За даними ПАТ «Львівгаз» станом на лютий 2017 року в регіоні встановили 1100 будинкових лічильників газу. Це дало змогу вести облік блакитного палива майже для 70 тисяч мешканців області, які використовують газ лише для приготування їжі. Ці споживачі тепер назавжди відходять від поняття «норма споживання» та оплачуватимуть лише реально використаний ресурс.
Споживачі, що мають тільки встановлену газову плиту, сплачують за блакитне паливо згідно із затвердженою урядом «нормою споживання» газу, яка становить 4,4 м куб. на людину на місяць, а за відсутності гарячого водопостачання — 7,1 м куб. Тобто якщо у квартирі проживають чотири особи, то їх місячний платіж сягає 120 гривень або 195 гривень відповідно.
Водночас після встановлення будинкового лічильника система розрахунку змінюється, адже він фіксує обсяг спожитого газу у всьому будинку, і щомісяця дані приладу автоматично надходять до газорозподільного підприємства. Тоді загальний обсяг палива розподіляють на кожного зареєстрованого мешканця в будинку. На підставі саме цих обсягів постачальник газу формує рахунки та виставляє їх споживачам. Якщо в будинку є індивідуальні лічильники, то їх показання відмінусовують від показів будинкового. Відповідно нарахування на індивідуальний лічильник здійснюватимуть окремо.
Відповідальність за будинковий лічильник повністю покладається на газорозподільне підприємство. ПАТ «Львівгаз» обслуговуватиме прилад, періодично здійснюватиме повірку та зняття його показників. До слова, споживачі чи балансоутримувач будинку зможуть легко перевірити дані будинкового приладу та проконтролювати свої нарахування під час зняття показників приладу спільно із представником ПАТ «Львівгаз» чи отримавши на підприємстві деталізовану роздруківку з даними лічильника, які передаються в автоматизованому режимі.
Львівська область.
ПИТАННЯ РУБА
«Голос України» не раз публікував матеріали про незгоду населення на встановлення в багатоквартирних будинках загальних газових лічильників. Одна з публікацій із Хмельницького спонукала і нас, мешканців Запоріжжя, підтримати протестувальників.
Ще в серпні минулого року мешканці будинків №4 і №6 по вул. Олімпійській у Космічному районі міста не дозволили газівникам встановити будинкові лічильники. Така само ситуація спіткала газівників і в наших сусідів — мешканців будинку №31 по вулиці Чумаченка. Нам відомо, що схожі ситуації траплялися і в інших районах міста. Поки що справа закінчувалася словесними баталіями, часто досить гострими. Однак на суть цих дискусій, на мою думку, мало звертають увагу й автори кореспонденцій. А суть, як на мене, така.
Газівники у своїх діях посилаються на постанови Національної комісії з регулювання енергетики, на Кодекс газорозподільної мережі та ще на кілька схожих документів, а ми, мешканці будинків, — на Закон України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» (№3533 від 16.06.2011 р.), де жодного слова про будинкові газові лічильники не сказано.
На це газівники відповідають: «Ми виконуємо накази керівництва». Постає досить слушне запитання: що в нашій країні вище — закон чи підзаконні акти? Працівники облгазів запевняють: дані будинкового лічильника газу розподіляються рівномірно на всіх зареєстрованих у будинку мешканців. І вдають, нібито не знають, що в кожному будинку проживають десятки незареєстрованих осіб. Вони живуть тут тимчасово, по кілька місяців, за комунальні послуги, звичайно, не платять. А хто має все це компенсувати?
Про «безплатне» встановлення будинкових лічильників кажуть і пишуть усі: і фахівці, і журналісти, і оглядачі; плату за монтаж таких лічильників закладено в тариф. Тобто в людей беруть гроші, не питаючи їх! Більше того, підвищений тариф платять і споживачі, котрі встановили лічильники власним коштом. Міністр соціальної політики України Андрій Рева на зустрічі із представниками регіональних ЗМІ ще у вересні минулого року повідомив:
«Вартість встановлення лічильників закладена в тариф на послугу». Іншими словами, відбувається відверте обдурювання людей.
У разі відмови населення від встановлення будинкових лічильників газівники лякають нарахуванням граничних об’ємів споживання газу у розмірі 9,8 куб. м, а при відключенні централізованого водопостачання — 18,3 куб. м на місяць на одну особу. З якої «стелі» взято ці величини? Ми з дружиною — непрацюючі пенсіонери, «спалюємо» удвох за місяць 5—6 куб. м газу за квартирним лічильником. За відсутності гарячої води включаємо електроводонагрівач або електрочайник. І до чого тут газ? Погоджуємося, що молодші і більші сім’ї споживають більше газу. Але не в таких обсягах, що їх так полюбляє газовий монополіст. Переконаний: агресивні і шахрайські дії монополістів лише збурюють суспільство. Нормальний і справедливий вихід із ситуації — встановлення квартирних лічильників газу, електроенергії, холодної та гарячої води, тепла.
А якщо гору візьме панівна газова верхівка, то, щоб довести ситуацію до повного абсурду, пропонується встановити єдиний лічильник у столиці. І що він нацокає за місяць, поділити між більш як сорока мільйонами жителів України. Облгази, відповідно, ліквідувати. І не буде жодного боржника, бо ті, хто завжди платив і платить, продовжуватимуть платити: заплатять за себе і за тих, хто ніколи не платив, не платить нині і не платитиме ніколи!
Василь ЗАКУТЬКО, пенсіонер.
Запоріжжя.
