«Грек» сам себе називає директором з невирішених питань. Є питання — нема питання. У «Грека» круте обладнання, яке йому допомогли придбати волонтери. Разом із ним довелось їхати засніженими безлюдними дорогами передньої лінії оборони.
Авто бувале в бувальцях, полатане, але джип вигрібає з ям, і це головне.
«Грек» розповідає всілякі дивні речі. Якось на окупованій території наступив на чотири розтяжки ОЗМ (протипіхотна «міна-жаба», що виплигує і вражає осколками), і жодна не спрацювала. «Мене веде Бог, — каже військовик, — їхав своїм джипом і раптом захотів зупинитись, а попереду метрів за 150 упав пакет «Градів». І так бувало не раз. На дорозі влучає снаряд, я газую, і на те саме місце насипало ще разок. Якось на розвилці поїхав не звичною — короткою — дорогою, а довгою. І це мене врятувало, бо на місці, де я мав бути, гепнув 152-міліметровий снаряд».
Під час відомих подій 29 січня, штурму ворожої позиції «Алмаз», «Грек» замінив розстріляний ворожим танком дуже нам необхідний прилад на новий. Робота вдалася з третьої спроби. Їх, разом зі ще одним офіцером, завалило плитами після шаленого обстрілу. Але завдання вони виконали.
«Грек» каже, що війна для нього почалась іще 19 січня 2014 року в Києві, на вулиці Грушевського під час перших сутичок із «Беркутом». Відтоді й воює без спочинку. «Грек» розповідає, що він боєць Збройних Сил України, іще не має статусу учасника бойових дій. Та не журиться з цього приводу: «У мене така філософія — одне діло служити, а друге — воювати».
На знімку: солдат «Грек».
Фото автора.
