Пригадуєте фразу з одного давнього фільму: «Життя приходить у місто, коли в нього входять військові»? Щось схоже у нас відбувається й з політичною активністю, але в масштабах усієї країни, під час відновлення пленарних засідань Верховної Ради. У нашій країні основні рішення справді мають прийматися саме в Раді, але такі разючі перепади активності політиків викликають підозру: чи не обмежується вся наша партійна система виключно фракціями в радах різних рівнів? Така ситуація неприйнятна, адже саме партії мають стати основою для побудови політичної нації.
Внутрішнє життя країни не подарувало минулого тижня багато яскравих подій. Найскандальніші з них стосувалися особи відстороненого голови ДФС Романа Насірова. Йому таки призначили запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави в сто мільйонів гривень. І хоча ця сума для чиновника реальна, з політичних мотивів його захист буде активно добиватися зниження розміру застави. Також випливла інформація про його множинне громадянство. Але важливо інше — зразу після арешту головного фіскала розблокувалася реформа всієї галузі. Володимир Гройсман заявив про остаточну готовність законопроекту про Службу фінансових розслідувань. Р. Насіров мав достатньо важелів, щоб заблокувати невигідну йому реформу, побачимо, як підуть справи тепер.
Позитивно, що ВАСУ остаточно усунув від судочинства одіозну Оксану Царевич. Але нас чекає дуже тривожна ситуація в суді нижчої інстанції стосовно позову УПЦ МП проти держави з приводу змін до статутів релігійних громад. Московський патріархат у такий спосіб прагне навічно закріпити за собою парафії й майно, у той час, як усе більше вірян відходять від цієї конфесії. Тривога викликана не так правовою стороною, як наслідками затягування реформи судової гілки влади. Два втрачені роки через опір деяких політичних сил реформам можуть надто дорого коштувати країні.
І дедалі більше проблем виникає через наслідки так званої блокади ОРДЛО. Насправді маємо всі підстави говорити про блокаду саме України. Що жахливо: її синхронно здійснили як проросійські сепаратисти з одного боку лінії розмежування, так і люди, які називають себе патріотами України, з другого. Негативні результати для енергетики не будуть критичними, але випливла набагато страшніша загроза: наслідком не-
продуманих дій може стати занепад вітчизняної металургії. Зайве говорити, що втрата цієї галузі позначиться і на курсі гривні, й на соціальній сфері.
Та найбільше подій, які матимуть вплив на Україну, відбулося поза межами нашої держави. Найперше — це початок слухань позову України проти Росії в Міжнародному Суді ООН в Гаазі. Ми мали змогу оцінити доказову базу української сторони і знову побачити «колективного Чуркіна» з боку росіян. Настільки відвертої брехні, як собі це дозволила російська делегація, стіни суду, схоже, досі не чули. Попри тривалість процесу та складність імплементації судових рішень, видно, що Росія дуже боїться його наслідків. Невиконання рішення Міжнародного cуду — це вже не ігнорування якихось домовленостей. Країна після цього невідворотно переходить до розряду тих, з якими неможливі жодні партнерські відносини й рівноправні переговори.
Таке ставлення до РФ уже помітне у військовій сфері. Наслідком розміщення Росією нових, націлених на Європу крилатих ракет став початок повної віськово-технічної ізоляції цієї держави. Важливо, що з цього приводу висловилися вже не тільки керівники НАТО, а й члени нової адміністрації американського президента, на якого так розраховували в Кремлі. Подібному результату сприяла й активна наша дипломатична діяльність, зокрема переговори Павла Клімкіна у Вашингтоні та Парижі.
До позитивів можна зарахувати вихід на фінішну пряму процедури надання українцям права на безвізові поїздки до ЄС та наближення до завершення епопеї з ратифікацією Угоди про Асоціацію з Євросоюзом. У першому випадку рішення Європарламенту, а в другому — верхньої палати парламенту Нідерландів прогнозуються на нашу користь. Але є й одна дуже велика загроза не лише нашій євроінтеграції, а й майбутньому всього ЄС — це результати виборів у Нідерландах, які відбудуться цього тижня. Якщо в інших країнах маятник уже повернув у інший бік, то ця країна залишається останньою з колись значної групи ризику. Расистські й євроскептичні проросійські сили тут ще зберігають шанс отримати владу.
І наостанок нагадаємо, що основною календарною датою минулого тижня нарешті став не контраверсійний Міжнародний день захисту жінок (вітати своїх коханих маємо безумовно, але ж не з таким ідеологічно-комуністичним підтекстом), а чергові роковини Тараса Шевченка. Саме під час цього святкування, вручаючи Шевченківські премії, Президент заявив про необхідність зростання числа україномовних програм на вітчизняному телебаченні.
Тарас ЧОРНОВІЛ, політолог і незалежний експерт.
