Львівщина – одна з тих областей, про туристичні принади якої мабуть знають усі. Це й неймовірна природа цього краю з горами, полонинами, річками й мінеральними джерелами, і величезне культурне та духовне надбання, й неперевершений місцевий колорит. Наш же журналістський прес-тур цього разу проліг одним із найвідвідуваніших маршрутів - Золотою підковою. Кажуть, таку назву визначило саме розміщення у вигляді підкови відомих замків області – Золочівського, Олеського та Підгорецького. Утім у фільмі про сподвижника цієї справи, завдяки якому фактично й постали з руїн ці пам»ятки історії - Бориса Возницького - є фрагмент, коли у дитинстві юний Борис знаходить підкову. Та хай там як, а маршрут справді унікальний і неабияк відповідає своїй назві.
Ворог узяв Золочівський замок лише раз
Першою нас зустріла прихована за високим земляним валом з бастіонами та равеліном ренесансна споруда Золочівського замку. Пересуваючись територією, можна лише уявити, яке бурхливе аристократичне життя вирувало в цих стінах. Проте за свою історію він витримав не один напад, а захоплений був лише раз. У 1672 році багатотисячне турецьке військо вступило до бастіону. Та минув час і замок швидко відродився й став ще могутнішим, поєднавши в собі функції потужної військової фортеці та затишної, комфортної королівської резиденції. У багатьох джерелах згадуються високотехнічні системи опалення та каналізації в замку тих часів, ми ж і зараз легко відшукали їхні сліди. Приміром, біля покоїв кожного з членів родини збереглися приміщення, де були вбиральні, а камін, який і нині функціонує, мав розгалуження і подавав тепло у всі житлові кімнати.
Так було до кінця XIX століття, доки колишня королівська резиденція не перетворилася на австрійську державну в’язницю. Майже 80 років згасаючий замок відігравав зловісну роль тюремника. Тисячі людей були позбавлені тут не тільки волі, а й життя. Ще однією з найдраматичніших сторінок в історії замку стали 1939-1941 роки, коли споруда служила в’язницею НКВС. Як розповіли нам музейні працівники, німці, вступивши до Золочева, відкопали 649 тіл. Нині вже встановлено імена більшості закатованих. Це місцева інтелігенція. «Дата арешту одного з таких, - каже завідувач відділу музею Надія Гупало, -була 26 червня, а німці вступили в містечко 30 червня. Виходить що без суда і слідства людину закатували». У пам’ять про жертви на території Золочівської твердині зведено пам’ятник-капличку.
У післявоєнні роки в замку містилося ПТУ, і лише на початку 1970-х з передачею комплексу у відомство Львівської картинної галереї починається відродження історико-архітектурної пам’ятки. Масштабна реконструкція замку потребувала багато часу та суттєвих фінансових інвестицій, проте у справі повернення до життя перлин історичного надбання для Бориса Григоровича Возницького не існувало перешкод. Тому сьогодні можна побачити і відновлений замок, і його наповнення, яке збиралося звідусіль по краплині, а тепер стало гордістю музейних експозицій.
Відвідувачів також приваблює елегантний Китайський палац-ротонда (на знімку). Тут, до речі, міститься Музей східних цивілізацій, який залюбки відвідують іноземні туристи. Частими гостями уже стали посли Китаю, Індії, Індонезії. Цьогоріч у музеї готуються гідно відзначити рік Японії. А загалом у Золочівському замку спроможні прийняти до двох з половиною тисяч туристів на день.
Енергетика відчувається ще на підході
Подих Олеського середньовічного замку відчувається ще з автотраси Київ-Чоп одразу, як ми вирушили зі Львова. Його важко назвати розкішним зовні. На перший погляд Олеський замок навіть дещо аскетичний і суворий, проте вже на підході відчуваєш якусь надзвичайну енергетику. Доля замку, що бере свій початок у сивому середньовіччі, була також непростою, проте його сьогодення наповнене гомоном туристів і неабиякою атмосферою умиротворення.
