Нашій державі знову довелося витримати дуже серйозне випробування ворожою зброєю. Потужність, загрозливість та цинічність удару можна порівнювати з атаками часів Іловайська та Дебальцевого. Але є й кардинальна відмінність. Під Іловайськом найбільшими нашими завданнями були: порятунок оточених бійців та стримування ворожого наступу. Під Дебальцевим ми вже потужно протистояли ворожій армії та йшли в контратаки, хоча все ж були приречені втрачати території та людей. Крім того, ми вже мали відчутну дипломатичну підтримку наших союзників.
Під час масштабних бойових дій під Авдіївкою армія переходила в ефективні контратаки, здобувала нові плацдарми, завдавала відчутних втрат ворогу. До того ж ми мали змогу побачити злагоджену роботу всіх військових та цивільних служб країни.
Навіть противники влади змушені визнати ефективність як воєнних операцій, так і дій з порятунку населення. Авдіївка, яку ворог умисно доводив до стану гуманітарної катастрофи, вистояла й поступово відновлюється. Ми ще не можемо викинути сильнішого у військовому плані ворога з нашої землі, не маємо можливості здобути остаточну перемогу, але наші тактичні перемоги вже безумовні. Виконавча влада також не відсторонилася від проблеми, а засідання надзвичайного штабу проходили безпосередньо в зоні бойових дій за участі Прем’єр-міністра.
На поточному тижні можемо прогнозувати поступове стихання обстрілів із важких озброєнь, хоча спроби вибити наші війська з важливих позицій триватимуть. Ворог не заспокоюватиметься ще декілька тижнів. Слід також очікувати інформаційних атак і провокацій. Те, що навіть під час обстрілів вдалося викроювати періоди для ремонту понищених комунікацій та джерел енергопостачання, дає надію, що після зниження загроз життєдіяльність Авдіївки та робота коксохімічного підприємства можуть бути повністю відновлені ще до кінця поточного тижня.
Показово, що окупанти розпочали свої атаки в той самий день, коли майже століття тому під Крутами відбувся один із найлегендарніших у нашій історії боїв кількох сотень молодих бійців-патріотів проти московських ординців. І загиблих у нинішніх боях проводжали з такими ж почестями, як і героїв з-під Крут та Небесну Сотню. Прощання з нашими героями на Майдані Незалежності зворушило майже всю країну. На жаль, майже, бо на фоні героїзму, взаємопідтримки й скорботи ми побачили вдосталь прикладів відвертого колаборантства та авантюрних і саботажних політичних акцій. Симптоматично, що саме в ці дні В. Путін під час візиту до Угорщини у звинувачувальному виступі проти України вперше відкрито підтримав частину нашої опозиції. Події в Авдіївці стали моральним водорозділом, який відокремив тих, кому справді болить доля України, й тих, хто дбає лише про свої політичні дивіденди. Найвищі моральні якості продемонстрували представники різних суспільних і політичних середовищ, далеко не тільки провладних. Але те, що в країні в цей час на жодну мить не стихали дрібні політичні інтриги, свідчить, що не всі.
Традиційно активним було в цей час міжнародне політичне життя. І Україна в цих геополітичних сплетіннях згадувалася доволі часто. Найперше, українські політики не дали замовчати новий спалах російської агресії. З відповідним листом до парламентів світу звернувся Голова Верховної Ради. Президент провів розмови зі своїми болгарським та словацьким колегами, а також здійснив одноденний візит до Берліна. Там, крім переговорів із традиційно дружньою для України канцлером Ангелою Меркель, він спілкувався з новим віце-канцлером і міністром закордонних справ Зігмаром Габріелем. Цей політик, якого раніше вважали відверто пропутінським, останнім часом робить зважені заяви, в тому числі й щодо політики санкцій.
Дуже важливо, що налагоджується прямий контакт між президентами України та США. Нова телефонна розмова обох лідерів держав була синхронно підтверджена обома сторонами, що разюче відрізняється від незручної тиші після розмови Трампа з Путіним. Оприлюднені формулювання для нас доволі оптимістичні, тому драматизувати події явно не слід, хоча простими відносини з новим лідером США теж не будуть. Цього тижня контакти продовжаться на рівні керівників дипломатичних відомств.
Орієнтовно на кінець місяця готується візит Президента Порошенка до США.
Найпомітнішою міжнародною подією за нашої участі стало обговорення ескалації під Авдіївкою в Раді Безпеки ООН. Це засідання мало чим відрізнялося б від попередніх, якби не деякі нюанси. Послідовною була позиція підтримки територіальної цілісності України з боку нового посла США в ООН Ніккі Хейлі. Напроти — дуже непереконливо й якось невпевнено вів себе одіозний російський представник. А ще посли третіх держав дали непоганий урок нашим політикам, вони підтвердили, що саме Мінські домовленості сьогодні є єдиною діючою міжнародно-політичною гарантією для України.
Попри всі заклинання скептиків і противників, на фінішну пряму виходить наболіла тема лібералізації візового режиму з ЄС. На цьому багато спекулювали, але те, що нам довелося пропустити вперед Грузію, було визначено ще осінню минулого року через недружні дії Франції та Нідерландів.
Стартувала гаряча стадія президентської кампанії у Франції. Тут теж є хороші новини. У другий тур має шанс вийти замість пропутінського кандидата Франсуа Фійона більш поміркований Еммануель Макрон, перемога якого також була б рятівною для збереження «нормандського формату».
Багато дискусій в країні викликала оголошена Президентом ініціатива щодо проведення референдуму про підтримку вступу в НАТО. Якщо ця ідея стимулюватиме народних депутатів нарешті переглянути негативний закон часів Януковича, а наших партнерів повернутися до теми надання Україні Плану набуття членства, то цього вже буде достатньо. А доцільність безпосереднього проведення волевиявлення може визріти дещо пізніше.
Укотре неприємний осад залишила демонстрація комплексу меншовартості багатьох наших політиків. Раніше вони тратили велетенські, як для простого українця, кошти, щоб отримати бодай скромні запрошення-квитки на інавгурацію нового президента США, а сьогодні на традиційному Молитовному сніданку (за участь у якому потрібно сплатити ще більші доброчинні внески) делегація нашого політикуму знову била всі рекорди. Це далеко не ті дії, які викликають повагу до України.
У внутрішньому житті важливими ньюсмейкерами залишалися правоохоронні органи. Попри затримання і висунення звинувачень ряду чиновників, варті увагу підсумки двох резонансних справ. Незважаючи на активні спроби адвокатів затягнути процедуру, перша справа за звинуваченням В. Януковича у державній зраді підготована до передачі в суд. Ця подія має не тільки символічне значення, а й суто фінансове. Вирок суду дасть змогу провести конфіскацію активів Януковича навіть без спеціального закону. У той же час НАБУ фактично поставило крапку в нашумілій авантюрі так званих плівок Онищенка.
І найголовніше — після тривалої перерви в Україні разом із відкриттям весняної сесії парламенту починається новий політичний сезон. На першому парламентському тижні можна очікувати достатньої кількості депутатів для продуктивної роботи. Крім боргів, які перейшли з провального останнього тижня попередньої сесії, традиційно планується розгляд блоків законопроектів з екології, аграрної політики, децентралізації, врегулювання потреб внутрішньо переміщених осіб, судової реформи. Але все впирається в необхідність прийняття порядку денного на всю сесію чи хоча б на тиждень, а перші перешкоди вже виникли внаслідок неготовності деяких комітетів. Але будемо надіятися на плідну роботу.
Тарас ЧОРНОВІЛ, політолог і незалежний експерт.
