20 лютого вшановуватимемо пам’ять Героїв Небесної Сотні — громадян, які під час Революції Гідності віддали життя за правду, свободу, незалежність своєї держави. Вони показали, що український дух є незламним, а народ — нескореним. Ці декілька місяців назавжди переписали сторінки історії України. Спогадами про ті трагічні дні з «Голосом України» поділилися народні депутати.
Ольга БОГОМОЛЕЦЬ (фракція «Блок Петра Порошенка»):
— Це дні, коли народилася українська нація, але тепер її треба укріплювати, розбудовувати, так само, як і нашу державність. Тому я зберігаю пам’ять про кожного загиблого, про тисячі поранених, пам’ятаю їхні обличчя. Саме пам’ять про них надає мені сили не відступати, а продовжувати боротьбу за нашу державу, за справедливість, гідність і чесність.
Після подій на Майдані моє життя кардинально змінилося. Я прийняла рішення піти в політику саме для того, щоб такі дні більше ніколи не повторилися. Сьогодні моє головне завдання — продовжувати справу 16 хлопців, які загинули в мене на руках 18—20 лютого 2014 року, і будувати нову країну заради їх пам’яті.
Юрій БЕРЕЗА (фракція «Народний фронт»):
— Для мене 18—20 лютого 2014 року — це дні, коли відбулася кардинальна зміна свідомості наших громадян. Вперше за роки незалежності українська влада наважилася вбивати людей за використання їхнього конституційного права на спротив. Але треба відзначити мужність і здатність українського народу боротися за своє майбутнє. Зі свого бушлату досі не можу витравити запах спаленої гуми. Він ще пахне тими подіями.
Олексій РЯБЧИН (фракція «Батьківщина»):
— Я із Донецької області. У Київ на Майдан приїжджав поспілкуватися з людьми, відчути атмосферу та на власні очі побачити, що відбувається в країні. Адже в Донецьку ми до кінця всього не розуміли, оскільки по телебаченню показували багато суперечливих речей. Я був морально з тими громадянами, їх розумів, підтримував, але не був частиною цього процесу. Я шаную тих людей і розділяю їхні погляди. Але мій Майдан був потім, в Донецьку, де організовував проукраїнські мітинги, акцію «Донецьк — це Україна». На жаль, про це починають забувати, зокрема про співвітчизників, котрі боролися за проукраїнський Донецьк і давали сигнал до Києва, Львова, Одеси. Тому для мене Майдан — це єдність країни, Схід і Захід разом. І мені боляче, що такого не було в Донецьку.
Єгор СОБОЛЄВ (фракція «Самопоміч»):
— Це страшний і одночасно величний день. Насправді, це були три дні як один, починаючи з атаки на людей 18 лютого і завершуючи втечею «Беркута» 20 лютого 2014 року. Люди, які загинули в ці дні, залишили перед нами великий приклад і моральний обов’язок. Саме завдяки їм ми живемо в незалежній державі. Звісно, ніколи не забуду героїзм хлопців, котрі своїми тілами проклали суспільству шлях до свободи. Наше завдання далі йти по цій дорозі, не згортати, не боятися і не зупинятися.
Андрій ІЛЛЄНКО (позафракційний):
— Я був безпосереднім учасником подій, які сталися 18—20 лютого 2014 року. Це надзвичайно трагічні й складні дні. Ми втратили багато друзів, побратимів. Досі ця рана не загоїлась і, очевидно, ніколи не загоїться. Те, що сталося — жертовний героїзм людей, які віддали своє життя за Україну, за її майбутнє. Фактично громадяни прийняли на себе тягар відповідальності й принесли себе в жертву заради України. Сьогодні наша країна існує саме завдяки Героям Небесної Сотні й тим, хто потім загинув у російсько-українській війні.
Минуло вже три роки після тих подій і, на жаль, багато того, що декларувалося, не виконано. Але, впевнений, той історичний шлях, на який стала тоді наша держава, жодна сила не зможе змінити. Цей рух вже не зупинити.
Сергій МЕЛЬНИК.
