Вищий навчальний заклад обов’язково має йти не просто в ногу з часом, а хоча б на крок попереду — щоби вказувати напрям руху і забезпечувати його виконання. Так, так, забезпечувати. Адже ми готуємо інтелектуальний потенціал нації. Випускник університету повинен мати не лише глибокі теоретичні знання, а й навички їх використання в щоденному житті. Оскільки в ринковій економіці освітній процес є видом економічної діяльності, то університет повинен мати можливість її забезпечувати. Ніде у світі держава не спроможна повністю задовольнити фінансові потреби вищого навчального закладу. Отож, навчаючи, ми повинні ще й заробляти. На щоденне життя.

На розвиток. На стимулювання наукового пошуку. Як це зробити?

 

 

Упродовж шести останніх років на базі нашого університету технологій та дизайну за підтримки Міністерства освіти і науки України та Національної академії педагогічних наук України проводяться міжнародні конференції, присвячені обміну досвідом і практиками науковців та керівників, апробацій досліджень послідовників наукового напряму підвищення ефективності професійної освіти та її економіки. Упевнений, що рушійними силами в інноваціях в освіті є внутрішні зміни, внутрішній університетський менеджмент, який працює на засадах підприємницького університету. Для цього потрібно вивчати й аналізувати ефективність використання ресурсів, якими володіє ВНЗ, покриття витрат доходами, переглянути ефективність управління витратами, продумано підійти до економії ресурсів. На моє глибоке переконання, впровадження інновацій, які відбуваються шляхом реформування та модернізації, може дати результат в освіті лише за умови економічних реформ у самому ВНЗ. Дуже важливими складовими є зовнішні реформи — розподіл бюджету, відсотки ВВП на освіту в держбюджеті, держзамовлення вишам, інвестиції, фінансування, надання освітніх кредитів і грантів чи освітніх ваучерів. Це добре, але зовнішні реформи нівелюються внутрішнім менеджментом освітніх закладів, відсутністю економічних інструментів управління. Водночас маємо дбати про забезпечення якісного освітнього процесу належним фінансуванням.


Наш університет — технологічний, готує, зокрема, кадри для легкої промисловості. В навчальному закладі працюють авторитетні вчені, які розробляють для галузі інноваційні технології. На жаль, в державі не налагоджено системи їх впровадження.

Щоби впливати на ситуацію, повніше реалізувати наукові розробки (при цьому, звичайно, поліпшувати практичну підготовку студентів), ми ініціювали створення столичного кластера легкої промисловості. До нього ввійшли університет, Київська міськдержадміністрація та столичні підприємства. Ми — ініціатори й організатори нової моделі співпраці, бо підприємства галузі легкої промисловості виробляють широкий асортимент товарів споживчого, виробничо-технічного та спеціального призначення. Продукція легкої промисловості має стійкий попит, затребувана в багатьох сферах життєдіяльності людини і має безпосередній вплив на економіку та розвиток Києва й усього суспільства. Легка промисловість посідає перше місце після харчової щодо задоволення базових потреб людини. Крім цього, раніше 25—30% (зараз удвічі менше) коштів надходило в бюджет Києва від підприємств легкої промисловості. Це є основним, містоутворювальним чинником зростання.


Освітній інвестиційно-технологічний кластер легкої промисловості засновано для підвищення конкурентоспроможності підприємств легкої промисловості, забезпечення високотехнологічного та інноваційного розвитку. Так об’єднуються виробничий потенціал, ресурси і освітня, науково-технічна та інноваційна діяльність, з урахуванням збалансованої підготовки фахівців, потреб ринку праці, інтересів держави та роботодавців у рамках державно-приватного партнерства. Прикладом цього є госпдоговір «Розробка біотехнології виробництва еластичних шкір поліфункціонального призначення та дослідження впливу відповідної оплати праці на ефективність роботи підприємства при використанні біотехнологій» АТ «Чинбар» та ліцензійний договір «Система прогнозування споживчих властивостей продукції» ТОВ «Дана-мода» з університетом. Здебільшого в розробках кластера беруть участь молоді науковці, спираючись на багаторічний досвід наукових шкіл вишу. Студенти університету в рамках підготовки магістерських робіт виконують також свою частку розробки в рамках проектів. Цьогоріч це 12 робіт. Що стосується вигод, то це практикоорієнтоване навчання студентів за світовими вимогами до підготовки фахівця. Молоді вчені створюють життєздатний науковий продукт, який призводить до економічного ефекту. Тісна співпраця з роботодавцями галузі дозволяє забезпечити адекватність підготовки фахівця до вимог ринку праці.


