Чи потрібно запроваджувати в Україні етичні стандарти поведінки для обранців усіх рівнів — як народних депутатів, так і депутатів місцевих рад, а також чи варто ухвалити кодекс депутатської етики? Про це дискутували учасники національного форуму «Етичні стандарти для народних обранців: перспективи запровадження в Україні» за участю народних депутатів України, депутатів місцевих рад, представників виконавчої влади та громадськості.
У багатьох розвинених країнах етичні стандарти обраних осіб вже стали нормою, а правила поведінки членів парламенту та органів самоврядування регулюються спеціальними кодексами. За порушеннями правил поведінки та етичних норм стежать спеціальні комісії.
Народні депутати України Ірина Суслова і Світлана Войцеховська під час форуму.
У багатьох європейських країнах парламенти почали ухвалювати кодекси депутатської та чиновницької етики на початку 1990-х років, а в Україні ця тема вийшла на перший план після Майдану. Однак український парламент досі не ухвалив кодекс депутатської етики, тож наразі тільки одна місцева рада — Менська міськрада Чернігівської області — прийняла такий кодекс. Водночас у Верховній Раді обговорюється реформування парламенту з урахуванням рекомендацій місії Європарламенту, серед завдань якої також значиться врегулювання правил поведінки народних депутатів.
У парламенті вже з’явилося усвідомлення того, що потрібно міняти правила етичної поведінки народних депутатів, вважає голова підкомітету з питань законодавства про статус народного депутата України Комітету Верховної Ради з питань Регламенту Світлана Войцеховська («Народний фронт»). За її словами, всі лідери депутатських фракцій на словах підтримують зміни до Регламенту щодо норм депутатської етики, гендерної рівності (бо в деяких парламентських комітетах, приміром у бюджетному, немає жодної жінки). Та коли доходить до голосування, ця підтримка кудись дівається. «Зараз в парламенті етичні норми здебільшого розуміють як відносини між народними депутатами, — зауважила С. Войцеховська. — Але етичні норми — це й прозорість декларацій, способу життя, кошторису Верховної Ради, рівня зарплати, те, як обранці зустрічаються з виборцями». Вона вважає не зайвим ухвалити кодекс етичної поведінки депутатів усіх рівнів, однак висловила побоювання, щоб після ухвалення такого документа його норми не залишилися на папері. Хоча в європейських країнах навіть без запровадження спеціальних комісій, які б стежили за депутатською етикою, існує дієвий громадський контроль. С. Войцеховська навела такий приклад: в Естонії дружина політика отримала грант у сфері медицини, тоді як цей політик є членом медичного комітету парламенту. Щоправда, на запитання, як покарали цього політика, почули відповідь — ніяк. Але цей депутат відповідатиме перед суспільством і, напевно, його не оберуть до парламенту. «Саме це і є показником зрілості суспільства», — вважає народний депутат.
На думку голови підкомітету з питань гендерної рівності і недискримінації Комітету Верховної Ради з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин Ірини Суслової (Блок Петра Порошенка), кодекс депутатської етики має врегулювати три найболючіші проблеми в парламенті — відповідальність депутатів за те, що вони не з’являються на пленарні засідання, питання неперсонального голосування та неетичні висловлювання і сутички між парламентаріями. Водночас вона відзначила, що останнім часом бійок в парламенті значно поменшало, і не в останню чергу через публічне висвітлення, адже всі інциденти бачить вся країна. І. Суслова зазначила, що у світовій практиці є три типи комісій з депутатської етики.
Приміром, у США — це незалежний орган, сформований із юристів, журналістів і представників громадянського суспільства, який фінансується з бюджету. У Франції та Британії є інститут парламентських приставів, у деяких парламентах світу самі депутати дають оцінку діям колег і там комісії з депутатської етики діють у самому законодавчому органі. На думку І. Суслової, для України найефективнішим було б створення незалежної комісії з депутатської етики на зразок тієї, що діє в США.
Представники місцевих рад також вважають за доцільне ухвалення кодексу депутатської етики та утворення спеціальних комісій.
Секретар Перечинської міськради Закарпатської області Олеся Вовканич розповіла, що проект такого кодексу вже обговорювався у міськраді й знайшов підтримку депутатів. Однак створено об’єднану територіальну громаду і 30 квітня відбудуться вибори до ОТГ, тож вирішено винести ухвалення етичного кодексу та створення етичної комісії на першу сесію новообраної міськради. А поки що текст проекту кодексу депутатської етики оприлюднено на сайті міськради для широкого обговорення.
Водночас експерти сходяться на думці, що суспільство дуже стомилося від бійок, лайки та інших інцидентів у парламенті, що породжує тотальну недовіру до влади. «Люди хочуть не політиків, які лаються та б’ються, а харизматичних лідерів, котрі вміють переконувати аргументами», — зазначив голова Центру політичних студій та аналітики «Ейдос» Віктор Таран. «Люди прагнуть змін, але боротьба за високі стандарти в політиці триває дуже повільно, бо досі процвітає кумівство і прагнення особистої наживи», — додала заступник голови ВГО «Інститут Республіка» Олександра Скиба.
Факт
Згідно з Кодексом етики для голови та депутатів Менської міськради суб’єкти етичної поведінки повинні утримуватися від будь-яких гонорарів, подарунків, винагород, безпосередньо чи опосередковано за дії, пов’язані зі здійсненням повноважень. Мають відкидати пропозиції про незаконні послуги, а всі подарунки повинні передаватися органу місцевого самоврядування.
Фото зі сторінки Ірини Суслової у Фейсбуці.
