Чотири болота Полісся охоронятимуть на світовому рівні, оскільки вони увійшли до переліку угідь міжнародного значення, що охороняються згідно з Рамсарською конвенцією, до якої долучилась й Україна. Це стосується боліт «Торфово-болотний масив Переброди», «Біле озеро та болото Коза-Березина», «Болотний масив Сира Погоня», «Болотний масив Сомине» (всі вони знаходяться на території Рівненського природного заповідника). Останні три угіддя отримали статус міжнародних нещодавно.
Підорлик великий. У світі лише 1200 пар цих птахів. У Рівненському природному заповіднику гніздяться шість пар.
За словами екологів, важливість болотяних систем полягає в тому, що вони зберігають воду, її очищують, акумулюють радіонукліди. Водно-болотяні угіддя є аналогом тропічних лісів. Вони поглинають вуглекислий газ та збагачують повітря киснем. Цим самим зменшують парниковий ефект. Ці території є важливими для збереження птахів, тварин та рослин, в тому числі й червонокнижних видів.
Аби напрацювати шляхи збереження та охорони цих угідь, у Рівненській ОДА радились екологи, науковці, голови сільрад та землекористувачі. Адже за останнє півстоліття зникло 40 відсотків цих територій.
«Украй важливим у збереженні водно-болотних угідь є розширення їх меж завдяки включенню до них прилеглих територій, боліт та водойм, що становлять цілісність самої екосистеми», — вважає директор Департаменту екології та природних ресурсів Рівненської ОДА Володимир Захарчук.
«До торфово-болотного масиву «Переброди» входять ліси та болота, що не зазнали впливу осушень. Поруч розташовані ставки, інші болотні угіддя. Вони не входять до складу заповідника, там ведеться господарювання. Проте вони пов’язані між собою, є цілісним природним комплексом, відтак нераціональне чи виснажливе господарювання може нашкодити цілій екосистемі, — зазначив заступник директора з наукової роботи Рівненського природного заповідника Ростислав Журавчак. — Є й проблема із збереженням масиву «Сира Погоня». Адже межа рамсарського угіддя проходить посередині болота. Інша його частина має іншого землекористувача, якому виданий дозвіл на видобуток торфу. В такому випадку неможливе ефективне збереження іншої частини болота».
Тож екологи наголошують на необхідності включення ділянки до рамсарської території цілим комплексом. На думку фахівців, важливо визначити перелік прилеглих до водно-болотних угідь ділянок. Потому провести перемовини із землекористувачами щодо отримання від них дозволу на приєднання їх до рамсарських територій.
«На водно-болотних угіддях, що на території Рівненського природного заповідника, не можна займатися господарством. Сюди заборонений прохід та проїзд сторонніх осіб — задля збереження території в первісному стані. Проте це не стосуватиметься ділянок водно-болотних угідь, які до них долучать і на які поширять міжнародний статус. Вони можуть залишатися у віданні попередніх землекористувачів, на них можна вести господарювання, однак з урахуванням важливості збереження основних цінностей цілого водно-болотного угіддя, — підкреслив Ростислав Журавчак. — Тут можна буде займатися екологічно безпечною діяльністю, зокрема, збиранням ягід, лікарських рослин. Також ці угіддя можуть стати привабливими для туристів. Адже в перспективі тут можна розробити маршрути екостежок, а ще — займатися фотополюванням».
Учасники круглого столу погодилися, що при Рівненській ОДА потрібно створити координаційну раду, яка опікуватиметься питанням збереження водно-болотних територій, допомагатиме розробляти проекти їх розвитку. Також екологи наголошують на необхідності виготовлення інформаційних знаків та паспортів боліт з їх детальним науковим описом.
Тетяна ПАНАСЮК, Олександра ЮРКОВА.
Фото надане авторами.
Рівне.