Готуючи кадри, ставимо і собі, і їм завдання зробити легку промисловість конкурентоспроможною на світовому ринку. Україна має всі можливості бути законодавцем моди в Європі. 


А поки що в деяких підгалузях легкої промисловості до нашої країни ввозиться у кілька разів більше китайських товарів, ніж сумарно виробляється на всіх підприємствах цієї вітчизняної галузі. 


В структурі внутрішнього ринку взуття лише 4% — власне виробництво. В Україну ввозиться: із Китаю 79% взуття, із Європи — 8%, із Азії — 9%, із СНД — 2%, із інших країн — 2%. Наприклад, згідно зі статистикою Держстату, на одну продану в Україні вітчизняну пару взуття ввозиться 20 тільки китайських, а ще 12 — із інших країн. І це без урахування контрабанди.


Галузь легкої промисловості не входить до числа пріоритетних, хоча вона працює і розвивається. Університет повинен бачити проблеми галузі й мати з нею зв’язок для того, щоб знати, для кого він працює, хто буде споживачем випускників і яких роботодавець потребує випускників. У галузі легкої промисловості найбільша кількість нових технологій. Україна —батьківщина гарного одягу. Він — надзвичайна важлива складова іміджу. При цьому не обов’язково бути в дорогому костюмі, потрібно бути елегантним, що не одне і те саме. Різниця між багатим, але який не відповідає вашій фігурі, та елегантним одягом дуже велика. Над багатим костюмом часто сміються, а перед елегантністю — схиляють голову. Одяг не повинен привертати до себе увагу, деталі мають дуже обережно доповнювати одна одну. Образ — це коли ми не бачимо деталей, а бачимо людину. Одяг говорить про людину, її становище в суспільстві. У кожного успішного бізнесмена повинно бути не менше семи костюмів, а краще 11—14, плюс до цього бажано мати смокінг. Не можна також забувати про одяг для дому й відпочинку. Стиль і елегантність мають бути присутні скрізь. Вважається непристойним один і той самий костюм носити протягом тижня або одну і ту саму сорочку — 2—3 дні. Це вже вершина непристойності. В такої людини кар’єри не буде. Стосовно взуття. Наприклад, чоловічі туфлі складаються із 40 елементів, без урахування шнурків та клею. За радянських часів обіг одного карбованця становив вісім разів на рік. Зараз — один раз. Взуття вироблялось 190 млн. пар на 50 млн. жителів України, тобто чотири пари на одну людину — чоловічого, жіночого, дитячого, спортивного. Нині 0,5 пари. Понад 60% становило шкіряне взуття, решта — із синтетичних матеріалів та текстилю. Функціонувало більш як 60 великих підприємств із кількістю працюючих 80 тисяч осіб.


Ми зберегли традиції, кадри для підготовки фахівців для сфери легкої промисловості, кафедри, наукові школи. Активно співпрацюємо з вітчизняними виробниками. Змінюємо технології, дизайн, моделі. Й українська продукція стала конкурентоспроможною. Споживачі хутряних виробів в Україні за останні роки набули сумного досвіду придбання дешевих хутряних виробів привабливого зовнішнього вигляду, які імпортовані переважно з азійських країн. Дуже часто такі вироби виявлялися неякісними і ставали непридатними для носіння протягом 1—2 сезонів. Наразі українські споживачі більш ретельно підходять до вибору хутряних виробів, з точки зору їх якості. Репутація українських торгових марок в Україні значно зросла, і вже трапляються непоодинокі випадки незаконного продажу споживачам хутряних виробів, імпортованих з Південно-Східної Азії під торговельними марками українських фірм. Суттєвим є те, що на ринку України продавцями часто застосовуються методи введення споживача в оману як щодо якості хутряного виробу, так і щодо підміни одного виду хутра іншим. Майбутній фахівець повинен не лише все це знати, а й бути конкурентоспроможним. Навички практичної роботи він отримує в університеті. В нашому студентському Експрес-Ательє ім. 


Л. Т. Гавриша вам можуть допомогти пошити чоловічий одяг європейських брендів — Джузеппе Бадіані, Хамільтон, Каро Карізма, Сільвіус, Хьюго Бос, вироби для європейських замовників — Маріо Деззуті, Гіані Ферруккі, Буртон у Лондоні. Бо ці речі шиються у нашій країні, у Вінниці, руками українців на фабриці «Володарка», за толінговими схемами.


