ПОСТАНОВА
Верховної Ради України
Верховна Рада України постановляє:
1. Схвалити Рекомендації парламентських слухань на тему: «Права дитини в Україні: забезпечення, дотримання, захист».
2. Кабінету Міністрів України до 1 квітня 2017 року поінформувати Верховну Раду України про стан реалізації Рекомендацій парламентських слухань на тему: «Права дитини в Україні: забезпечення, дотримання, захист».
3. Апарату Верховної Ради України в установленому порядку забезпечити видання збірника матеріалів за результатами зазначених парламентських слухань.
4. Контроль за виконанням цієї Постанови покласти на Комітет Верховної Ради України з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту та туризму.
5. Ця Постанова набирає чинності з дня її прийняття.
Голова Верховної Ради України А. ПАРУБІЙ.
м. Київ,
22 лютого 2017 року.
№ 1906-VІІІ.
СХВАЛЕНО
Постановою Верховної Ради України
від 22 лютого 2017 року
№ 1906-VIII
РЕКОМЕНДАЦІЇ
парламентських слухань на тему:
"Права дитини в Україні: забезпечення, дотримання, захист"
Учасники парламентських слухань на тему: "Права дитини в Україні: забезпечення, дотримання, захист", що відбулися 12 жовтня 2016 року, відзначають, що в Україні посилюються негативні тенденції у сфері забезпечення та захисту прав дітей.
Україна взяла на себе зобов’язання щодо дотримання, забезпечення та захисту прав дитини, підписавши Конвенцію ООН про права дитини, яка ратифікована Верховною Радою України
27 лютого 1991 року та набула чинності 27 вересня 1991 року.
У 2011 році відбувся звіт України в Комітеті ООН з прав дитини про діяльність з виконання Конвенції ООН про права дитини. Затверджені рекомендації щодо подальшої роботи з цих питань виконані лише частково.
Водночас слід зауважити, що проблеми, які п’ять років тому здавалися дуже серйозними, сьогодні відійшли на другий план. Разом з тим перед Україною постали нові виклики у сфері забезпечення прав дітей, які становлять п’яту частину українського соціуму, породжені російською збройною агресією та глибокою соціально-політичною кризою. Очевидним і закономірним наслідком цих процесів є погіршення соціального становища дітей. Проте ані Стратегія сталого розвитку "Україна - 2020", ані Програма діяльності Кабінету Міністрів України не містять завдань з питань дотримання та захисту прав дитини. Заходи щодо соціального, медичного, правового захисту дітей у діях центральних та місцевих органів виконавчої влади набули ознак другорядності, чим зумовлено накопичення негативних тенденцій у сфері захисту прав дитини.
У 2015-2016 роках у рамках програми реформування соціальної сфери України відбулося скорочення соціальних програм щодо підтримки дітей. Уряд не вжив належних заходів для збереження фахівців із соціальної роботи, які працювали на запобігання соціальному сирітству у громадах. Припинено фінансування санаторно-курортного лікування, оздоровлення та відпочинку дітей, дитячо-юнацьких спортивних шкіл за рахунок Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Багатодітні сім'ї позбавлені пільг з оплати житлово-комунальних послуг. Діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, втратили право на вступ до вищих навчальних закладів поза конкурсом. Скасовано гарантоване державою безоплатне харчування для учнів 1-4 класів загальноосвітніх навчальних закладів та передбачено його забезпечення за рахунок коштів місцевих бюджетів у разі ухвалення відповідного рішення місцевою радою.
Особливе занепокоєння учасників парламентських слухань викликає ситуація із забезпеченням права дітей на охорону здоров’я.
Останнім часом в Україні спостерігається критично низький рівень охоплення дитячого населення профілактичними щепленнями. Реальною стала загроза поширення інфекцій, захворюваність на які була зведена до поодиноких випадків (дифтерія, правець тощо) та щодо яких вживалися заходи з метою їх елімінації (кір, поліомієліт).
Міністерство охорони здоров’я України не забезпечує доступність медичної допомоги для дітей, зокрема не фінансує заходи, передбачені законодавством. Державні закупівлі ліків, обладнання, витратних матеріалів проводяться із значною затримкою.
