— Давайте, мої сонечки! Лівіше 10. Як будеш стріляти, кричи «Дупа Новоросії!»


— Дупа Новоросії!


— О, синочки, вцілили! Мої ж ви герої!

 

 


На знімку: командир 1-го батальйону 72-ї бригади підполковник Олександр Вдовиченко «Слов’ян».


...На «промці» командир 1-го батальйону 72-ї бригади Олександр Вдовиченко — «Слов’ян» — командував боєм. Нагорі вибухали 152-міліметрові снаряди із САУ, 120-міліметрові міни. Ми відповідали з мінометів. Комбат і його офіцери були у стихії того, чого їх колись навчали, а нині вони й самі вже можуть навчати.

 


— «Грузине», ти можеш туди довбонути?


— Ні, командире, не дістану. Потрібна арта, але...


Гучно розірвався снаряд зі шрапнеллю. Звук схожий на гуркіт весняного грому. Бій тривав.

 


Підполковник Олександр Вдовиченко родом із Бердичева. 2005-го закінчив Харківський інститут танкових військ. Із самого початку служби — у 72-й бригаді. У свої 35 пройшов шлях від інженера ремонтної роти до комбата (з 2015-го). На війні з перших днів, з 12 квітня 2014-го. Воєнні дороги почав топтати з півдня України. Потім ті дороги провели його через Ізварине, Маріуполь, Краснопілля, Амвросіївку, Волноваху. На промзоні воює з жовтня 2016-го.

 


...Страшний день 11 липня 2014 року під Зеленопіллям почався о 4-й годині 27 хвилин. Два пакети «Градів» накрили місце, де стояли наші військовики. «Той день у мене в серці на все життя. Я вперше побачив, що це справжня війна. Я вперше відчув, що таке справжній жах. Ми вивозили звідти КамАЗ і «Урал» наших загиблих воїнів, 10 машин поранених», — каже «Слов’ян». На моє запитання, чи доводилось за мирних часів бувати в Донецьку, комбат відповідає: «Не бував, але буду. Війна закінчиться нашою перемогою. Я впевнений!»


Олександр Вдовиченко цього року закінчує Національний університет оборони.


«Я дякую сім’ям, дружинам, дітям за те, що їхні мужчини тут, на передовій, разом зі мною обстоюють нашу Незалежність, не пускають агресора далі в Україну. Війна забирає кращих, і це мій біль», — каже кавалер орденів Богдана Хмельницького II і III ступенів.

 


Масований обстріл закінчився. Наймиліші слова в цей момент: «Втрат немає».


Пізніше, на позиції, два солдати, два Сергії, казали, що багато бійців служать тут із поваги до «Слов’яна». «Він не боїться сам приймати рішення. Він справедливий. Він — наш Батя».

Фото автора.