Ми, офіцери управління оперативного командування «Схід», протягом двох років спостерігаємо за судовим процесом у справі щодо трагічної загибелі 40 десантників 25-ї окремої повітрянодесантної бригади та дев’яти членів екіпажу борту «Іл-76», які загинули внаслідок жахливого і підступного терористичного акту 14 червня 2014 року.
Ми висловлюємо глибокі співчуття родинам загиблих Героїв, які виконали свій обов’язок та стали на захист Батьківщини, коли ворог ступив на нашу землю. Ми знаємо, що таке втрачати бойових побратимів, і цей біль буде завжди у наших серцях. Однак, війна триває і, на жаль, це не останні її жертви...
Вже два роки судять офіцера Збройних Сил України генерал-майора Віктора Назарова. Його звинувачують у службовій недбалості, однак, досі слідством не встановлено причини катастрофи: не з’ясовано, хто збив літак і з якої саме зброї. Обвинувачення наполягає на тому, що генерал Назаров не вжив заходів для убезпечення повітряних перевезень для забезпечення оточених військ у луганському аеропорту.
Нагадаємо, до оточених сил у луганському аеропорту було здійснено 18 успішних перевезень, усі вони здійснювалися з урахуванням обставин, які склалися на той час. Борти, які залучалися до перевезень, були укомплектовані досвідченими екіпажами і неодноразово здійснювали посадки, у тому числі у ніч до катастрофи та безпосередньо у ніч катастрофи.
Генералу Назарову інкримінують те, що він не врахував інформацію про наявність ПЗРК у бойовиків, однак, як видно з матеріалів справи, цю інформацію встановленим порядком йому доведено не було. Тим не менш, уже мали місце застосування ПЗРК по літаках і гелікоптерах у зоні проведення АТО, і для зменшення імовірності ураження літаки, що здійснювали постачання сил у луганському аеропорту, виконували комплекс заходів для уникнення ураження з ПЗРК. Для цього посадки здійснювалися вночі, з підвищеною вертикальною швидкістю та вимкненими посадковими вогнями — це мінімізувало можливість обстрілу з землі.
Ці заходи довели свою ефективність — всі борти, які сідали за так званою афганською схемою, здійснили успішні приземлення, у тому числі здійснив успішну посадку перший з трьох літаків, які перевозили десантників 25-ї окремої повітрянодесантної бригади 14 червня.
Згідно з матеріалами справи, борт не побачив злітно-посадкову смугу через відмову генератора, що живив її освітлення. Екіпаж ухвалив рішення заходити на друге коло за стандартною схемою посадки та увімкнув посадкові вогні, після чого був атакований з ПЗРК та великокаліберної автоматичної зброї. Це підтверджується записом камери відеоспостереження, яка зафіксувала момент катастрофи.
Це війна, і війна не буває без жертв. На жаль, загинули 49 наших побратимів, які не повернуться до своїх родин. Наразі на лаві підсудних перебуває генерал Назаров, якого судять за те, що він на посаді начальника штабу антитерористичного центру не зберіг 49 життів. І на лаві підсудних перебуває він, а не ті, хто вчинив цей терористичний акт.
За такою логікою можна судити будь-якого командира, чий підрозділ зазнав втрат під час бойових дій. Це неприпустимий прецедент у країні, що зазнала воєнної агресії і боронить свою свободу і незалежність.
Судити командира можна і треба за зраду чи боягузтво у бою.
Судити командира за служіння і захист Батьківщини — неприпустимо.
Володимир КАРПЕНКО,
полковник,
Андрій ШАВОЛІН,
полковник,
Олексій САМОСВАТ,
полковник.
Друкується на прохання прес-служби оперативного командування «Схід».
**
«Якби він попросив пробачення і пояснив, ми б не бажали йому покарання...»
Сестра одного із 49 загиблих військових Іллі Гайдука Іляна, не маючи можливості особисто звернутися під час проведення судового засідання до генерал-майора Віктора Назарова, обвинуваченого у справі про збитий бойовиками влітку 2014 року поблизу Луганська літака «Іл-76» з українськими військовими на борту, розмістила у себе на сторінці в Фейсбуці відкрите звернення до нього:
«Ваш сьогоднішній виступ у суді справив на мене враження. На мить мені здалося, що навіть я винна. Ви добре тримаєтеся. Дуже переконливо. Але, вибачте, не вірити вам мені допомагають багато фактів, назву лише кілька.
На суді ви тричі повторили фразу: «Якщо перший літак сів — це не недбалість, а другий, якщо збитий, — то це недбальство?». Тут хочу зауважити, що ви маєте не пишатися, що перший літак сів, а дякувати Богу, що всі три не збили, бо тоді б ви відповідали за сотню смертей.
Ви стверджували, що ви не є єдиним винним у цій справі, називали себе козлом відпущення... Називайте імена винних, якщо бажаєте справедливості. Ми їх чекаємо...
З приводу того, що співчуваєте батькам загиблих, сьогодні почула це вперше. Ви не просите вибачення, бо знаєте, що батьки ніколи не пробачать. Ви помиляєтеся: моя мама одразу казала, якби він попросив пробачення і пояснив, ми б не бажали йому покарання. І вона не одна так казала...
Звичайно, ви не навмисно убили, якби не було вторгнення росіян, то нічого б цього не сталося, та ви й цього не визнаєте, ви також не називаєте війну війною, це незаконні збройні формування забирають життя моїх братів?..
Вбивці своє ще отримають! А нам — справедливого суду і сили все перенести, перебороти і перемогти!».
Влад СЕМЕНЧУК.