Значно послабилася увага держави до захисту прав дітей соціально вразливих категорій, а саме: дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, дітей, які зареєстровані як внутрішньо переміщені особи, а також дітей, які є особами без громадянства, біженцями, дітей осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту в Україні.
За даними Державної служби статистики України, за два роки проведення антитерористичної операції кількість дітей, які мають статус дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, істотно зменшилася. Водночас два роки поспіль відбувається зменшення кількості дітей, усиновлених або влаштованих у сім’ї громадян України.
Очевидним і закономірним наслідком воєнних дій і збройного конфлікту є погіршення становища дітей. Не затверджені спеціальні програми щодо захисту дітей, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції, військово-цивільні адміністрації не мають спеціальних повноважень та кадрового забезпечення для здійснення ефективних заходів із захисту дітей від наслідків збройного конфлікту. В Україні не ведеться облік офіційних даних про дітей, які загинули та були поранені внаслідок збройного конфлікту. Законодавчо не встановлено покарання за вчинення кримінального злочину у виді вербування, втягування та рекрутування дітей у воєнні дії.
У лютому 2016 року в законодавство України введено поняття "дитина, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів". Водночас підзаконними нормативно-правовими актами досі не визначено порядок надання дитині зазначеного статусу та відповідні дії державних органів з метою підтримки зазначеної категорії дітей.
Учасники парламентських слухань вважають неприпустимим за таких умов послаблення системи органів, до компетенції яких належить захист прав дітей та соціальний супровід сімей із дітьми. Низький рівень укомплектованості кадрами служб у справах дітей та центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді загрожує втратою ними дієздатності та ставить під сумнів спроможність забезпечення реалізації державної політики у цій сфері, зокрема щодо надання відповідних соціальних послуг, забезпечення соціального супроводу дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах.
Понад 150 тисяч дітей проживають у новоутворених об’єднаних територіальних громадах. Процеси децентралізації влади та її складової - децентралізації соціальних послуг передбачають те, що в нових умовах соціальні послуги мають бути не тільки відновленими та вдосконаленими, а й максимально наближеними до дітей та сімей. Натомість центральні органи виконавчої влади не надали дієвих рекомендацій щодо виконання об’єднаною територіальною громадою функцій органу опіки та піклування, повноважень з питань профілактики соціального сирітства, запобігання насильству в сім’ї, зокрема над жінками та дітьми. Об’єднані територіальні громади не наділені і не виконують функцій, передбачених законодавством та міжнародними зобов’язаннями України.
На сьогодні є потреба у забезпеченні комплексного підходу до унормування питання захисту прав дітей при розгляді судами спорів, що стосуються прав та інтересів дитини. Необхідно невідкладно внести зміни до Сімейного, Цивільного та Цивільного процесуального кодексів України, оскільки суди розглядають справи про позбавлення батьківських прав, усиновлення, стягнення аліментів з порушенням строків розгляду. Крім того, складається негативна тенденція у забезпеченні державного нагляду за дотриманням прав дитини, надання правової допомоги дітям у разі зловживання батьками чи особами, які їх замінюють, своїми правами щодо представлення інтересів дитини у правовідносинах з третіми особами. Внаслідок цього часто не дотримуються права дитини на житло, особливо при відчуженні житла, частка в якому належить на праві власності дитині.
Після набрання чинності змінами до Конституції України щодо правосуддя та зміни повноважень органів прокуратури постає необхідність щодо підвищення ролі системи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, розширення їхніх повноважень у сфері захисту прав дітей та соціального супроводу сімей з дітьми.
Ситуація, що склалася в державі, потребує визнання державної політики щодо захисту прав дітей одним з пріоритетів у діяльності органів державної влади, консолідації зусиль держави, органів місцевого самоврядування, інститутів громадянського суспільства з метою забезпечення сталого розвитку дітей, дотримання Конвенції ООН про права дітей.
Враховуючи зазначене, учасники парламентських слухань на тему: "Права дитини в Україні: забезпечення, дотримання, захист" р е к о м е н д у ю т ь :
1. Президенту України розглянути на засіданні Ради національної безпеки і оборони України питання про дотримання прав дітей в Україні.