Перша писемна згадка про унікальну пам’ятку затишного селища Олесько датується 1327 роком. А от скільки йому літ, можна лише припускати. За свідченням дослідників, замок побудував один із нащадків Данили Галицького. В період розколу Галицько-Волинського князівства фортеця, розташована на кордоні Польщі та Литви, була предметом зазіхань обох держав. Був він і жертвою татарських набігів. На резиденцію магнатських родів замок перетворився за часів воєводи Івана Даниловича, тоді ж споруда стає ще й житлововим приміщенням, яке оформляють європейські архітектори та митці. До речі, Михайло Хмельницький - батько Богдана Хмельницького, перебував тут на службі у Івана Даниловича і якийсь час навіть управляв замком, тож за припущеннями деяких істориків, дитячі роки майбутнього гетьмана могли проходити саме в Олеську.
Нового образу замок набув під час реставраційних робіт під опікою королеви Марії Казимири - дружини Яна Собеського. Та неймовірного розквіту маєток досяг, перебуваючи у власності волинського воєводи Северина Жевуського. А далі – перехід від власника до власника, руйнівний землетрус, війни, пожежі, занепад. Тут була і сільськогосподарська жіноча школа, і військові склади. Нарешті, після багатьох років відновлювальних робіт, в 1975 році Олеський замок набув статусу музею-заповідника як відділ Львівської картинної галереї. Тепер навколо замку чудовий парк, а сам замок поповнився історичними експонатами. Одним із таких є величезне нещодавно відреставроване полотно Альтомонте «Битва під Віднем» (на знімку). Його свого часу замовив король Ян Собеський на честь своєї перемоги над турками. Щоб розмістити полотно такого розміру, довелося навіть піднімати на цілих три метрии стелю в одній із кімнат.
Замок і парк неодноразово служили інтер»єром для кінозйомок. Тож хтось зможе впізнати його в «Трьох мушкетерах»чи «Оводі», або ж у стрічці «Вогнем та мечем».
Його по праву називали українським Версалем
Слава Підгорецького замку свого часу ширилася всією Європою завдяки неймовірній архітектурній естетиці, розкошу інтер’єрів, цінній колекції творів мистецтва, феєричному способу життя його гостинних володарів. Підгорецький замок - це ренесансний палац, оточений оборонними спорудами. Він, по праву охрещений «українським Версалем» (на знімку) , вважається найкрасивішим із замків Золотої підкови. Проте, як і його сусіди Підгорецький замок також зазнав чимало руйнувань, зокрема під час визвольної боротьби під проводом Богдана Хмельницького, а до наших днів дійшов у досить занедбаному і чи не найгіршому стані.
Якщо ж говорити про відомих людей, що бували тут, то це і австрійський імператор Франц Йосиф, і німецький кайзер Вільгельм другий, і наш Іван Франко. А заїжджий двір замку, який, до речі, непогано зберігся, пам’ятає французького письменника Оноре де Бальзака, який зупинявся тут по дорозі до своєї коханої Евеліни Ганської. Саме в замку було знято й епізод фільму «Помилка Оноре де Бальзака»
Останніми володарями маєтку були князі Сангушко, за яких у замку діяв приватний музей, цінні колекції якого були вивезені за кордон напередодні другої світової війни. І можливо саме це врятувало багато рідкісних експонатів, бо друга світова війна стала фатальною для замку – частину замкової тераси було підірвано, залишки колекції розграбовано, інтер’єри зазнали непоправних втрат. У радянські часи, за сумною традицією, палац перетворився на туберкульозний санаторій. І лише стараннями директора Львівської галереї мистецтв Б. Возницького замку було повернено його заслужений статус та розпочалися реставраційні роботи. На жаль, поки що диво-палац-замок о не повернуто до повноцінного життя, але роботи тривають і впевнена, що як і колись, Підгорецький замок знову засяє своєю шляхетністю та витонченістю.
Ідеальне місто Жовква
Під час його будівництва польський гетьман, русин-українець за походженням, Станіслав Жолкевський узяв за основу популярний у ті часи проект «Ідеальне місто». Це коли головні вулиці і споруди розташовані так, що відтворюють людський організм. Звісно ж Жовтківський замок був головою, а від нього розходились не менш важливі «органи».
У XVII Жовква стала королівською резиденцією, що неабияк сприяло розвитку міста. Тож і не дивно, що навколо Вічевого майдану тут 55 пам»яток світового і національного значення, що збереглися донині (на знімку Ринкова площа Жовкви).
