КОМЕНТАР
(Див. http://www.golos.com.ua/article/283874)
Уповноважений Президента з прав людей з інвалідністю, президент Національного комітету спорту інвалідів України (Національного паралімпійського комітету) Валерій СУШКЕВИЧ:
— Волинь — єдиний регіон у країні, де понад рік не можуть призначити начальника обласного центру «Інваспорт», — після того, як пішов у відставку 71-річний Володимир Дмитрович Гащин, який багато років очолював цю структуру і зробив багато для того, щоб область мала в національних командах своїх паралімпійців. Коли зайшла мова про те, хто його замінить, знайшлися люди, які хочуть забезпечити невиправданий і непрозорий протекціонізм при кадрових призначеннях.
До мене звернулися з листом волинські спортсмени-паралімпійці та тренери — з проханням посприяти у призначенні керівником місцевого «Інваспорту» Богдана Кулика. Людина, що нині тимчасово виконує ці обов’язки, тимчасово отримала посаду «без волі колективу, без урахування професійних якостей, наявності відповідного освітнього рівня, за відсутності підтримки з боку провідних спортсменів з інвалідністю Волині та їх громадських організацій», зазначають автори звернення.
За законом керівників регіональних центрів «Інваспорту» має призначати обласна рада за поданням ОДА і виключно за погодженням з начальником Українського центру з фізичної культури і спорту інвалідів «Інваспорт». Спочатку обласна державна адміністрація має подати кандидатуру. Далі ОДА повинна узгодити її з органом, який забезпечує діяльність системи, тобто з Українським центром «Інваспорт». Він підпорядкований одразу двом структурам — Міністерству молоді та спорту і Національному комітету спорту інвалідів України, які на цьому етапі беруть участь в обговоренні і погодженні претендентів.
Відповідна процедура всередині українського «Інваспорту» передбачає погодження згаданої кандидатури з федераціями спорту людей з інвалідністю — незрячих, з порушеннями опорно-рухового апарату, інтелекту і слуху. Згадані всеукраїнські спортивні організації звертаються до своїх обласних організацій і з’ясовують, чи буде ефективним керівником пропонована людина і взагалі що вона собою являє. І тільки після того на рівні Українського центру «Інваспорт» ухвалюється рішення — погоджуємо або ні. А вже потім подання на певну кандидатуру спрямовують до обласної ради. Остання висловлює свою позицію і призначає або не призначає керівника регіонального центру «Інваспорту». Тобто законодавчо і нормативно механізм визначений, і він дає змогу ухвалити обґрунтоване рішення.
Що ж відбулося в області? Без будь-яких погоджень, порушуючи чинне законодавство, узяли та й призначили спочатку одного керівника Волинського «Інваспорту», а потім іншого. Вирішили, що можна це зробити рішенням облради і лише на підставі подання її профільної комісії. Не зважили ані на думку федерацій спорту людей з інвалідністю, ані на обласну державну адміністрацію, ані на Український центр «Інваспорт». Перекреслили все. Знехтували навіть Законом «Про місцеве самоврядування», де записано, що всі рішення обласної ради, органів місцевого самоврядування приймаються на підставі і в межах чинного законодавства.
Таким чином, з грубим порушенням процедури після Гащина був призначений інший керівник волинського «Інваспорту». Український центр «Інваспорт» оскаржив це рішення в суді й домігся його звільнення. І ось за тією само схемою на Волині намагаються призначити нового керівника цієї структури (точніше, перевести його зі статусу тимчасового виконувача обов’язків у статус начальника регіонального центру). Попри те, що Український центр «Інваспорт» на вимогу спортивної громадськості людей з інвалідністю аргументовано висловився проти сумнівної кандидатури і висунув натомість іншого кандидата — Богдана Кулика. Усі федерації спорту людей з інвалідністю висловилися проти тієї кандидатури, яку нині пропонують волинські можновладці. Нагадаю, що за Законом «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» рішення, які стосуються людей з інвалідністю, мають ухвалюватися з огляду на думку відповідних громадських організацій.
До речі, позиція голови Волинської ОДА з цього питання мені відома — в телефонній розмові Володимир Петрович Гунчик запевнив, що вони однозначно підтримають кандидатуру пана Кулика, на якій наполягають у своєму зверненні паралімпійці області.
Особисто для мене визначальним аргументом на користь Кулика є те, що він багато років працює з паралімпійцями, тренує їх, розуміє, що таке людина з інвалідністю, знає її потреби і нюанси, пов’язані з нозологією (з порушенням опорно-рухового апарату, зору, слуху і так далі). Людина інтегрована в цю галузь, знає специфіку фізичної культури і спорту людей з інвалідністю. Його опонент, якого намагаються призначити, ніколи не мав до цього стосунку. Тому і не отримав підтримки з боку спортивної громадськості.
Як Уповноважений Президента з прав людей з інвалідністю хочу нагадати, що у підписаному місяць тому указі глави держави, пов’язаному з ювілеєм Конвенції ООН про права людей з інвалідністю, згадуються кадрові призначення в обласних центрах «Інваспорт». Президент у своєму Указі «Про заходи, спрямовані на забезпечення додержання прав осіб з інвалідністю» від 13 грудня 2016 року наголошує, що кадрова політика у цій галузі має відповідати встановленому чинним законодавством порядку. Те ж саме наприкінці минулого року висловив Кабінет Міністрів (п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року № 943)
Пригадую, що і в Пекіні, і в Лондоні, і в Ріо-де-Жанейро представники інших держав захоплювалися успіхами наших паралімпійців і запитували: як можна здобувати медалі в країні, яка воює, має політичну, економічну, соціальну кризу? Я відповів, що є два головні чинники. Суб’єктивний полягає у наявності команди потужних менеджерів, керівників, системних організаторів, які змогли забезпечити розвиток фізкультури і спорту людей з інвалідністю в Україні і діяти такими нестандартами, креативними методами, що дають змогу навіть у складних умовах здобувати результат. Об’єктивним чинником є те, що ця команда фахівців свого часу об’єдналась і разом із громадянським суспільством створила унікальну і дуже ефективну систему фізкультури та спорту людей з інвалідністю та їх реабілітації, яка називається «Інваспорт». Я не кажу, що ця система ідеальна. Є багато проблем, пов’язаних з розвитком країни і, зокрема, місцевого самоврядування. Але в цілому вона працює ефективно. Наше завдання — не дати цю систему зруйнувати.