2. Верховній Раді України:
1) прискорити розгляд проектів законів України:
про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо кримінальної відповідальності за вербування, залучення та (або) втягування дітей до участі у військових конфліктах чи діях
(реєстр. № 1412);
про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо захисту дітей від сексуальних зловживань та сексуальної експлуатації (реєстр. № 2016);
про внесення змін до Податкового кодексу України щодо забезпечення стабільного розвитку сфери фізичної культури і спорту (реєстр. № 2068);
про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо надання соціальних послуг) (реєстр. № 2245);
про внесення змін до Закону України "Про охорону дитинства" (щодо посилення соціальних гарантій багатодітних і прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу) (реєстр. № 2305а-1);
про внесення змін до деяких законів України щодо посилення соціального захисту дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб з їх числа (реєстр. № 2538а);
про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо організації оздоровлення та відпочинку дітей, збереження мережі дитячих оздоровчих закладів (реєстр. № 2917);
про внесення змін до статті 19 Закону України "Про охорону дитинства" щодо пільгового проїзду дітей (реєстр. № 3141-1);
про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантій безпеки дітей (реєстр. № 3579);
про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо посилення соціального захисту дітей) (реєстр. № 4073-1);
про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо надання дозволів на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини, місцезнаходженням якого є тимчасово окупована територія України) (реєстр. № 4813);
про внесення змін до Закону України "Про охорону дитинства" (щодо права на безкоштовну освіту дітей з багатодітних сімей) (реєстр. № 4852);
про внесення змін до деяких законодавчих актів України
щодо покращення захисту права дитини на належне утримання (реєстр. № 4928);
про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту житлових прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб з їх числа (реєстр. № 5045);
про внесення змін до Сімейного кодексу України (щодо забезпечення дотримання житлових прав дитини) (реєстр. № 5101);
2) провести у березні 2017 року "годину запитань до Уряду" з питань виконання органами виконавчої влади вимог законодавства щодо захисту прав дітей;
3) щокварталу включати до порядку денного пленарних засідань Верховної Ради України блок питань щодо захисту прав дітей та підтримки сімей з дітьми.
3. Кабінету Міністрів України:
1) у сфері вдосконалення нормативно-правових актів:
розробити та внести на розгляд Верховної Ради України проекти законів України:
про загальнодержавну програму "Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини на 2017-2021 роки";
про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення повноважень родичів дитини, які забезпечують її утримання та виховання;
про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства;
про внесення змін до Кримінального процесуального, Цивільного процесуального кодексів України та інших законодавчих актів України щодо права дитини на державного захисника;
про внесення змін до Сімейного, Цивільного та Цивільного процесуального кодексів України щодо забезпечення дотримання строків розгляду справ про позбавлення батьківських прав, усиновлення, стягнення аліментів;
про забезпечення соціальних гарантій дітей, яким надано статус постраждалих внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів;
про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності об’єднаних територіальних громад у сфері забезпечення, дотримання та захисту прав дитини;
про внесення змін до деяких законів України щодо підтримки талановитих дітей і молоді;
про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо інформування органу опіки та піклування (служби у справах дітей) у разі взяття під варту особи, яка має на утриманні та вихованні дітей;
про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення діяльності служб у справах дітей, центрів соціальних служб у справах сім’ї, дітей та молоді;
про внесення змін до статті 14 Закону України "Про безоплатну правову допомогу" щодо розширення категорій дітей, які мають право на безоплатну вторинну правову допомогу;
про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обмеження використання допоміжних репродуктивних технологій;
про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку виїзду дитини за кордон;
про внесення змін до Закону України "Про судовий збір" щодо звільнення внутрішньо переміщених осіб від сплати судового збору у справах щодо захисту прав та інтересів дитини;
