У Запоріжжі на 69-му році помер Олександр Абліцов — поет, перекладач, а окрім того, добра і чуйна людина, яка за своє життя заслужила лише добрих слів.
Утім, замість довгих рядків про життєвий шлях, людські якості та творчість пропонуємо поезію Олександра Івановича:
За соняхами сиві осокори
Гойдає Гайчур на осонні вод.
І танок тіней тче на дні узори.
І сам собі гірчить в росі осот.
Дай, Боже, дочитать цю землю гідно,
Допоки світить у полях стерня.
Така прозорість дум —
Аж серце видно!
Не підганяй мене, не підганяй...
Щирі співчуття рідним і близьким, та вічна пам’ять Олександру Івановичу Абліцову.
