Під такою назвою у стінах Луганського обласного центру народної творчості до Міжнародного дня рідної мови відкрито творчу лабораторію. У ній свої твори презентували майстри пера з усіх куточків Луганщини, що надіслали 54 роботи -- вірші, есе, казки. Наймолодшою учасницею творчої акції стала учениця другого класу, а найстаршому учаснику виповнилось 78 років. Учасники заходу декламували свої твори, обмінювалися досвідом, обговорювали актуальні проблеми сучасної української літератури та культури. Але найбільше враження на присутніх справили розповіді із життя людей в умовах воєнного конфлікту.
Член Національної спілки письменників України Ганна Гайворонська розповідає:
-- Мене дуже схвилював випадок, про який повідомила одна з виступаючих. Учням шкіл Луганська сепаратисти наказали повидирати з українських підручників сторінки з Гімном України, українським прапором та гербом. Вчителька української мови зайшла до класу, зі сльозами на очах передала учням наказ, а сама вийшла, щоб не бачити наруги над символами української нації. Коли вона повернулася до класу, учні встали і заспівали притишеним голосом: "Ще не вмерла України ні слава, ні воля..." Жодної сторінки з книжок у цьому класі так ніхто і не вирвав.
Інша поетеса розповіла про свою шестирічну онуку, яка нині мешкає з батьками в Донецьку. Бабуся дуже скучила за нею, бо давно не бачила, тому поїхала в гості, долаючи численні блокпости. Нарешті зустрілася з ріднею. На ніч онука попросила бабусю розповісти їй казочку: "Тільки нашою мовою, бабусю, -- українською". Коли їхала з Донецька і взяла маленьку на руки, щоб попрощатися, дівчинка прошепотіла: "Бабусю, я не забуду, що я українка. Слава Україні".
По закінченні зустрічі учасники заходу долучилися до флешмобу "Шануймо рідну мову", який започаткували школярі Станично-Луганського району.
Павло ВОРОНЦОВ.
Луганська область.
