Днями Анатолію Радзіховському (на знімку) виповнюється 75 років. Він — лауреат Державної премії, професор НМАПО імені Шупика, заслужений художник України, голова товариства дружби «Україна — Хорватія»...
— Основне, що я оперував, — пухлини та ускладнення на тлі гострого панкреатиту. Не те щоб інші органи оперував менше, але всі звикли вважати професора Радзіховського «некоронованим королем» печінки й підшлункової залози. Можливо, цей стереотип народився за шалімовських часів, коли мені пощастило запозичити досвід таких операцій у самого Олександра Олексійовича.
— Чимало пацієнтів потрапляють до вас з гострим панкреатитом.
— Зазвичай він розвивається через вживання «кінських» порцій алкоголю, що вщент руйнує більшість залозистих клітин. Дещо рідше патологія виникає внаслідок травм, вогнепальних поранень чи при занедбаній жовчнокам’яній хворобі. І хоча більшість цих станів лікується консервативно, одначе у разі несвоєчасного звернення до медзакладу в деяких пацієнтів розвивається панкреонекроз, пов’язаний з омертвінням значних ділянок залози. І тоді уже не обійтися без радикальної операції.
Окрема тема — рак підшлункової залози (РПЗ). У переважній більшості показник відносного виживання протягом року становить лише 25%, 5 років — 6%, а 10 — взагалі лічені одиниці. Все це стосується лише пацієнтів, у яких хворобу виявлено на ранньому етапі. А якщо з метастазами, то відведений їм на білому світі термін — кілька місяців.
Чи не найвищий ризик РПЗ спостерігається зазвичай у прямих родичів, тобто дітей та онуків. Та РПЗ інколи виникає майже «на рівному місці»: внаслідок набутих молекулярно-генетичних аномалій, причина котрих до болю прозаїчна — постійні стреси, радіація, сплюндроване довкілля.
— Чи маєте спогади, що пом’якшують гіркий присмак людської біди?
— Був цікавий випадок, пов’язаний з моїми новітніми розробками щодо нориць підшлункової залози. Якось (уже коли завідував академічною кафедрою) мене терміново викликали до приймального відділення до шпиталізованого офіцера-афганця. То був виснажений чоловік літ тридцяти — з пов’язками, просякнутими гноєм. Як багато учасників тієї війни, Олександр С. був неврастеніком, схильним до алкоголю. На цьому тлі у нього й розвився гострий панкреатит з виникненням у постраждалій залозі численних отворів і порожнин. Родичі привезли його до нас у шалімовський інститут. Хтось із персоналу вчасно їм порадив: «Шукайте Радзіховського». Головний хірург міста Анатолій Пугачов на попередньому огляді засумнівався в успішності операції. Здавалося б, усе не на користь пацієнта. А його очі благали про допомогу! І я звернувся до адміністрації «Медмістечка» в особі Михайла Царенка: «Пацієнт — саме мій профіль. Але не прописаний у Києві. Дозвольте оформити до мене на операцію». Михайло Миколайович написав рятівне «Не заперечую».
...Назавтра ветеран лежав уже під наркозом. Мені вдалося, пробравшись крізь зовнішню заповнену контрастом норицю до панкреатичної протоки, сформувати анастомоз з петлею тонкої кишки, зупинивши тим самим хворобливе нагноєння. Сашко почав одужувати. А коли через кілька місяців з’явився на огляд, я його просто не впізнав! Тепер ім’я успішного регіонального лідера і підприємця Олександра С. стало дуже відомим (фахова етика забороняє мені його тут назвати).
А взагалі після печінки панкреас — друга за величиною залоза людського організму, життя без якої неможливе.
— А як зазвичай діагностують досить рідкісні патологічні стани?
— Завдяки низці надсучасних і зовсім не дешевих методик, серед яких передусім назву фістуло- та ангіографію, а також ретроградну ендоскопію. Не менш складні й самі способи подальшого інструментального втручання, при яких перспективний прогноз щодо якісного життя чи працездатності залишається, на жаль, досить тривожним. Тож мені довелося набратися терпіння й самому торувати шлях до клінічної істини — майже як саперу-новачкові на мінному полі! Зокрема, у своїй фундаментальній монографії «Свищи поджелудочной железы» я впорядкував та узагальнив досвід власних спостережень за понад 200 пацієнтами, які пройшли через мої руки. Ба, навіть тепер у ній не застарів жоден аркуш.
Фото надано автором.
