Через непродуману систему перевезень електропоїзд Луцьк — Ковель курсує майже порожнім. Із таким менеджментом залізниця збанкрутує.
Залізничний вокзал Ковеля у вранішній час.
Крос нічним містом
У неділю у справах довелося поїхати до Ковеля. Серед транспорту вибрав залізницю. Із здивуванням дізнався, що приміський електропоїзд, який з’єднує два найбільші міста області без пересадок на вузловій станції Ківерці, лише один. Електричка відправляється з Луцька о 4.28 ранку. Незручно, оскільки в цю пору ще не працює громадський транспорт, а добиратися на таксі — накладно, бо за поїздку доведеться викласти стільки, скільки за квиток на автобус до самого Ковеля. Тож до вокзалу кілька кілометрів йду нічним містом. Поїзд, як і очікував, вирушає з Луцька майже порожнім, у кожному вагоні лише по кілька пасажирів. Мало їх додалося і дорогою. Уявляю, скільки ж то було спалено вхолосту електроенергії, адже, окрім потужних двигунів, працює ще й обігрів. До честі залізничників, у поїзді було тепло і чисто.
Намагаюся знайти логіку в такому незручному для пасажирів розкладі. Можливо, його складачі подбали, аби було зручно тим, хто вирушає вирішувати свої виробничі справи? Так ні, поїзд прибуває в Ковель о 6.46 ранку, установи ж відкриваються переважно о 8—9-й. Розраховують на транзитних пасажирів? Також ні — більшість поїздів відправляються з Ковеля вже після 8-ї ранку. Відпадає і варіант з доїздом з Ковеля в інші населені пункти на роботу. Оскільки в зворотному напрямку поїзд вирушає з Ковеля лише о 8.37, а прибуває до Луцька о 10.15. Навряд чи хтось із Ковеля добирається на роботу в котресь із приміських сіл, там і своїх жителів немає де працевлаштувати. Отже, логіку розробників розкладу руху цього поїзда зрозуміти важко. А чи є вона взагалі?
Приватники виграють конкуренцію
Звичайно, того дня повертався додому в Луцьк переповненим рейсовим автобусом. Сімдесят із гаком кілометрів і мені, і ще багатьом пасажирам довелося стояти в забитому вщерть салоні. До речі, маршрут залізниці більше половини шляху проходить майже поруч з шосе. То ж як зрозуміти, що для автобусів пасажирів вдосталь, а для електрички їх катастрофічно бракує. Тим більше, після станції Переспа поїзд повертає до міст Рожище і Ківерці, де потенційних пасажирів значно більше, ніж у селах Кременець, Копачівка, Княгинінок, від яких відвернулася залізниця.
На автовокзалі наводжу довідку і з’ясовую, що протягом доби між Луцьком і Ковелем курсує 89 автобусних маршрутів (у тому числі й транзитних). У часи пік кожні десять хвилин автобус із обласного центру вирушає в напрямку другого за кількістю населення міста Волині. Залізнична станція і автовокзал у Луцьку розташовані поруч, їх з’єднує пішохідний міст над коліями. У межах двохвилинного переходу вони й у Ковелі. Але є одна суттєва різниця: автобусні маршрути обслуговують приватники, залізниця поки що у нас державна. Тож і ставлення до її проблем і завдань відповідне. Залізничний чиновник думає приблизно так: возять поїзди повітря, той хай і возять, не з моєї ж кишені платять за електрику, експлуатацію рухомого складу, колій.
Певна річ, наш чиновник може «вирішити» питання, закривши і останній прямий маршрут електрички на Ковель. А чи не краще переглянути графік її руху, зробивши його зручним для пасажирів?! Відправивши, наприклад, із Луцька поїзд не о 4.28, а принаймні о 6.30 чи в 7.00 ранку, попередньо прорекламувавши як слід маршрут, повідомивши про нього людям? Загалом, за спостереженнями, залізниця не любить рекламувати свою роботу, піддавати її гласності. Відкрили, наприклад, новий швидкісний маршрут Ковель — Львів. Якби не допитливі журналісти, то ніхто і не знав би про це. Закрили його, знову тихо. Тепер нібито знову щось затівають. Дивну, якщо не більше, засекреченість своєї роботи демонструють залізничники.
Вокзал без буфета
Зміни, на жаль, приходять на залізницю надто повільно. Головний ворог, як на мене, — байдужість. Ось вам ще одна ілюстрація цього. Відкрили у Луцьку реконструйований вокзал. Фахівці кажуть — один із найкрасивіших у країні. Заходиш усередину і стає незатишно від пустоти. Колись тут працював буфет, де можна було купити гарячу сосиску, свіжу котлету, попити чаю. Поруч було відносно недороге кафе із смачними борщами, шніцелями, смажениною... Тепер, аби купити булочку, пасажири мусять бігти в якесь кафе на Привокзальній площі. А вночі чи зранку і цього немає. Поцікавився в автора проекту реконструкції вокзалу, відомого в регіоні архітектора Андроша Бідзілі, чому так? Виявляється, проект передбачав облаштування закладу громадського харчування на вокзалі. А замість нього зробили ще один зал для пасажирів. Хоч і в старому було не тісно.
Говорячи про проблеми залізниці, не можна не торкнутися питання ціни перевезень. Здається, вихід із ситуації в Укрзалізниці бачать лише в піднятті тарифів. Але чи вигідніше перевозити одного пасажира, продавши йому квиток за сто гривень, чи двадцять, взявши з кожного по півсотні? Готуючи матеріал, звернув увагу на розклад руху автобусів у Польщу. Їх число щораз зростає. А все тому, що вартість квитка на автобус значно менша, ніж за проїзд у поїзді у ту ж саму Варшаву. Уявіть, наскільки б могли скоротитися черги на пунктах пропуску, якби значну частину вантажних і пасажирських перевезень взяла на себе залізниця. Волинь має у цьому сенсі чи не найкращі можливості. Пряма широка колія з’єднує Ковель із польськими містами Катовіце і Хелм, вузька європейська колія прокладена до Ковеля. Мешканці Волині пам’ятають поїзд Ковель — Зелена Гура, який в 1990-х роках відправлявся із Волині, і квиток на який було складно придбати.
Можливо, теперішній керівник Укрзалізниці Войцех Балчун використає цей шанс? А поки що знову сідаю в тісний і не зовсім затишний автобус, аби вибоїстою і слизькою дорогою доїхати з Луцька до Ковеля. А на залізничному вокзалі обласного центру, як і раніше, порожньо і тихо. Хто винен у цьому?!
Волинська область.
ДОВІДКА
За офіційними даними, середній вік електропоїздів досяг 33,5 року. В Укрзалізниці зазначають, попри те, що щорічно зменшується кількість вагонів у составах і скорочується періодичність курсування потягів, скасування маршрутів в 2017 році не планують.
Фото автора.