Тут кожний провулочок дихає історією, а розписи в монастирі прикрашені не лише ликами святих і біблійними сюжетами. Є приміром, сюжет, де козаки приносять дар Ісусу. А ось українські гетьмани укладають на небесах Акт Злуки…
Жовква цікава ще й тим, що звідси Гетьман України Іван Мазепа відсилав гінця до шведського короля Карла XII і тут жен тривалий час квартирував його запеклий суперник Петро I. Достеменно відомо, що у Жовкві народився автор і перший виконавець так званої мертвої петлі - льотчик Петро Нестеров.
Нині ідеальне місто активно відроджується і гостинно приймає туристів. Тож, якщо замків Золотої підкови вам буде замало, можете сміливо вирушати до Жовкви.
Коментар
Перший заступник голови Львівської обласної адміністрації Ростислав Замлинський:
В області нині дії 38 програм, які стосуються розвитку туризму, зокрема є програма збереження історико-культурної спадщини. Та оскільки Львівщина надто багата на пам»ятки історичні, культурні, природні охопити все лише своїми силами не можна, тож намагаємося якнайактивніше долучати міжнародні грантівські програми та інвесторів. Самі ж на всіх рівнях усіляко сприяємо цьому. В пріоритеті для нас, звісно ж, дороги. Також за наполягання народних депутатів від Львівщину було запущено поїзд Київ-Перемишль, у планах закільцювати всю область інтернетом. А ще прокладаємо вело доріжки, облагороджуємо під»їздні шляхи до наших туристичних об»єктів тощо.
Оскільки у усьому світі нині дуже популярний екологічний туризм, ми вирішили теж не відставати На Львівщині дії програма 500 успішних господарств. У краї завжди були дрібні селянські господарства, тож щось винаходити не доводиться, каже пан Ростислав. Обласна ж влада, у свою чергу, намагається підтримувати фермерів у придбанні посівного матеріалу, техніки. «Ми також даємо канал збуту. І це дуже добре, коли фермер ще тільки посадив, а вже знає куди збуватиме урожай. Цього року добре вродила морква, малина, які одразу ж були викуплені.
Варто також зазначити, що Львівщина у числі перших областей, яка отримала міжнародний сертифікат з органіки. Ми пішли своїм шляхом. У наших зелених садибах пропонують автентику, зокрема і в стравах. Тож великого розмаху набуває гастрономічний, а також агротуризм.
У нас проходить надзвичайно багато мистецьких акцій. Приміром, до ювілею Франка було створено найбільший його портрет, Складався він із шести частин – кожна оремо – його твір. Та коли скласти - з»являється портрет. Такі атракції дуже приваблюють людей звідусіль.
Звісно є й чимало проблем. , які сподіваємося почнуть вирішуватися завдяки реформі самоврядування. Візьмемо такий приклад - у Дрогобицьму районі в місті Бориславі, де видобувають нафту, в храмі св.. Анни зберігаються звезені з усього світу понад сімсот мощей святих. Це унікальне місце для паломників. І якби рентні платежі надходили у місцевий бюджет, це значною мірою сприяло б розвитку територій, а в кінцевому підсумку й збільшенню туристів».
Що ж стосується концесії, тема якої часто постає у контексті замків, зокрема і Львівщини, то пан Ростислав наголосив, що така форма співпраці можлива, проте вона має бути довготривалою. До того ж законодавцю потрібно чітко виписати процедуру передачі культурних пам»яток, а також потрібно мати розуміння того, що там можна робити, а чого ні. Звісно, що інвестор захоче з відбудовою туристичних об»єктів розмістити поруч розважально-готельний комплекс тощо. Тому щоб не виникало потім запитань, потрібно це прописати заздалегідь.
Цифра
В області зосереджено 4000 історико-архітектурних пам'яток XII-XX століть., або 25 відсотків від усієї їх кількості в державі, один із найбільших в Україні природний рекреаційний потенціал. Унікальні пам»ятки дерев»яної сакральної архітектури розміщені по всій території області (780) і представляють собою значиму культурно-історичну спадщину, частина з яких внесена до всесвітньої спадщини ЮНЕСКО і становить потужний туристичний потенціал.