про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за продаж дітям пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв, тютюнових виробів;
про внесення змін до проекту Закону України про Державний бюджет України на 2017 рік щодо запровадження таких бюджетних програм:
"Субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на часткове фінансування дитячо-юнацьких спортивних шкіл, які до
2015 року отримували підтримку з Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності";
"Субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на часткове фінансування оздоровлення та відпочинку дітей";
ініцюювати відкликання та доопрацювати проект Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері державної реєстрації актів цивільного стану щодо приведення їх у відповідність з європейськими стандартами (реєстр. № 4605),
з виключенням норм, що суперечать інтересам дітей, зокрема про вилучення відомостей про батьків з актового запису та свідоцтва про народження дитини, за відсутності заяви матері та батька або рішення суду, або у разі, якщо батьки дитини невідомі;
до 1 травня 2017 року затвердити державну цільову програму оздоровлення та відпочинку і розвитку мережі дитячих оздоровчих закладів на період до 2021 року;
до 1 квітня 2017 року затвердити державну цільову програму "Лікування дітей, хворих на дитячий церебральний параліч";
до 1 квітня 2017 року затвердити державну цільову програму з надання паліативної допомоги дітям;
невідкладно розробити та затвердити порядок надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів;
невідкладно забезпечити виконання пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо державної підтримки учасників бойових дій та їхніх дітей, дітей, один із батьків яких загинув у районі проведення антитерористичних операцій, бойових дій чи збройних конфліктів або під час масових акцій громадянського протесту, дітей, зареєстрованих як внутрішньо переміщені особи, для здобуття професійно-технічної та вищої освіти" щодо затвердження державної цільової програми підтримки учасників бойових дій та їхніх дітей, дітей, один із батьків яких загинув у районі проведення антитерористичних операцій, бойових дій чи збройних конфліктів або під час масових акцій громадянського протесту, дітей, зареєстрованих як внутрішньо переміщені особи, для здобуття професійно-технічної та вищої освіти, а також порядку та умов надання державної цільової підтримки для здобуття професійно-технічної та вищої освіти;
розробити та затвердити порядок проведення допиту дитини, яка є потерпілою, свідком чи підозрюваною, у тому числі дитини, яка постраждала від сексуального насильства чи насильства в сім’ї;
розробити та затвердити порядок виїзду дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, за кордон на навчання;
розробити та затвердити концепцію підтримки та сприяння розвитку дитячого громадського руху в Україні;
внести зміни до:
Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866, щодо здійснення об’єднаними територіальними громадами функцій органу опіки та піклування, а також забезпечення виконання повноважень Національної поліції щодо захисту прав та інтересів дитини, які випливають із Закону України "Про Національну поліцію";
показників щорічної оцінки, що є додатком до Порядку проведення моніторингу та оцінки результативності реалізації державної регіональної політики, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 856, щодо виключення пункту 57 як такого, що грубо порушує вимоги Сімейного кодексу України та право дитини на захист держави;
Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні, затвердженої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 1 квітня 2014 року № 333-р, щодо внесення змін до розподілу повноважень між органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади різних рівнів у сфері охорони дитинства, соціального захисту дітей та сімей з дітьми;
Положення про Міжвідомчу комісію з питань охорони дитинства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2000 року № 1200, щодо визначення Прем’єр-міністра України головою цієї комісії;
2) вжити невідкладних заходів до виконання в повному обсязі відповідними центральними та місцевими органами виконавчої влади Заключних спостережень Комітету ООН з прав дитини за підсумками розгляду третьої та четвертої зведеної періодичної доповіді про реалізацію Україною положень Конвенції ООН про права дитини, а також забезпечити посилення відповідальності посадових осіб органів виконавчої влади за виконання вимог законодавства у сфері охорони дитинства;
3) утворити Міністерство України у справах сім’ї та дітей;
4) доручити Міністерству соціальної політики України:
