1 лютого 2017 року в Інституті законодавства Верховної Ради України відбувся круглий стіл, присвячений актуальним проблемам законотворення, у якому взяли участь народні депутати України, представники адміністрації Президента України, центральних органів виконавчої влади, провідні вчені науково-дослідних установ, вищих навчальних закладів, міжнародні експерти та представники громадських організацій.

Інститут, здійснюючи функцію науково-правового та методичного забезпечення законодавчої діяльності Верховної Ради України, традиційно спрямовує свої зусилля на пошук шляхів підвищення якості та ефективності нормотворення.

Нового імпульсу системному осмисленню існуючих перспектив оптимізації інституційних засад законодавчої діяльності Верховної Ради України та її комітетів надали Рекомендації Місії Європейського парламенту на чолі з Петом Коксом, викладені у «Дорожній карті щодо внутрішньої реформи та підвищення інституційної спроможності Верховної Ради України».

З урахуванням рекомендацій європейських експертів Інститутом законодавства підготовлено аналітичний огляд на основі узагальнення результатів науково-прикладного дослідження шляхів удосконалення засад законодавчої діяльності Верховної Ради України, потенційних можливостей посилення ролі парламентських комітетів у законодавчому процесі.

Результати дослідження покладено в основу проекту закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавчої процедури та підвищення інституційної спроможності комітетів Верховної Ради України у законодавчому процесі», що було представлено до уваги учасників круглого столу.

Під час заходу директор Інституту законодавства Верховної Ради України, член-кореспондент НАН України Олександр Копиленко відмітив своєчасність обговорення стану законотворення в Україні, актуальності професійної оцінки проблем з науково-обґрунтованих позицій з урахуванням сучасних доктринальних підходів, відповідного позитивного зарубіжного досвіду в цій сфері.

За умови конституційного оновлення усіх сфер суспільно-державного управління одним з найважливіших чинників реалізації стратегічних завдань Верховної Ради України є подальший пошук шляхів удосконалення усталеної практики законопроектної діяльності комітетів, належної реалізації їх повноважень у законодавчому процесі, зокрема, процедурі попереднього розгляду законопроектів, організації процедур читань законопроектів, роботі з альтернативними законопроектами.

Учасників привітав народний депутат України, голова Комітету Верховної Ради України з питань правової політики та правосуддя, кандидат юридичних наук Руслан Князевич, який акцентував увагу на важливості та значенні наукового забезпечення, науково-правового супроводу законодавчої діяльності парламенту. Питання удосконалення законодавчого процесу не є новими та з моменту здобуття незалежності України активно дискутуються у фахових колах, перебувають у центрі уваги керівництва Верховної Ради України, народних депутатів України.

У своєму виступі член-кореспондент НАН України, доктор юридичних наук, професор Володимир Шаповал зосередився на проблемах законотворення в Україні, зокрема, наявності суб’єктивізму при розробці нормативно-правових актів. Особливу увагу законотворцям слід приділити чистоті текстів законодавчих актів, сформувати прискіпливе ставлення до понятійно-категоріального апарату. Практика заміни одних термінів іншими, менш змістовними, вживання у текстах законів оціночних понять не сприяють створенню гармонійної системи законодавства. Ефективність законотворення, насамперед, вимірюється правозастосуванням, оскільки яким би закон не був, може бути спотворений практикою його застосування.

Народний депутат України, голова підкомітету з питань конституційного законодавства та конституційного судочинства Комітету Верховної Ради України з питань правової політики та правосуддя, кандидат юридичних наук Наталія Агафонова підкреслила актуальність питання взаємозв’язку юридичної науки та влади, який в українських реаліях дещо послаблений. Відсутність консенсусу в порозумінні характеризується констатацією «взаємних боргів». Науковці стверджують, що влада їх не чує, тоді цілком логічно виникає питання — а що науковці зробили для того, щоб бути почутими? З огляду на таку ситуацію, нагальною потребою стає необхідність формулювання наукою якісних положень та висновків, які заслуговують на впровадження у державно-правову практику, відображення і закріплення у відповідних законодавчих актах.

Академік НАПрН України, доктор юридичних наук, професор Наталія Оніщенко зауважила, що юридична наука та практика мають активно реагувати на виклики сучасності, активно робити крок назустріч людині, щоб у суспільстві не виникало питання — для кого приймаються закони? Адже пересічним громадянам важко орієнтуватися у частих змінах законодавства, а також зрозуміти зміст самих текстів законів та нормативних приписів. Надзвичайно важливо, щоб для законотворців дотримання вимог юридичної техніки стало повсякденною практикою.

Ключовим питанням при формуванні текстів законів має стати змістовна визначеність усіх понять, що містяться у тексті законопроекту. Не викликає сумнівів теза про те, що стандартизація термінів допоможе забезпечити підвищення ефективності національного законодавства, запобігти колізіям, підвищити якість законодавчих актів, сприяти їх конструктивній дії. Слід згадати, ще у часи середньовіччя філософ Р. Декарт стверджував, що «встановлення значення слів позбавить світ від половини помилок».