Чому, говорячи про університет, зупиняюсь на проблемах галузі? ВНЗ — її складова. Його розвиток залежить від стану її здоров’я. Так от, без наукового внеску університету воно не може бути задовільним. Тож ми — два крила, без яких злету не буде.

Тому зверну увагу ще на одну особливість. Вітчизняна продукція підприємств легкої промисловості забезпечує підвищення обороноздатності країни шляхом задоволення потреб української армії, силових структур у речовому майні, супутніх виробах до військової техніки й у засобах індивідуального захисту. Зокрема, АДВЛ «Текстиль-ТЕСТ» тісно співпрацює із різними структурними підрозділами Міністерства оборони України — Центральним управлінням Військової служби правопорядку по Києву та Київській області, Центральним управлінням речового забезпечення Збройних Сил України, Головним управлінням Військової служби правопорядку, підприємствами оборонного комплексу, Центром розвитку в напрямах проведення експертних досліджень матеріалів і виробів із них для ЗСУ, розробки технічних вимог до якості різних виробів (маскувальні сітки, одяг для військовослужбовців, костюми літні польові, тканини камуфльовані, матеріали для одягу, сумки, рюкзаки, верхня тканина намету тощо).

 

ПРЯМА МОВА

За радянських часів обіг одного карбованця становив вісім разів на рік. Зараз — один раз. Взуття вироблялось 190 млн. пар на 50 млн. жителів України, тобто чотири пари на одну людину — чоловічого, жіночого, дитячого, спортивного. Нині — 0,5 пари.


Також уперше була показана на високому представницькому рівні спільна інноваційна продукція виробників кластера легкої промисловості та університету, виготовлена за вимогами стандартів НАТО. Були продемонстровані новітні розробки: шкіра та взуття спеціального призначення, засоби індивідуального бронезахисту, гідрокостюми, рятувальні дитячі жилети, 3D-технології для проектування взуття та одягу тощо. Підписано Меморандум про співробітництво між Міністерством оборони України та Київським національним університетом технологій і дизайну.


У становленні підприємницького університету при напрацюванні зв’язків із промисловістю важливо не забувати про економічну роботу в стінах навчального закладу. Зокрема, хочу зупинитись на енергозбереженні. Для нас це є ще і джерелом додаткового фінансування вишу. Економія ресурсів, ощадність, збереження — джерело стійкого фінансового стану університету і необхідна умова фінансового благополуччя колективу. До цієї роботи залучені не лише співробітники, а й студенти університету. Засобами поширення інформації є спеціальні інформаційні пам’ятки та брошури, рекламні лайтбокси, проводяться круглі столи, наукові та дизайнерські конкурси для студентів і науковців. Для координації та моніторингу виконання запланованих заходів створено Центр енергоефективності. Під час конференцій відбувається обмін інформацією і досвідом з питань розробки та реалізації інноваційних проектів з енергозбереження серед представників вищих навчальних закладів, вітчизняних та міжнародних організацій і фондів, провідних фахівців, науковців, представників місцевої влади та громадських об’єднань.


Ще в 1776 році — 240 років тому — А. Сміт написав, що кожен марнотратник виявляється ворогом громадського блага, а всяка бережлива людина — громадським благодійником. Бережливість збільшує, а марнотратство зменшує капітал суспільства. 


Звичайно, все зроблене й подальші плани тісно пов’язані з постійним підвищенням рівня кваліфікації і вмотивованості праці колективу. Модернізацію суспільства, впровадження інновацій та технологій не можна розглядати без контексту підготовки кадрів. Бурхливий розвиток технологій та науки у сфері легкої промисловості потребує нових підходів до підготовки кадрів для індустрії моди та бізнесу. А компетентні й конкурентоспроможні кадри можна підготувати лише за наявності високопрофесійних викладачів. В інноваційному розвитку університету основний акцент робимо на людський чинник. Лише люди виступають головною рушійною силою цього процесу — НПП із своїм інтелектом, інноваційним талантом та інтрапренерськими здібностями. Саме вони «переплавляють» внутрішній людський досвід у повсякденну практику та комунікацію. Наявність здатності до проведення інновацій разом із високим інтелектом переважає над проблемою обмеженості грошових коштів. Професійне вдосконалення викладачів університету є важливою складовою системи внутрішнього забезпечення якості освітньої діяльності КНУТД.


Іван Грищенко, ректор Київського національного університету технологій та дизайну, академік НАПН України, доктор економічних наук, професор.