Переступивши їх поріг, втрачаєш останню надію
Обуренню не було меж. А почалося все з того, що шукав ліки. З досвіду знаю: щоб знайти найдешевші, потрібно обійти кілька аптек. У двох перших різниця вартості становила 18 гривень. У третій порівняно з першою упаковка коштувала на 100 гривень більше. Де ж совість? Чи жадібність — понад усе?
Обурюйся не обурюйся, а на ціну не вплинеш. Тим паче що про таку ситуацію, але вже у міжнародному порівнянні, йшлося свого часу у Верховній Раді. Так от, із трибуни прозвучало, що один і той само препарат в Молдові в десять разів дешевший (як його покупець, це підтверджую), ніж у нас. Виробник один — Франція. Швидше за все, й посередник в Україні та Молдові один. Значить, апетити у власників наших аптек зашкалюють.
І що ж від того маємо? Як засвідчило всеукраїнське опитування, проведене міжнародним фондом «Відродження» разом із партнерами «Індекс здоров’я. Україна-2016», 39 відсотків громадян за останніх 12 місяців хворіли, але не відвідали лікаря через брак коштів. Додамо ще й таку статистику. Українці чи не найчастіше в Європі займаються самолікуванням. До того ж керуються порадами знайомих, сусідів, аптечних працівників. А тому виручка аптек обраховується мільярдами. При цьому Україна за рівнем смертності посіла друге місце в світі.
Парадоксальна деталь: за своїм статусом аптека має бути закладом системи охорони здоров’я, а її у нас перетворили на суто комерційну структуру, мета якої — забезпечувати надприбутки. До всього, як і всі підприємницькі структури, аптеки заборонено перевіряти. Чи не абсурд? Так, більшість аптек — приватні структури. Але чому не враховується те, що безпека держави, основою якої є здоров’я громадян, — не приватна справа? Дещо врегулювати в цьому питанні уряд зібрався впровадженням референтних цін. Але, судячи з усього, намагання поки що зависло в повітрі, і відвідувачі аптек все ще доповнюють букет своїх хвороб шоком від побачених і почутих цін. Шокова цінова терапія — дієвий спосіб роздягання громадян. Це, зокрема, підтверджують автори дослідження, про яке згадувалось вище. За їхніми даними, кожен третій пацієнт, щоб покрити вартість амбулаторного лікування, змушений був позичати або продавати коштовності та майно.
Щоб хоч частково пом’якшити ситуацію, уряд обіцяв для хворих на серцево-судинні та деякі інші хронічні захворювання знизити ціни на найнеобхідніші ліки. МОЗ навіть перелік їх склало. До списку внесли понад 200 препаратів. Заходжу до столичної аптеки КП «Фармація». На видному місці список ліків, які відпускають за пільговими цінами власникам картки киянина. У ньому 17 назв. Згодом буде більше, пояснює фармацевт. На запитання: «Коли?», розводить руками, каже, що не знає. Запитую про вартість одного з препаратів, який значиться в пільговому списку. Виявляється, 36,40 гривні. Йду до комерційних аптек — одної, другої, третьої. У всіх препарат з тією ж назвою і того ж виробника пропонують за ціною, що на 12 гривень нижча... Коментарі, як мовиться, зайві.
Микола ПЕТРУШЕНКО.
Київ.