з урахуванням пропозицій Міністерства освіти і науки України, Міністерства охорони здоров’я України розробити та внести на розгляд Кабінету Міністрів України проект державної цільової соціальної програми реформування мережі інтернатних закладів та закладів соціального захисту дітей усіх типів і форм власності з урахуванням потреб територіальних громад у послугах таких закладів;
розробити та внести на розгляд Кабінету Міністрів України проекти законодавчих та нормативно-правових актів щодо вдосконалення діяльності служб у справах дітей, центрів соціальних служб у справах сім’ї, дітей та молоді, яким передбачити обов’язкове функціонування служб у справах дітей у структурах місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах рад, а також встановити нормативи штатної чисельності працівників служб у справах дітей місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах рад, центрів соціальних служб у справах сім’ї, дітей та молоді, кількість працівників з питань усиновлення та захисту прав дітей виконавчих органів сільських, селищних рад об’єднаних територіальних громад з розрахунку один працівник на тисячу дітей, які проживають у межах відповідних області, району, територіальної громади, проте не менше одного працівника на одну територіальну громаду;
розробити та затвердити державні стандарти надання соціальних послуг для дітей та сімей з дітьми на рівні громади;
посилити контроль за захистом прав і свобод дітей, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, розташованих на лінії розмежування;
з урахуванням пропозицій Міністерства з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України налагодити співпрацю з міжнародними неурядовими організаціями щодо захисту прав дітей на непідконтрольних територіях;
внести Кабінету Міністрів України пропозиції щодо можливості та доцільності запровадження бюджетної програми "Субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на часткове фінансування соціальних послуг для дітей та сімей з дітьми";
надати Міністерству фінансів України детальні розрахунки щодо субвенції на часткове фінансування оздоровлення та відпочинку дітей та їх обґрунтування, розподіл обсягів субвенції у розрізі відповідних місцевих бюджетів з визначенням обґрунтованих єдиних критеріїв запропонованого розподілу;
забезпечити оздоровлення та відпочинок дітей, які потребують особливої соціальної уваги та підтримки, у державних підприємствах "Міжнародний дитячий центр "Артек" та "Український дитячий центр "Молода гвардія";
провести у 2017 році Всеукраїнську науково-практичну конференцію з питань дотримання прав дитини;
5) доручити Міністерству освіти і науки України:
вдосконалити програми виховання дітей та молоді в навчальних закладах з питань здорового способу життя, навичок надання домедичної допомоги, запобігання насильству в сім’ї, зокрема безпосередньо щодо дітей;
сприяти науковим дослідженням з питань розвитку дитячого громадського руху, а також вивченню зарубіжного досвіду у сфері дитячого громадського руху і правового забезпечення діяльності дитячих громадських об’єднань із залученням Національної академії наук України, Національної академії педагогічних наук України;
з урахуванням пропозицій Міністерства молоді та спорту України і Міністерства охорони здоров’я України переглянути систему фізичного виховання дітей та молоді в начальних закладах;
вжити заходів щодо розвитку системи учнівського самоврядування у загальноосвітніх навчальних закладах;
6) доручити Міністерству охорони здоров’я України:
з урахуванням пропозицій Міністерства соціальної політики України та Міністерства освіти і науки України розробити та внести на розгляд Кабінету Міністрів України проект порядку надання міжвідомчої (комплексної) допомоги, орієнтованої на створення безпечного середовища, збереження здоров’я та розвиток дитячого населення, передовсім дітям з особливими потребами та їхнім сім’ям;
з урахуванням пропозицій Національної академії медичних наук України розробити проект державної цільової профілактичної програми "Здоров’я дітей - старт на все життя";
розробити та внести на розгляд Кабінету Міністрів України проект постанови про порядок визначення гарантованого обсягу медичної допомоги дітям та вагітним жінкам за рахунок видатків державного бюджету та медичної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам;
забезпечити проведення профілактичних щеплень дитячого населення у повному обсязі відповідно до законодавства, передбачивши:
довгострокове планування для повного забезпечення потреби у вакцинах та охоплення вакцинацією кожної дитини;
забезпечення 100-відсоткового фінансування профілактичних щеплень дітей;
забезпечення контролю якості вакцин;
інформаційний супровід програм імунізації та процесу щеплення;
