Цитата: «Наше перше завдання... припинити протистояння, відновити управління, керованість і правопорядок у країні..., гарантувати мир і спокій, не допустити нових жертв, локальних протистоянь та самосудів». Із звернення Голови Верховної Ради України Олександра Турчинова до народу України.

Відверто кажучи, слухаючи звернення, здивувалася: «Про яке протистояння і самосуди йдеться? Адже не 1917-й за вікном...» Але, переглянувши десятки телесюжетів, «погортавши» Інтернет-сторінки, переконалася: Турчинов знав, про що говорив.

Ось одне з багатьох повідомлень: «У Львові співробітників «Беркута» привели на сцену Євромайдану після 20.00. Учасники мітингу кричали: «Ганьба!» і кидали в силовиків дрібними предметами. Активісти самооборони оточили сцену, щоб стримати людей, яких не зміг заспокоїти навіть священик. «Беркутівців» змусили стати на коліна і каятися». Невже ніхто не замислювався, що влада, яка принижує своїх силовиків, залишиться беззахисною?

Довідково: львівський «Беркут» не брав участі в бойових діях у Києві.

Ми так прагнемо негайного покарання винних, забуваючи про те, що це має зробити суд? А також, що до того моменту ніхто не може назвати людину злочинцем. Як, приміром, це було під час недавнього пікетування приватного житла неугодних політиків і навіть рядових членів тодішньої правлячої партії. Щоправда, часом активісти помилялися дверима і грюкали в сусідні, до смерті перелякавши мешканців не тієї квартири.

Розмах «боротьби» був масштабним: активісти створили карту з позначенням помешкань, дач, офісів людей, пов’язаних з Януковичем. А оскільки були сумніви, що «охопили» не всіх, то звернулися по допомогу до всіх охочих, просто — писати доноси. Для чого? Щоб мирно мітингувати біля об’єктів і звертатися до совісті людей, без розглядів записаних у злочинці? Чи для того, щоб з ними боротися їхніми ж методами?

Для того. З’являється дедалі більше інформації, що революціонери підпалюють будинки представників недавньої влади. Зволікання смерті подібне! Революційні «матроси», робітники і селяни прийшли в палац нахабного буржуя, щоб експропріювати награбоване майно на користь народу та покарати буржуїна твердим революційним робітничо-селянським кулаком по пиці. Все, як заповідали класики марксизму-ленінізму...

Здавалося, як тільки «спаде пил на майдані», люди почнуть думати над тим, як облаштувати інший світ — справедливий, чесний, духовний. Але ж ми звикли ділити громадян на «білих» і «червоних», не чекаючи суду. У багатьох сверблячка покарати негайно, що має конкретну назву: «Самосуд». А деякі політики навіть підбурюють до таких дій.

Днями один із них оприлюднив секретні плани спецоперацій внутрішніх військ щодо силового розгону акцій протестів, переданих йому нібито «патріотично налаштованими» співробітниками МВС і СБУ. Із зазначенням... прізвищ керівників підрозділів, а також їхніх номерів телефонів. А то ми не знаємо, як такі «патріоти», до речі, у цьому разі, вони порушили присягу, вміють позбуватися успішніших або неугодних колег! Досвід 30-х років за нагоди такі використовують дуже навіть успішно. Цікаво, політик, котрий оприлюднив секретні документи, не усвідомлює, до чого може призвести їх публікація?

У декількох електронних ЗМІ, що називають себе демократичними, з’явилася інформація «незалежних» журналістів із Межигір’я: «Перед вами цивільна дружина колишнього диктатора Віктора Януковича — уродженка Єнакієвого П. (ім’я й прізвище із зрозумілих причин не називаємо. — Ред.). Вона — рідна сестра його куховарки (журналіст знову-таки не засумнівався у своєму праві на оприлюднення імені, хоча до справи куховарка не має жодного стосунку). Янукович і П. уже багато років разом, при цьому Янукович не розлучений зі своєю дружиною Людмилою».

