Нещодавно в столичному Будинку вчителя підбили підсумки Всеукраїнського конкурсу мультимедійних проектів «Врятувати від забуття». Його організовано і проведено Міжнародним благодійним фондом національної пам’яті України.
Конкурс відбувся вп’яте, за ці роки через нього пройшло до чотирьох тисяч учасників. Власне кажучи, що перед нами? Це переважно учнівські фільми про історію власної родини або добрих знайомих, історію рідного міста чи села. Дуже важливо, що конкурс проводиться саме серед школярів. Адже історія, по суті, — це справа молодих. Парадоксально, але по-справжньому її оцінюють не очевидці, а їхні онуки — бо вони переживають життєпис своїх дідів та батьків не як власний досвід, а саме як Історію.
У нинішньому конкурсі брали участь понад 700 робіт з більшості областей України. Загальний обсяг мультимедійних проектів перевищив 150 гігабайтів.
Рішенням конкурсної комісії переможцями визначені:
1 місце — гурток «Юний журналіст» Кременецького обласного гуманітарно-педагогічного інституту ім. Тараса Шевченка (Гонтарук Тетяна, Іващук Марія, Клим’юк Тетяна, Козачок Анна, Михайлюк Катерина, Стрихалюк Світлана, Кащук Валентина (керівник) — Кременець, Тернопільська область, за фільм «Тополина доля»;
2 місце — Карина Веліляєва, учениця Чистенського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І—ІІІ ступенів—гімназія» (с. Чистеньке, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим) та вчителька того самого закладу Гульнара Сейтжалил за фільм «Депортація» про трагедію кримсько-татарського народу;
3 місце — Лукічова Ольга та Коломієць Наталя, студентки 3 курсу Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв, за фільм «Тарас Григорович Шевченко — велика і невмируща слава українського народу».
Заохочувальні відзнаки також отримали: Марія Буцька — учениця Харківської загальноосвітньої школи І—ІІІ ступенів № 150 за пластиліновий мультфільм на історичну тематику; краєзнавчий гурток «Едельвейс» Кам’янської загальноосвітньої школи І—ІІІ ступенів № 2 (Кам’янка, Черкаська область) за фільм «Рукописний щоденник старого пасічника» та Микола Мостовий, учень Павлоградської загальноосвітньої школи № 9 (Павлоград, Дніпропетровська область) за фільм «Жива історія».
Якби авторові цих рядків дозволили розставляти конкурсні оцінки, вони були б дещо іншими. Здається, девізу «Врятувати від забуття» чудово відповідає фільм Миколи Мостового, вшанований лише «заохочувальною» відзнакою. Це розповідь про полтавське село, де залишилось чотири хати, але його уродженці й досі щороку відзначають свято своєї малої Батьківщини. Це таки справді порятунок від забуття. І фільм цей хоч і не цілісний, але вартий, можливо, другого місця. А от перше слід було віддати Карині Веліляєвій, яка розповідає про своїх дідуся й бабусю, що пережили депортацію. В її стрічці вправний монтаж, добре підібрана музика, а дикторський текст має справді літературну цінність і читається професійно.