здійснити перегляд та оновлення національних стратегій, політики, планів і керівних принципів щодо збереження здоров’я дітей, насамперед новонароджених, зважаючи на основні причини втрати їх життя та здоров’я, забезпечивши:
підвищення якості та безпеки надання медичної допомоги дітям, насамперед новонародженим, та вагітним жінкам;
впровадження сучасних лікувально-діагностичних технологій, передовсім стосовно дітей, насамперед новонароджених та дітей з вродженими вадами розвитку;
запровадження сучасних стандартів діагностики та лікування захворювань дитячого віку із залученням вітчизняних та міжнародних професійних медичних асоціацій;
проведення інформаційних заходів з метою запобігання втратам дітей, насамперед новонароджених, та збереження їхнього здоров’я;
здійснення необхідних заходів для створення багатопрофільних дитячих лікарень;
запровадження реєстрів постійного моніторингу стану здоров’я та розвитку дитини від народження (катамнестичного спостереження) з метою раннього виявлення відхилень, профілактики можливих захворювань та надання спеціалізованих послуг;
запровадження у практику педіатрів, сімейних лікарів та інших спеціалістів системи охорони здоров’я сучасних інструментів спостереження за станом здоров’я та розвитком дітей;
удосконалення системи освіти педіатрів, лікарів загальної практики (сімейний лікар) та інших спеціалістів, які надають медичну допомогу дітям, відповідно до міжнародних стандартів;
запровадження практики надання міжвідомчої (комплексної) допомоги, орієнтованої на створення безпечного середовища, збереження здоров’я та розвиток дитячого населення, передовсім дітям з особливими потребами та їхнім сім’ям;
перегляд галузевої програми з грудного вигодовування, зокрема створення в її рамках банків грудного молока у структурі обласних дитячих лікарень та обласних перинатальних центрів ІІІ рівня;
впровадження новітніх методів і технологій у діяльність стоматологічних закладів (кабінетів), що забезпечить зниження стоматологічної захворюваності дитячого населення;
з метою дотримання прав дітей на якісну та своєчасну медичну допомогу забезпечити:
визначення гарантованого обсягу медичної допомоги дітям та вагітним жінкам за рахунок видатків державного бюджету та медичної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам;
раціональне використання бюджетних коштів та обґрунтоване визначення потреб дітей на рівні адміністративно-територіальної одиниці, регіону та держави, здійснення постійного моніторингу надання медичної допомоги дітям;
своєчасне здійснення закупівель і постачання лікарських засобів для лікування дітей, хворих на онкологічні, онкогематологічні, інші складні та рідкісні (орфанні) захворювання, а також закупівлі за державні кошти дитячих форм анальгетиків у формі пластирів та солодких сиропів для надання паліативної допомоги дітям, формування запасу таких лікарських засобів у державних і комунальних закладах охорони здоров’я;
збереження та підтримку людських і матеріально-технічних ресурсів;
7) доручити Міністерству оборони України:
привести всі військові статути, посібники, стандарти, операційні процедури та інші військові документи і директиви у відповідність із положеннями Факультативного протоколу до Конвенції ООН про права дитини щодо участі дітей у збройних конфліктах;
провести у Збройних Силах України роз’яснювальну роботу з питань заборони участі дітей у воєнних діях і збройних конфліктах, включаючи вербування, фінансування, матеріальне забезпечення, навчання дітей з метою використання у збройних конфліктах;
розробити просвітницькі та інші інформаційні матеріали для дітей щодо вибухонебезпеки залишків війни та порядку дій у разі їх виявлення;
8) доручити Міністерству молоді та спорту України:
вжити заходів до забезпечення належного функціонування дитячо-юнацьких спортивних шкіл, недопущення зменшення контингенту учнів дитячо-юнацьких спортивних шкіл;
надати Міністерству фінансів України детальні розрахунки щодо субвенції на часткове фінансування дитячо-юнацьких спортивних шкіл, які до 2015 року отримували підтримку з Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, та їх обґрунтування, розподіл обсягів субвенції у розрізі відповідних місцевих бюджетів з визначенням обґрунтованих єдиних критеріїв запропонованого розподілу;
з урахуванням пропозицій Міністерства освіти і науки України, Міністерства соціальної політики України, Національної академії педагогічних наук України вжити заходів для координації діяльності з надання підтримки та сприяння розвитку дитячого громадського руху як важливої складової розвитку громадянського суспільства в Україні, розглянути доцільність утворення координаційної ради з підтримки та сприяння розвитку дитячого громадського руху та структурного підрозділу з організаційно-методичного забезпечення діяльності дитячих громадських об’єднань;
