Більше двох сотень працівників поліції шостого березня прибули у північні райони Рівненської області для забезпечення правопорядку та протидії незаконному видобутку бурштину-сирцю, повідомили у відділі комунікації поліції Рівненської області. Місцеві мешканці вже назвали це «бурштиновою АТО», прогнозуючи, що вкотре постраждають «стрілочники», а не ті, хто кришує бурштиновий бізнес, оббираючи у такий спосіб державу та її надра.
Відповідно до наказу, підписаного начальником Головного управління Національної поліції Рівненської області Валерієм Присяжнюком, створено оперативний штаб із протидії незаконному видобутку бурштину на території Сарненського, Дубровицького, Рокитнівського, Володимирецького та Зарічненського районів.
«До роботи оперштабу залучено сили та засоби Головного управління Нацполіції в Рівненській області та правоохоронці Національної поліції України, зокрема, роти поліції особливого призначення, патрульної поліції та військовослужбовці Національної гвардії України, – зазначив тимчасово виконуючий обов’язки начальника ГУНП в Рівненській області Валерій Самчук. – Основна мета оперштабу – забезпечення публічної безпеки та порядку, зокрема, відпрацювання урочищ для припинення у подальшому тут незаконного видобутку бурштину-сирцю».
Боротися з незаконним старательством, звичайно, потрібно. Однак чи лише силові методи завадять цьому? Багаторічна практика засвідчила, що правоохоронцям складно контролювати великі території, де розміщені поклади бурштину. Тож прийняття закону , який би легалізував видобуток сонячного каменю, давно вже на часі. Але, схоже, дуже впливові зацікавлені люди гальмують цей процес – адже законопроект розглянутий в парламенті у першому читанні, а далі справа поки що, на жаль, не пішла. Тим часом конфлікти за бурштин стають дедалі жорстокішими, із застосуванням зброї, гинуть люди.
Бурштинова тема зачепила ще одну задавнену для рівненського Полісся проблему: безробіття. За свою багаторічну журналістську працю не можу згадати випадку, щоб за останні, скажімо, десяток років у поліських районах побудували будь-яке велике підприємство, яке б дало чимало нових робочих місць. Людей практично держава залишила напризволяще: вони рятувалися від безгрошів’я заробітчанством у ближньому зарубіжжі (тепер туди зась), збиранням грибів та ягід. Тим часом Полісся б’є рекорди в Україні за високим рівнем народжуваності. А дітей потрібно чимось годувати, утримувати… Тим часом ціни на все піднімаються… Тож багато хто з поліщуків, опинившись у безвиході, змушений вдаватися до незаконного старательства. А праця ця дуже нелегка. Інша справа, що на ній наживають статки бурштинові «барони».
Олександра ЮРКОВА.
Рівне.
