Весь попередній тиждень був насичений численними політичними, міжнародними та економічними новинами, але особливої уваги заслуговує саме Верховна Рада. Хоча минулий тиждень не був цілком провальним, але вражаюча байдужість багатьох депутатів уперше змусила Голову Ради нагадати присутнім, що розпуск парламенту може настати не тільки з політичних мотивів, а й через невиконання депутатами своїх обов’язків. От тільки ті, до кого найперше було звернено ці слова, на жаль, їх так і не почули, як не чують досі жорсткого обурення людей такою роботою. Ми часто висловлюємо своє невдоволення якраз тими, хто працює й лінуємося визначити для себе імена справжніх саботажників. Найперше цей закид стосується наших громадських організацій, які так успішно боролися з наслідками (затавроване всіма «кнопкодавство») й чомусь уперто не бажають помічати реальну причину.
Але стосовно результатів, то вони цього тижня усе-таки були. Парламент нарешті зміг затвердити порядок денний на всю сесію, успішно проголосовано проекти, пов’язані з увічненням пам’яті й соціальними гарантіями Героїв Революції Гідності та АТО.
Цього разу успішно пройшов у першому читанні багато-страждальний законопроект № 5610, яким врегульовується заочне засудження й унеможливлюється штучне блокування слідства в особливо важких злочинах. Також проголосовано звернення у зв’язку з ганебним звітом ОБСЄ/БДІП щодо виборів у РФ, яким фактично легалізовувалися вибори в окупованому Криму.
Бурхливо проходило обговорення законопроекту про оформлення спадщини: приводом до конфлікту стала наявність у ньому правки, яка відновлювала статус податкової поліції. Як наслідок — успадкування спрощено, а репресивний контролюючий орган не відновлено. Мотиви тих, хто обрав саме таку логіку голосування, зможемо перевірити, коли буде проходити затвердження нового, відповідного до європейських стандартів, органу. Теж із взаємними звинуваченнями, але вже без результату пройшло обговорення представника Ради в комісії із зовнішнього аудиту роботи НАБУ. Тільки епізодично заповнено прогалини в законодавстві в аграрному, паливному, фінансово-банківському й правовому блоках. Узагалі не розпочали депутати розгляд проектів, які мали б полегшити життя тимчасово переміщених осіб. Єдина причина цього — вже традиційна безвідповідальність.
Попереду нас чекають два непленарні тижні. Очевидно, що відсутність парламентської трибуни відчутно скорегує всю політичну активність у країні. Зокрема, й цього тижня значна частина гучних подій відбуватиметься далеко від столиці.
Минулий тиждень позначений також шквалом знакових подій поза стінами парламенту. Ми поминали Героїв Небесної Сотні, чим традиційно вирішили скористатися певні політизовані групи, зокрема й учасники блокади на Донбасі. Але кричуща аморальність такої прив’язки до поминальних днів призвела до маргіналізації акцій у центрі Києва. Уникнути такого блюзнірства зуміли організатори маршу Національної гідності, провівши акцію націоналістичних сил на пару днів пізніше, але теж залишили за собою більше запитань, ніж відповідей: чому наші вітчизняні націоналісти й крайні праві проголошують лозунги, які в усьому світі притаманні лише лівим, а точніше — комуністам?
Особливо відзначилися минулого тижня троє депутатів. Олексій Гончаренко став мішенню політичних противників: замах на нього вчасно було розкрито СБУ, а зловмисників затримано. Значно гірша ситуація з так званим «планом мирного врегулювання» від Андрія Артеменка. Запропоновані в ньому тези, зокрема щодо передачі Криму в довгострокову оренду, абсолютно не сприйняті суспільством, а за словами Генерального прокурора, можуть містити ознаки державної зради. От тільки сам фігурант продемонстрував, що не міг бути самостійною фігурою, оскільки не орієнтується в начебто своїх пропозиціях і навіть не пригадує тез, які з’явилися в одному проросійському інтернет-виданні під виглядом його інтерв’ю. Думаю, що основним завданням правоохоронців буде встановлення реальних авторів провокації та мотивів їхніх дій.
Схоже, що першоджерело може перебувати на території країни-агресора, оскільки за останні два місяці нас постійно атакують неприйнятними для нас, але вигідними для Росії планами. Їх усі можна поділити на дві категорії: ті, в яких нам пропонується піти на поступки Кремлю в принципових для нас питаннях, і ті, які покликані представити війну на сході країни як виключно внутрішню, громадянську. Очевидно, що Росія починає дуже поспішати, час явно працює проти неї. А отже, нам потрібно набратися терпіння й не робити поспішних і непродуманих кроків.
Значно гіршого забарвлення набирає скандал навколо донецького вояжу Надії Савченко. Вона й далі продовжує спроби легітимізувати лідерів терористів як самостійних учасників конфлікту та сповна відпрацювала програму для російських телеканалів. Хоча навіть після такого пропагандистського трюку на користь противника під її ім’я не було звільнено жодного нашого заручника. У тому, що ця поїздка є відвертою політичною провокацією проти нашої держави, схоже, мало хто сумнівається. Але прозвучала низка повідомлень про ймовірне скоєння реальних злочинів, зокрема, закликів до українських бійців покинути свої бойові позиції й іти до Києва вчиняти державний переворот. Якщо хоч якісь із цих звинувачень підтвердяться, то висновки вже мають робити правоохоронні органи.
Серед інших подій, які можуть вплинути на ситуацію в нашій країні, слід відмітити епопею з екстрадицією до США Дмитра Фірташа, яка так і не дійшла до якогось логічного завершення. До позитивів належать ратифікація Угоди про асоціацію України з ЄС у нижній палаті парламенту Нідерландів, черговий вияв підтримки України лідерами Німеччини й Франції, а також призначення нового радника з питань національної безпеки в США, який, на відміну від попередника, належить до симпатиків України. Натомість почастішали антиукраїнські випади російської пропаганди, а ще з нафталіну знову витягли В. Януковича й спробували розіграти його в міжнародній партії. Також у Росії відкрито підтвердили факт створення «інформаційних військ», тож хакерські й фейкові атаки тепер стануть ще відвертіші й нахабніші.
Як часткову відповідь на ці загрози Президент Петро Порошенко затвердив доктрину інформаційної безпеки України. От тільки для наповнення її конкретним змістом та реального виконання у нас зайвого часу не буде. Коли ситуація в світі для нас стає більш позитивною, що можемо спостерігати останнім часом, тиск з боку агресора традиційно зростає.
Тарас ЧОРНОВІЛ, політолог і незалежний експерт.