9) доручити Національній поліції України:
затвердити стандарти дій працівників поліції щодо захисту прав та інтересів дитини;
забезпечити проведення профілактичних заходів з метою запобігання правопорушенням, вчиненим дітьми та стосовно дітей, виявлення причин і умов, що призводять до їх вчинення, вжиття заходів, передбачених законодавством, для їх усунення;
забезпечити ефективність правоохоронних дій з метою припинення правопорушень, пов’язаних з насильством у сім’ї, зокрема безпосередньо стосовно дітей, та сексуальним насильством стосовно дітей;
підвищити ефективність вжиття першочергових заходів щодо розшуку зниклих дітей;
забезпечити проведення психологічної експертизи у кримінальному провадженні стосовно дітей, які потерпіли від злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості, для встановлення стану психічного здоров’я дитини;
забезпечити проведення навчання працівників поліції з питань запобігання катуванню та іншим формам жорстокого поводження з дітьми;
10) доручити Міністерству юстиції України:
забезпечити ефективне виконання центрами з надання безоплатної вторинної правової допомоги своїх повноважень у сфері захисту прав дітей, у тому числі щодо роз’яснення права дитини на самостійне звернення до суду;
посилити контроль за дотриманням прав і свобод дітей, які утримуються у слідчих ізоляторах та виховних колоніях, насамперед за забезпеченням їхньої безпеки;
провести навчання для працівників Міністерства юстиції України щодо запобігання катуванню та іншим формам жорстокого поводження з дітьми;
забезпечити наявність посади дитячого психолога у штатному розписі виховних колоній для неповнолітніх;
11) доручити Міністерству інформаційної політики України, Державному комітету телебачення і радіомовлення України, Національній раді України з питань телебачення та радіомовлення:
вжити дієвих заходів до недопущення поширення в засобах масової інформації продукції, що містить елементи жорстокості та насильства в сім’ї або порушення прав дитини;
створити та забезпечити показ і трансляцію на умовах державного замовлення тематичних теле- і радіопередач, а також соціальної реклами, що роз’яснюють:
негативні наслідки відмови від профілактичного щеплення дітей;
право дитини на самостійне звернення до суду за захистом своїх прав;
категорії дітей, які мають право на безоплатну вторинну правову допомогу;
право батьків, інших законних представників дитини, родичів дитини (баба, дід, брати, сестри), а також мачухи та вітчима на звернення до суду за захистом прав та інтересів дитини.
4. Місцевим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування в установленому порядку в межах своїх повноважень:
1) забезпечити:
захист прав і свобод дітей, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, насамперед дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;
надання житла дитячим будинкам сімейного типу, які вимушено або самостійно залишили місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини, надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру;
надання житла дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, особам з їх числа;
створення безперешкодного життєвого середовища для дітей з обмеженими фізичними можливостями, зокрема забезпечення доступу таких дітей до об’єктів житлово-комунального і громадського призначення, інформації та зв’язку, до транспортних засобів тощо;
оптимізацію мережі інтернатних закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, та утворення соціальних закладів, що надають соціальні послуги сім’ям та дітям (центрів соціальної підтримки дітей та сімей, центрів соціально-психологічної реабілітації дітей, соціальних гуртожитків для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, соціальних центрів матері та дитини, центрів соціально-психологічної допомоги), відповідно до потреб та можливостей регіонів;
виконання індивідуальних планів реабілітації дітей, які постраждали від торгівлі людьми;
розвиток соціальних послуг у територіальній громаді, спрямованих на підтримку сімей, з метою запобігання розриву сімейних зв’язків та соціальному сирітству;
здійснення заходів щодо патронату над дитиною;
функціонування у структурі місцевих державних адміністрацій та виконавчих комітетів міських, районних у містах рад служб у справах дітей з достатнім кадровим забезпеченням, ефективне виконання ними своїх повноважень у сфері захисту прав дитини, у тому числі шляхом представництва прав та інтересів дитини у суді;
недопущення ліквідації центрів соціальних служб для сімей, дітей та молоді та скорочення чисельності їх працівників;
належну організацію харчування дітей у навчальних закладах, закладах охорони здоров’я, інших закладах для дітей, додержання встановлених нормативів харчування, якості та безпечності харчових продуктів;
