Селище Механізаторів, яке розташоване у східній частині П’ятихаток, ще в 50-х роках минулого століття заселили ті, хто будував тут, на околиці, промислову міць райцентру. 


Тож на трьох тутешніх вулицях (Механізаторів, Робоча та Урожайна) тоді оселилися сім’ї молодих і перспективних робітників і спеціалістів. Нині всі вони — глибоко пенсійного віку, а німими свідками їхньої трудової звитяги стоять напівзруйновані порожні будівлі підприємств на занедбаній території.


І не вина цих людей, що нині в цій частині П’ятихаток практично немає цивілізації. Принаймні тут відсутні не тільки будь-які магазини (за винятком продуктової ятки), а й аптека чи банкомат, бо це, бачте, економічно невигідно. Далеко звідси і до авто- та залізничного вокзалів, лікарень, навчальних закладів. 


І все б нічого, але їхати немає на чому. Це колись, ще в радянські часи, тут ходив міський автобус. За робочу зміну робив дев’ять ходок по місту, що було зручно всім. Доросле населення селища тоді дуже просто діставалось на роботу, не одне покоління тутешніх дітей завдяки йому мало змогу щодня їздити до першої міської школи, яка розташована за три кілометри звідси.


Тепер же виходить, що абсолютно нічим доїхати ні до аптеки, ні до вокзалу, ні до лікарні. Щоб сплатити «комуналку» або щоб щось придбати в магазині чи на ринку, місцеві жителі просять своїх дітей. 
Місцеві жителі ініціювали невелику сходку, щоб з допомогою нашої газети якось змінити ситуацію на краще.


Так вийшло, що до «Голосу України» п’ятихатці звернулись практично як до останньої інстанції. Річ у тім, що ще в 2008 році вони написали заяву до районної ради, де просили владу допомогти їм з транспортним сполучення по місту. Прийшла офіційна відповідь про те, що «14 лютого 2008 року це питання було розглянуто на комісії з питань будівництва, транспорту, зв’язку та благоустрою. В роботі комісії взяли участь перевізники, які не заперечують здійснювати маршрут вищезазначеними мікрорайонами, але, на жаль, стан доріг у цьому напрямку незадовільний, що унеможливлює рух транспорту. Відповідно до вищевказаного та згідно із Законом України «Про автомобільний транспорт», статтею 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» районною радою надіслано лист на адресу міської ради щодо пропозицій з позитивного вирішення цього питання».


Так чи інакше, але приватний перевізник все-таки не змінив свій звичний маршрут, і жителі селища Механізаторів, як і раніше, залишились без транспортного сполучення. Однак вони не полишали надію на те, що колись маршрутка почне заходити і до них. Для цього знов звертались і до районної, і до міської ради. У листопаді минулого року в одній з місцевих газет було опубліковано інформацію про те, що влада міста відремонтувала об’їзну дорогу, і міський голова запевнив, що завдяки цьому створились умови для заїзду сюди міського перевізника. Тому жителі селища знов звернулись до нього з проханням посприяти їм у цьому. Ось що було написано у відповідь: «...із особистої розмови з приватним перевізником Дядиком В. В. здійснити маршрут на ваш житловий масив немає економічної можливості в зв’язку з низьким пасажиропотоком».


То як же бути жителям селища Механізаторів? За великої необхідності викликати таксі?


— Зізнаюсь, що своїм дітям, які приїжджають до мене в гості з Кам’янського, саме так постійно і кажу, щоб відкладали гроші на таксі, — приєднується до розмови Ольга Пилипівна Щербань, котра мешкає по вулиці Робочій. — Адже пішки звідси нікуди не дістатися — цивілізація від нас далеко. 


— Як замислиться, то в тому, щоб до нас заходила міська маршрутка, немає великих труднощів, — розмірковує інша жителька селища, пенсіонерка Рита Трохимівна Скрипнік. — Всього лиш і треба заїхати сюди, до лотка, а це, може, метрів сімсот убік.


— Ми згодні виходити, куди буде зручно заїжджати водієві, — зізнається інша пенсіонерка Галина Назарівна Гриценко. — В принципі можна погодитися на будь-який варіант, аби лиш маршрутка їздила на селище всього тричі на день — вранці, в обід і надвечір. І це окупилося б.


З іншого боку, якщо не хоче сюди заїжджати той перевізник, який є в місті, влада райцентру може оголосити конкурс для інших охочих. Але чи знайдуться такі — от у чому питання.


І все ж який вихід із становища вбачає влада міста?


— Думаю, що нам під силу вирішити з перевізником питання заходу маршрутки на селище позитивно, — обнадіює голова П’ятихатської міської ради Олег Малоок. — Якщо говорити про триразовий заїзд на селище маршрутки, то це буде не так вже й збитково. Я переговорю з Дядиком ще раз, аби вирішити це питання позитивно. Більше того, вже в роботі проект дороги, який з’єднає вулицю Робочу із Садовою аж в кінці міста, на так званій Кубі. Там колись було залізничне полотно, тепер його немає, отож ми плануємо в нинішньому році зробити там дорогу з ліхтарями, металевими стоками, куди збігатиме вода. Для цього нам з області посприяють коштами.


Що ж, перспективи, накреслені міським головою, хороші. Чи ж втіляться вони в життя? Як кажуть, поживемо — побачимо.

Дніпропетровська область.