Загрозливий має вигляд акція так званої блокади ОРДЛО. Поки що ми не побачили жодних повідомлень про блокування критично важливих поставок на окуповані території, які б хоч чимось шкодили державі-агресору. Зате в енергетичну блокаду потрапила Україна. І, що жахливо, Путіну вдалося цього досягнути не руками своїх найманців-сепаратистів, а зусиллями начебто «патріотичних сил» у самій країні. Це не знімає відповідальності з уряду, який виявився не готовим до припинення поставок вугілля з непідконтрольних територій. Адже навіть, якби не вдалося вчинити цю авантюру чужими руками, Кремль усе одно колись завдав би удару по нашій енергетичній безпеці. Але нам таки треба добре задуматися, що криється за ура-патріотичними заявами й закликами.
Ще однією тривожною акцією стала спроба перенести методи, застосовані на сході, в центр Києва. Не отримавши прогнозованого силового розблокування прифронтових транспортних шляхів і, навіть побачивши певні кроки назустріч, ініціатори почали ще більше загострювати ситуацію, відверто провокуючи владу на силовий сценарій. Адже всім зрозуміло, що блокування основних органів влади та ще й у воюючій країні неминуче має привести до силового зіткнення. Ми вже колись мали аналогічну ситуацію в мирному 2002 році. Але ж не в опаленому війною 2017-му... Відчуття безкарності та цинізм окремих депутатів і так званих активістів дійшли критичної межі. І цього вже не можна просто ігнорувати.
Іншою знаковою подією для нас стала щорічна Мюнхенська безпекова конференція. Можна лише здогадуватися, яким холодним душем стала вона для російського керівництва, якщо стільки зусиль, у тому числі й у нашому інформаційному просторі, було кинуто, аби применшити її значення, принизити роль української делегації і викривити суть обговорення та дискредитувати учасників. Справді, прямих згадок про Україну й військову агресію на нашій території було дещо менше, ніж на двох попередніх, але причина цього кардинально протилежна висновкам проросійських експертів. Насправді ж, основною темою стала вже не агресія Росії в Україні, а агресивні дії Москви проти всього цивілізованого світу. І це реальне досягнення, бо раніше нам самим лише співчували та висловлювали «глибоке занепокоєння», а нині світ починає усвідомлювати справжні масштаби загрози уже для себе, а це спонукає до реальної протидії.
Та й загалом міжнародна реакція на дії Росії та наші потреби поступово стає чіткішою. Уже достатньо ясно формулює свою позицію нова американська адміністрація, а демонстративна відставка найбільш пропутінського її представника Майкла Флінна стала відвертим ляпасом російському керівництву. Набирає темпів україно-американський діалог, позитивно для нас пройшла зустріч з віце-президентом і активно готуються переговори на найвищому рівні між обома президентами. У США вже відкрито говорять про відповідальність Кремля за агресію в Україні та анексію Криму.
Не краща ситуація для путінського режиму і в Європі. Витрачені на політичний лобізм надзусилля та мільярди євро приносять дедалі менше результатів. Схоже, що політичний маятник на нашому континенті таки повернув у інший бік. Все менше голосів за зняття чи, хоча б, послаблення санкцій проти Росії, а в Європарламенті уже починають дискутувати про можливість їх посилення.
Без успіхів для нас поки закінчилося лише засідання «нормандської четвірки» на рівні міністрів закордонних справ. Росія й далі продовжує створювати нові проблеми та нарощувати напруження. Саме так слід оцінювати провокативний указ Путіна про легалізацію документів маріонеткових утворень на Донбасі.
Усередині країни, крім тривожних новин, маємо й позитивні. У Генпрокуратурі вперше пройшло абсолютно відкрите для преси засідання колегії з констатацією всіх проблем і недопрацювань. І лише після того був озвучений звіт Генерального прокурора. Основний акцент прокуратура робить не на арештах й посадках, а на поверненнях викрадених коштів і упередженнях злочинів проти держави. Зокрема, до парламенту спрямовано подання на притягнення до відповідальності трьох депутатів за несплату податків. Поступово починає розкручувати свою діяльність і НАБУ.
Цього тижня Рада планує розпочати роботу з законопроектів, якими вшановуються наші герої та унормовується їхній статус. Проте всі наступні блоки питань — це відпрацювання боргів Верховної Ради за час неефективної роботи. Найперше, це прийняття порядку денного, блоки законопроектів з аграрних, паливно-енергетичних, правоохоронних, фінансово-банківських питань, а також забезпечення прав внутрішньо переміщених осіб.
І щоб закінчити хорошою новиною, Держстат відзначив у останньому кварталі минулого року зростання ВВП на 4,7 відсотка. Так, це зростання від мізерних показників після жахливого падіння, так, це зростання ще нетривке і може обвалитися через енергетичну блокаду та загрозу від неї для вітчизняної металургії... Але це вже реальне, а не інфляційне зростання. І лише воно, а не пустопорожні обіцянки політиків, зможе дати хід такому очікуваному покращенню умов життя людей.
Тарас ЧОРНОВІЛ, політолог і незалежний експерт.