Член-кореспондент НАПрН України, доктор юридичних наук, професор Василь Костицький підкреслив важливість концептуальних підходів до визначення соціальних джерел (витоків) права, виділивши серед інших право юристів, до якого відніс науковий доробок вчених правників. На його думку, доктринами стають теорії та концепції, які досягають загального визнання та починають виконувати функцію правового регулювання, зокрема, верховенство права, пріоритет прав людини, концепція розподілу влад. Особливий акцент науковець зробив на наявності багато в чому штучних та морально застарілих освітніх стандартів у галузі юриспруденції, які не слугують та й не можуть слугувати підґрунтям для закономірного ув’язування глибоких вітчизняних правових традицій з сучасним рівнем вимог щодо права та правознавства.

Жваве обговорення викликала доповідь провідного експерта з питань апроксимації законодавства Проекту ЄС «Підтримка імплементації Угоди про асоціацію між Україною та ЄС» Цезаря ХЕРМА, який розповів про підходи до організації законопроектної діяльності, запроваджені у Республіці Польща. Зокрема, експерт окреслив тенденції останніх років, що позначаються домінуванням уряду в законопідготовчій діяльності. Серед науковців Польщі превалює думка про те, що парламент поступово перетворюється на своєрідну «машину для голосування», адже практично левова частка усіх законопроектів до парламенту надходить від уряду.

Створений у 2000 році Урядовий центр законопроектування, у якому працюють понад 100 юристів-нормопроектувальників, виконує функцію єдиного центру законопроектування у Польщі. Для відбору працівників до зазначеного центру встановлені спеціальні вимоги: законопроектувальником може стати лише особа, яка працює в органах влади і пройшла спеціальну річну підготовку.

Доповідач наголосив, що в межах законопідготовчої діяльності профільне міністерство розробляє концепцію майбутнього закону та з метою позитивного сприйняття депутатами законодавчої ініціативи уряду скеровує її до парламенту. Отримавши схвальний відгук на концепцію, Урядовий центр законопроектування починає роботу над створенням проекту акта.

Представник Світового конгресу українських юристів Інна Ємельянова, яка тривалий час працювала на керівних посадах у Міністерстві юстиції України, висвітлила питання втілення ідеї централізації та уніфікації законопроектних робіт в Україні, аналогічно польській моделі. Доповідач зазначила, що такі спроби в нашій державі мали місце ще у 90-х роках, проте успіхом не увінчалися. Ця проблема і досі є актуальною.

Представник львівської правової школи, доктор юридичних наук, професор Мирослав Косович у своїй доповіді приділив увагу проблемі підготовки спеціалістів-нормопроектувальників, зазначивши, що такий спеціальний курс у навчальний процес запроваджено на юридичному факультеті Львівського національного університету імені Івана Франка. Проте на сьогодні держава не здійснює замовлення на підготовку таких фахівців і не створює для них робочі місця.

Професор кафедри теорії та історії держави і права юридичного факультету Тернопільського національного економічного університету, доктор юридичних наук, професор Борис Кіндюк розповів про новий підхід у дослідженні історичних пам’яток права з використанням елементів математичної статистики, зокрема, шляхом спостереження за динамікою кількісних характеристик, що надає можливість з’ясувати їх якісні властивості.

Завідувач сектору Інституту законодавства Верховної Ради України, кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник Юрій Данилюк обґрунтував основні положення підготовленого Інститутом проекту закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавчої процедури та підвищення інституційної спроможності комітетів Верховної Ради України у законодавчому процесі».

У рамках тематики круглого столу відбулося обговорення питань підвищення ефективності та якості законотворчої діяльності, сучасних доктринальних підходів до удосконалення законотворення, оновлення організаційно-правових засад процедур попереднього розгляду законопроектів, першого та другого читань, стандартизації законодавчої техніки, ролі правового моніторингу, інституційних та процедурних особливостей законопроектної діяльності у європейських державах. Під час обміну думками присутні обговорили питання доцільності ухвалення законів про нормативно-правові акти та законодавчу діяльність.

У дискусії взяли участь: керівник департаменту з питань судоустрою та статусу суддів адміністрації Президента України, кандидат юридичних наук Ольга Кравченко, керівник групи міжнародного проекту ПРООН «Рада за Європу» Джонатан Мерфі, доктор юридичних наук Артем Янчук, доктор юридичних наук, професор Юрій Волошин, доктор юридичних наук, професор Оксана Клименко, доктор юридичних наук, професор Жанна Дзейко.

За результатами заходу визнано доцільним за участю провідних учених продовжити обговорення шляхів підвищення якості та ефективності законотворення, прискорення втілення на практиці наукових рекомендацій щодо вдосконалення законодавчої процедури та підвищення інституційної спроможності комітетів Верховної Ради України у законодавчому процесі.

Інститут законодавства
Верховної Ради України.