Девальвація гривні, помірний попит, спричинений політичною нестабільністю, а також спекулятивні настрої, як на мене, визначатимуть інфляційний «градус» березня. Влада позірно сваритиметься на торгівлю «під градусом», торгівля запевнятиме, що все «в рамочках», споживач міркуватиме, на чому ще б зекономити.
Бензин високооктановий — середня вартість літра А-95 (тут і надалі йтиметься лише про середні ціни) зросте на 20—30 копійок, дизпального — на 35—40 копійок.
Я виходжу з того, що подорожчання відбулося вже в лютому. Тож про цінову стабільність 2013 року, за результатами якого ми мали навіть падіння вартості нафтопродуктів, можна забути.
Борошно — вартість кілограма борошна вищого сорту в роздробі зросте на 0,5—0,8, гривні, першого сорту — на 0,25—0,7 гривні.
Через потребу господарств в обігових коштах продажі зернових зростуть, що сприятиме здешевленню зерна, але не борошна, яке додало в ціні на хвилі ажіотажного попиту в лютому. В роздробі переважно торгуватимуть борошном за вищими цінами, ніж у Аграрного фонду.
Хліб — залишиться у цінах лютого.
Чинна система інтервенцій борошна в регіони дає змогу утримувати прийнятний рівень цін на хліб. Щоправда, зернові баланси можуть не вповні узгоджуватися з графіками інтервенцій у регіони.
Крупи — подорожчають на 0,5—0,7 відсотка.
Зростання цін на крупи спровокував ажіотажний попит у лютому (за винятком попиту на вівсяну), але підвищений тренд збережеться під впливом спекулятивних чинників, а також дорогої картоплі.
Молоко, молокопродукти — подорожчання на 1—3 відсотки.
Пропозиція буде цілком достатньою для того, щоб залишити цінники, які поміняли на вищі в лютому. Виняток, однак, становитиме натуральне якісне молоко і продукти його переробки.
Овочі, фрукти — подорожчають на 5—8 відсотків.
Подорожчання овочів та фруктів триватиме через різке зменшення продуктів належної якості, загальний тренд на подорожчання, зменшення імпортних закупівель. Найістотніше зростатимуть у ціні тепличні огірки та томати. Традиційний борщовий набір подорожчає.
М’ясо: подорожчання кілограма свинини на 3—5 гривень, яловичини — на 5—7 гривень, курятина залишиться у старих цінах.
Я вважаю, що ціни м’ясного ряду відповідатимуть загальному тренду на подорожчання, але споживання обмежать Великий піст і тяжіння до економії грошей.
Олія — залишиться у цінах лютого.
Запорукою збалансованої пропозиції та попиту на сьогодні є дуже серйозні потужності виробників, а також тенденція до зниження роздрібної ціни пляшкової соняшникової олії у лютому.
Цукор — кілограм солодкого піску подорожчає на 1—3 гривні.
Попри поставки цукру Аграрним фондом у торговельну мережу, є цілком вагомі причини для його подорожчання у роздрібній торгівлі. Торік гуртові ціни на цукор «обвалилися» до 4,9 тисячі гривень за тонну за середньої собівартості у 6,5—7,2 тисячі гривень. Поза тим найгірше, що може зробити влада, то це — активізувати імпорт сирцевого цукру, що завдасть непоправного удару по вітчизняних цукроварах.
Алкоголь: подорожчання пляшки (0,7 л) натурального вина на 8—15 гривень, ігристого та газованого — на 5—10 гривень, горілки (0,5) — на 5—8 гривень.
З березня набирають чинності зміни до Податкового кодексу щодо збільшення ставок акцизного податку на спирт етиловий та інші спиртові дистиляти й алкогольні напої (зростуть акцизи й на інший гріх — цигарки).
Ліки — подорожчання на 3 відсотки.
Зростуть ціни здебільшого на імпортні препарати через девальвацію гривні.
Комунальні послуги — залишаться у цінах лютого.
На мій погляд, подорожчання тарифів на електроенергію та газ для населення варто очікувати не раніше закінчення першого кварталу. Тоді ж, власне, логічно ініціювати перегляд показників держбюджету на 2014 рік, зважаючи на загальне недовиконання його фіскальної частини.
Транспортні послуги — подорожчають на 8—10 відсотків.
Першопричиною стане подорожчання пального на хвилі зростання курсу долара США, а також появи нового комунального транспорту в деяких регіонах.
Туристичні послуги — подорожчання на 10—12 відсотків.
Девальвація і, як то кажуть, нічого особистого. Виїзні тури подорожчають, місцеві — відлякуватимуть туристів політичною ситуацією в країні та останніми нормативними директивами відправленого у відставку уряду: на кшталт неадекватного (понад 20 тисяч гривень на місяць) фінансового забезпечення тих, хто перетинає кордон країни.
Готівковий курс $ — 10,70 гривні, безготівковий курс — 10,75 гривні.
Девальваційний тренд триматиметься, доки уряд не віднайде джерел покриття дефіциту рахунку поточних операцій.
ІНФОРМАЦІЯ ДО РОЗДУМІВ
Бажання Мінекономрозвитку якомога швидше подолати дефляційний тренд минулого року справдиться швидше, ніж передбачали автори консенсус-прогнозу на 2014-й. Девальвацію гривні провели в перші два місяці, ухилившись від корекції бюджетних показників, тоді як експерти очікували на неї у другій половині року. Що з того вийде, з’ясуємо вже по закінченні березня. Моя думка: цінова корекція під тиском девальвованої гривні і лютневого сплеску ажіотажного попиту не так сприятиме конкурентоспроможності виробників, як випробовуватиме на платоспроможність сімейні бюджети.
ІНФОРМАЦІЯ ДО РОЗДУМІВ
Для регулювання цінових коливань на споживчих ринках Аграрний фонд продовжить виконувати функцію державного оператора із забезпечення хлібопекарських підприємств борошном для виробництва соціальних сортів. Для того є угода, яка передбачає поставку щомісяця 82 тисяч тонн борошна за заявками облдержадміністрацій. Окрім того, є перехідні запаси зерна в господарствах, які можуть стати також істотною складовою пропозиції березня. Повторюсь, однак: я очікую на мляве споживання і попит на хлібобулочні вироби.
ІНФОРМАЦІЯ ДО РОЗДУМІВ
Потужності українських виробників усіх продуктів харчування перевищують попит у рази, тож про цілком задовільну пропозицію можна не турбуватися. Водночас подразниками продовольчої інфляції можуть стати елементарна неузгодженість дій постачальників і торговельних мереж, як це спостерігалося у лютому, погодні сюрпризи, абощо. Ярмаркова торгівля може й повинна запобігти високому рівню зростання цін.
ІНФОРМАЦІЯ ДО РОЗДУМІВ
Похмурі споживчі настрої населення, попри лукаві звіти уряду, поза сумнівом, стали додатковим чинником протестного руху кінця 2013-го — початку 2014-го років. На тлі практично замороженої заробітної плати, девальваційних та інфляційних очікувань, нерівномірного розподілу ресурсів і боргів споживчий ринок втрачав свою ключову роль — формування сукупного попиту як підойму економічного розвитку. Про це свідчить жалюгідна динаміка роздрібного товарообігу, колосальний дефіцит держбюджету і багатомільярдні втрати міжнародних резервів на підтримку курсової стабільності.
