурштину, на що я хочу заперечити: є чимало регуляторних актів, які дають змогу це зробити. Було б лише бажання. Адже на Рівненщині вже легально працює кілька таких підприємств.
Як колишній заступник голови Комітету Верховної Ради України з підприємництва, регуляторної політики та антимонопольного законодавства (у VІІ скликанні) звертаюся до нинішнього голови Комітету Верховної Ради України з питань промислової політики та підприємництва Віктора Галасюка, який має всі можливості та важелі впливу, щоб, не чекаючи, доки вилежиться у парламенті новий закон про видобуток бурштину (прийнятий у першому читанні), зробити дерегуляцію деяких статей чинних законів щодо видобутку бурштину. Це, на мою думку, потрібно зробити для того, щоб спростити процедуру проходження документів з дозволу на видобуток бурштину.
Адже нині шлях від створення і реєстрації підприємства до початку видобутку бурштину становить 7 років, тоді як (при бажанні і добрій волі) його можна було б скоротити до 7—9 місяців. Переконаний, це можна зробити за умови, що держава продаватиме через аукціони геологорозвіддані про запаси бурштину на родовищах, які є власністю держави. На цій інформації держава могла б заробляти.
У новому законі про видобуток бурштину, прийнятому парламентом у першому читанні, вводиться поняття «артіль старателів». Але у нашій законодавчій базі немає такого поняття, як «артіль». Тому в моєму розумінні артіль — це товариство з обмеженою відповідальністю тих людей, які нині нелегально працюють на видобутку бурштину. Тому я пропоную, коли відбудеться дерегуляція (зменшення кількості регуляторних документів), владі допомогти нелегальним старателям легалізуватись, створивши ТзОВ.
Микола КУЧЕРУК,
народний депутат України VІІ скликання,
голова фракції ВО «Батьківщина»
у Рівненській обласній раді.