Ще більше заглибився його колега, опублікувавши в блогу в «Українській правді» не тільки фото подруги Януковича, а й її... малолітньої дочки. Виставивши як доказ (чого тільки?) якісь жіночі одежинки в шафі, а також дитячу кімнату, малюнки та іграшки дівчинки.

«Інформацію» підхопили інші видання. Не важко уявити реакцію певної частини читачів. Ось один із не найбільш радикальних відгуків на форумах: «Дуже важливо заарештувати цивільну дружину Януковича, котра заодно з ним. А ще краще заарештувати її матір — потомствену чаклунку і сильного екстрасенса. Чи не вони займаються психотропною обробкою населення сходу України? Якщо це не зупинити — вони будуть, як зомбі, воювати за розвал країни».

З’ясовується, зі свідомості багатьох, колись радянських людей, дотепер не зник образ невгамовного ворога. Який не дрімає, тому треба й надалі тримати революційний крок. Одне слово, зовсім за Блоком: «Товарищ, винтовку держи, не трусь!». Щоправда, тоді поет додавав рефреном: «Свобода, свобода, эх, эх, без креста!».

Безперечно, екс-президент заслуговує всього, чого йому зараз бажають громадяни, які вимагають покарання за скоєне. А також дотримання законності, прав людини — для всіх (!), у нехтуванні яких обвинувачують Партію регіонів і тепер уже колишню владу. Тим часом ЗМІ «полощуть» П. та її дочку. Дякувати ще, що без демонстрації спіднього цих поганих людей. Хоча, яке кому діло, хто з ким спав? Багато з нас без гріха, щоб копирсатися в чужій білизні?

Зрозуміло, екс-президент — людина публічна. Писати про нього — завдання журналістів, а суд нехай установлює його вину. Але до чого тут дівчинка? У чому її провина? У тому, що в неї ці батьки, а не інші? Чи ця нещасна повинна була піти з Межигір’я й поселитися в притулку? Невже ми досі не усвідомили, що діти не відповідають за вчинки своїх батьків? До речі, у цьому разі наші «незалежні» журналісти порушили статтю 16 Конвенції з прав дитини. Та й обвинувачення самої цивільної дружини Януковича в тому, що вона жила з диктатором, — не злочин. Хоча й злочинець повинен мати право на захист, а сам злочин доведений у суді! Що, до речі, є однією з європейських цінностей, які протестувальники обстоювали на Майдані...

Тим часом уже й радикальний «Правий сектор» засудив тиск на родини силовиків, закликаючи їх теж... засудити дії своїх батьків, чоловіків і синів.

Нашим громадянам як дуже хочеться законності, так і багатьом із них важко зрозуміти, що досягти цього можна, лише її, законності, дотримуючись. А ми це робимо, пустивши в хід... революційну доцільність. Переможці нічим не відрізняються від попередників? Знову, як у колишньому СРСР, де за родичів — «зрадників і злочинців» — улаштовуємо товариські суди?

Чи не нагадує це відомі події майже столітньої давнини, коли в палаци ринулися юрби людей, трощачи все на своєму шляху? Але ж то була неписьменна, неосвічена юрба. І ми це вже засудили, втисячне прокричавши: «Геть!» і «Ганьба!». Щоправда, при цьому політики чомусь не спромоглися пояснити, що буде після «геть»? Тобто, що саме будуватимемо на уламках ще однієї влади?

А ми продовжуємо більше обсмоктувати новину, з якою жінкою спав гарант, жаліємо його законну, яку дружно осміювали за «наколоті апельсини», аніж говоримо про діяльність нового уряду, імовірний дефолт або про шляхи виходу із цієї катавасії. І вже зовсім не про те, як не допустити подібний абсурд у майбутньому. А також — доки це може тривати? Скільки разів, і яка кількість розумних людей стверджували, що історія повторюється: один раз у вигляді трагедії, удруге у вигляді фарсу! А якщо втретє, то як це назвати?

vpysanska@golos.com.ua