ефективне проведення щорічної кампанії з оздоровлення та відпочинку дітей з належним фінансовим забезпеченням;
організацію першочергового оздоровлення та відпочинку дітей, які потребують особливої соціальної уваги і підтримки;
організацію оздоровлення та відпочинку дітей спільно з батьками або іншими законними представниками в установленому законодавством порядку;
посилення контролю за дотриманням прав дітей під час оздоровлення та відпочинку на базі дитячих закладів, а також таборів, що організовуються громадськими, благодійними, волонтерськими організаціями;
організацію занять дітей фізичною культурою і спортом, у тому числі шляхом забезпечення ефективної роботи діючих дитячо-юнацьких спортивних шкіл, та їх належне фінансове забезпечення;
проведення повторного обстеження вихованців спеціальних шкіл-інтернатів для дітей із затримкою психічного розвитку фахівцями психолого-медично-педагогічних консультацій з метою виявлення та переведення до загальноосвітніх навчальних закладів дітей, які можуть навчатися в таких закладах;
створення умов для надання послуг з реабілітації (абілітації) дітям віком до двох років включно, які належать до групи ризику щодо отримання інвалідності, на базі закладів охорони здоров’я;
визначення гарантованого обсягу медичної допомоги дітям та вагітним жінкам за рахунок видатків місцевих бюджетів та медичної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам;
обґрунтоване визначення потреб дітей на рівні адміністративно-територіальної одиниці, району, області, регіону, здійснення постійного моніторингу раціонального використання бюджетних коштів;
розроблення та запровадження сучасних локальних стандартів (протоколів) діагностики та лікування захворювань дитячого віку із залученням вітчизняних та міжнародних професійних медичних асоціацій;
розроблення, затвердження та реалізацію місцевих програм з профілактики та ранньої діагностики дитячих хвороб із залученням професійних медичних асоціацій;
проведення інформаційно-роз’яснювальної роботи з громадами з питань профілактики та ранньої діагностики хвороб у дітей;
здійснення постійного моніторингу стану здоров’я та розвитку дитини від народження з метою раннього виявлення відхилень, профілактики можливих захворювань, надання спеціалізованих послуг;
запровадження у практику педіатрів, сімейних лікарів та інших спеціалістів сучасних інструментів діагностики та спостереження за станом здоров’я та розвитком дітей;
надання комплексних (медичних, соціальних та освітніх) послуг, орієнтованих на створення безпечного середовища, збереження здоров’я та розвиток дитячого населення, передовсім дітям з особливими потребами та їхнім сім’ям;
2) під час формування місцевих бюджетів передбачати кошти на:
розвиток соціальних послуг дітям та сім’ям з дітьми, забезпечення їх якісного надання;
реалізацію місцевих програм з охорони здоров’я дітей відповідно до потреб;
3) взяти під особливий контроль питання щодо:
запобігання випадкам залишення малолітніх дітей в умовах, небезпечних для їхнього здоров’я та життя;
протидії випадкам насильства та жорстокого поводження з дітьми, зокрема у сім’ях, навчальних, позашкільних, оздоровчих закладах, закладах охорони здоров’я всіх типів та форм власності, організації надання дітям, які постраждали від насильства та жорстокого поводження, необхідної допомоги, притягнення винних до відповідальності;
надання соціальних послуг сім’ям, в яких діти хворіють на онкологічні та онкогематологічні, інші складні та рідкісні (орфанні) захворювання, а також сім’ям з дітьми, які перебувають у складних життєвих обставинах через такі захворювання батьків або осіб, які їх замінюють;
4) звільнити від плати за землю та податку на нерухоме майно дитячі санаторно-курортні та оздоровчі заклади незалежно від форми власності і джерел фінансування, заклади фізичної культури та спорту, які частково утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів;
5) посилити співпрацю з громадськими організаціями, що опікуються питаннями дітей, у тому числі дитячими громадськими організаціями, сприяти їхній діяльності.
5. Генеральному прокурору України відповідно до змін, внесених до Конституції України щодо правосуддя, в межах наданих повноважень вжити заходів для захисту інтересів держави у цій сфері та прав дітей кримінально-правовими засобами, забезпечити дотримання прав дітей органами досудового слідства.
6. Верховному Суду України проаналізувати судову практику щодо розгляду судами цивільних справ з позбавлення батьківських прав та поновлення в батьківських правах, відібрання дітей без позбавлення батьківських прав, внести пропозиції щодо поліпшення захисту прав дитини під час розгляду судами таких справ.
