Микола Коваленко, 77-річний військовий пенсіонер із Липовецького району на Вінниччині, через суд змушений був доводити, що він ... живий. Бо перестали виплачувати пенсію. Треба було довідкою підтвердити, що він не помер.

Хто і чому заживо поховав чоловіка?


Коли Миколі Коваленку із села Попівка Липовецького району не заплатили пенсію за січень (у зв’язку з Новорічними святами її мав отримати у грудні), він звернувся у Пенсійний фонд за роз’ясненням. Там чоловіка зустріли зі здивуванням: «Як ви прийшли? Ви ж померли!..»


— А я відповів їм: «У вас покійник іще не був на прийомі, тоді приймайте», — розповідає Микола Коваленко.


Чоловік каже, що саме так дізнався про те, що його вже викреслили із списків тих, кому виплачують пенсію. Він у них значився мертвим.


— Я пред’явив паспорт, пенсійне посвідчення, — продовжує чоловік, — але цього виявилося замало. Мені сказали: розуміють, що це я. Але порадили йти в суд. Я запитав: для чого? Кажуть — аби довести, що живий. Інакше, мовляв, пенсію не зможемо платити — ви у наших документах — мертвий.


«У документах ви вже на тому світі»


Із Вінниці, з управління Пенсійного фонду, повернувся додому зі словами: «Замовляй, бабо, панахиду». Пригадує, що саме так сказав дружині Людмилі Дорофіївні. І в неї, і в нього камінь ліг на серце. У Пенсійному фонді «покійного» ознайомили з документами, на підставі яких його викреслили зі списків отримувачів пенсії.


— Саме тоді я дізнався, що поховали мене на підставі рішення Зіньківського районного суду Полтавської області, — каже співрозмовник. — І сталося це ще 30 серпня 2016-го. На підставі цього рішення РАЦС виписав довідку про смерть. Подав дані у Пенсійний фонд. А там, зрозуміло, викреслили зі списків.


Чому і хто так вчинив із літньою людиною, Микола Коваленко взявся з’ясовувати одразу, щойно повернувся з поїздки до Вінниці.


За його словами, на Полтавщині він мешкав понад десять років. Працював там на керівній посаді — був директором цегельного заводу. Там залишилися колеги, знайомі. Звідти переїхав у Росію до сина, він теж військовий, у званні полковника вийшов на заслужений відпочинок. Дев’ять років тому чоловік повернувся до рідного села Попівка, де жили його батьки, де він народився і виріс, закінчив школу. Звідси пішов у армію. Відслуживши строкову, залишився у війську ще на багато років.


На Полтавщині Микола Коваленко проживав у селі. Як і іншим селянам, йому дістався земельний пай, площею три гектари. Підозрює, що саме ця ділянка землі стала причиною його дострокового «поховання».


— Іншої причини звести мене зі світу не бачу, — каже він. — Якщо мене не стане, земля комусь перейде. Навіть у страшному сні не могло привидітися, що зробити це може рідний син, який залишився на Полтавщині. Саме він подав документи до суду, щоб визнати мене мертвим. Думаю, що зробив це заради того шматка землі. Невже б я й так не передав пай синові? Я ж із тієї ділянки все одно нічого не маю. Ніхто мені за її використання навіть гривні не заплатив.


Батька «позбувся»... син


Коли на свій запит Коваленко отримав рішення суду з Полтавщини, тоді й зрозумів, що його відправив на той світ рідний син, який двічі звертався до суду. У 2013-му Коваленка визнали зниклим безвісти, а через три роки — померлим.


— У 1996-му я розлучився з дружиною на Полтавщині і переїхав до першої жінки, яка проживала з двома синами у Росії, — каже Микола Коваленко. — Синові на Полтавщині залишив будинок на шість кімнат. Писав листи, надсилав телеграми до дня народження. У відповідь, на жаль, не отримував нічого. Коли я поїхав, йому було 15 років.


У рішенні суду, яке показав пан Микола, сказано, що до 2000-го Микола Коваленко час від часу надсилав телеграми, а потім перестав відповідати на листи від сина. Принаймні так стверджував на суді сам син.
— Зверніть увагу на те, який населений пункт зазначає заявник у позовній заяві, — каже співрозмовник. — Я народився на Вінниччині, і він знав про це. А вказав у заяві, що я народився у Росії, за місцем, куди виїхав з Полтавщини Але при цьому змінив назву села — район і область назвав правильно, а село вказано інше. Для чого він так зробив, можна тільки здогадуватися.


Один суддя «поховав», другий — «воскресив»


Із засідання Липовецького районного суду Микола Степанович повернувся додому із коробкою цукерок. Вручив їх дружині і сказав: святкуватимуть другий день народження.


— Слава Богу, воскрес мій Микола! — зустріла чоловіка пані Людмила. — За народним повір’ям, матиме довгий вік. Кажуть, кого помилково ховають, той довго потім живе.


Та й так, дякувати долі, у Миколи Степановича гарні гени, його дід прожив 103 роки, а мати — понад 90. «Воскресив» чоловіка суддя Липовецького районного суду Сергій Стадник. На запитання, чи доводилося йому раніше приймати такі рішення, відповів: «Ні, це перший такий випадок у моїй судовій практиці».


Липовецький суд скасував рішення Зіньківського районного суду Полтавської області про визнання Миколи Коваленка померлим. Утім, йому ще треба довести у Пенсійному фонді, що його «воскресили». Тим часом у пенсіонера вже виникла заборгованість у сплаті за газ. Його попередили, що можуть припинити подачу палива. А треба чекати ще десять днів. Тільки тоді рішення набуде чинності. В суді пояснили, що цей час відведено на апеляцію.

 


На знімку: Микола Коваленко через суд доводив, що він живий, а не мертвий.

Коментар

Треба скасувати актовий запис про смерть


Валентина Карабіньовська, начальник управління пенсійного забезпечення військових пенсіонерів ПФУ у Вінницькій області:


— Як до нас потрапили документи про смерть Миколи Коваленка? Коли виписують актовий запис про смерть, його передають до Пенсійного фонду. У загальноукраїнській базі даних значиться, що Коваленко перебуває на обліку у нашому управлінні, тому сюди й надіслали документи. Перед тим, як зупинити йому виплату пенсії, я зателефонувала у сільську раду Попівки. Річ у тім, що перед тим пенсіонер змінював банківську картку. Тобто він звертався до нас. А тут раптом надходять документи з Полтавщини, у яких зазначено, що він помер там. Саме на цей факт ми звернули увагу і вирішили уточнити ситуацію у селі, де він проживав. Сільський голова зі здивуванням сприйняла таку інформацію. Підтвердила, що чоловік у них проживає, значиться у книзі обліку. Відтоді й почалося з’ясування ситуації.


Щоб поновити виплату пенсії, Миколі Коваленку треба звернутися в управління юстиції. На підставі рішення суду там мають скасувати актовий запис про його смерть. Після того відновимо виплату грошей. Повернемо також заборговану суму.