Лист Сумської дирекції залізничних перевезень

20 січня 2017 року в газеті «Голос України» № 11 (6516) було опубліковано статтю Володимира ЧЕРНОВА «Готуйте потяги взимку», якою автор поширив фантастичну інформацію щодо перебування «рейкових автобусів» у приватній власності, а дільниці залізниці — «під контролем у росіян», що не відповідає дійсності та збільшує соціальне напруження серед населення.

Проблему перевезень пільгових категорій пасажирів висвітлено однобоко з покладанням провини за ситуацію, що склалася, на залізницю.

Чинним законодавством України для багатьох категорій громадян передбачено право на безплатний проїзд залізничним транспортом у приміському сполученні. Проте у кожному нормативно-правовому акті, який встановлює пільгу, зазначено, що витрати, пов’язані з їх забезпеченням, здійснюються за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.

До 2016 року державні програми соціального захисту окремих категорій громадян (компенсаційні виплати за пільговий проїзд) фінансувалися цільовими субвенціями з державного бюджету України. 25 грудня 2015 року було ухвалено Закон України «Про Державний бюджет України на 2016 рік»

№ 928-VІІІ, яким не було передбачено субвенції місцевим бюджетам для виплати компенсації за перевезення пільгових категорій громадян залізничним транспортом, а з 1 січня 2017 року норму Бюджетного кодексу України щодо здійснення компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту взагалі вилучено. Віднині держава не бере на себе зобов’язання з відшкодування надавачам послуг витрат, пов’язаних з перевезенням пільговиків.

Однак відшкодування збитків залізничному транспорту за перевезення пільгових категорій громадян можливе за рахунок місцевих бюджетів на договірній основі, що передбачено Законом України «Про залізничний транспорт» та Бюджетним кодексом України. Отже, з огляду на положення чинного законодавства України на сьогодні саме органи державної влади та місцевого самоврядування визначають потребу в забезпеченні перевезень залізничним транспортом пільгових категорій громадян у відповідному регіоні шляхом виділення з місцевого бюджету коштів на відшкодування та укладення відповідного договору із залізницею.

У 2016 році Сумська дирекція залізничних перевезень неодноразово зверталася до Сумської міської ради з питання виділення коштів з місцевого бюджету на відшкодування збитків залізниці за безплатні перевезення пільгових категорій громадян та з проханням надати свої пропозиції щодо шляхів розв’язання цієї проблеми. Однак усі намагання наштовхувалися на стіну нерозуміння та інертності.

Попри повну відсутність будь-яких відшкодувань з боку міської ради залізниця не припиняла перевезень у приміському сполученні, сподіваючись, що все-таки зможе порозумітися з органами місцевого самоврядування. Так, за 2016 рік було перевезено пільгових категорій громадян у приміському сполученні по місту Суми на 3 281,00 тис. грн.

Не потрібно бути фінансистом чи економістом, щоб зрозуміти, що залізничні перевезення, 76 відсотків яких становлять безплатні перевезення саме пільгових категорій громадян, є збитковими. Але для забезпечення процесу перевезення необхідно платити працівникам заробітну плату, сплатити обов’язкові відрахування, закупити пально-мастильні матеріали, заплатити за електроенергію, профінансувати ремонтні роботи, сплатити за комунальні послуги тощо.

Необхідно зазначити, що публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» створено для задоволення потреб держави, юридичних і фізичних осіб у безпечних та якісних залізничних перевезеннях з метою отримання прибутку та не належить до неприбуткових (благодійних) організацій.

Ситуація, що склалася у 2016 році щодо витрат за перевезення пільгової категорії громадян у місті Суми, змусила Сумську дирекцію залізничних перевезень скасувати по зупиночних пунктах «52-й кілометр» та «59-й кілометр» зупинки для деяких приміських поїздів. При цьому керівництво залізниці підійшло до цього питання зважено, врахувавши, що в зимовий період відсутні масові поїздки жителів міста до своїх дачних ділянок. До того ж зупинки було скасовано лише для частини поїздів, що не позбавило можливості людей користуватися залізничним транспортом на зазначених зупиночних пунктах. Цим залізниця не «перевела стрілки», а змусила нарешті місцеву владу виконати покладений на неї законодавством обов’язок з компенсації витрат та частково відшкодувати витрати залізниці на суму 1350,00 тис. грн., що становить лише 41 відсоток.

До речі, у міському бюджеті на 2017 рік не передбачено компенсації за перевезення пільгових категорій громадян залізничним транспортом приміського сполучення. То хто винен?

 

 

Сумська дирекція залізничних перевезень регіональної філії «Південна залізниця» ПАТ «Українська залізниця» відреагувала на публікацію «Готуйте потяги взимку».

 

«Рейковий автобус» на зупинці в Сумах «58-й кілометр».

 

Знову за пільги гроші

Газета звернула увагу на проблему пільгових пасажироперевезень у приміських поїздах. Навряд чи хто заперечуватиме, що недоліків там чимало — від відсутності компенсаційного фінансування проїзду пільговиків до випадків відвертого неподобства в організації самого процесу. Вже настала весна, незабаром тисячі людей вирушать на дачні ділянки, щоб прогодувати свої сім’ї, але чи доїдуть вони туди? Саме таке головне запитання ми й порушили у публікації «Готуйте потяги взимку».

Лист-відповідь на адресу редакції підписали начальник Сумської дирекції залізничних перевезень О. Ситник та її перший заступник О. Кибенко. Автору матеріалу «Готуйте потяги взимку» дорікають у тому, що «проблему перевезень пільгових категорій пасажирів висвітлено однобоко, з покладенням провини за ситуацію, що склалася, на залізницю». Однак далі залізничники не менш однобоко зосереджуються лише на одному аспекті — на тому, що їм не доплачують грошей за обслуговування пільговиків.

Власне, ми також про це не мовчали. Попри «однобокість», на фінансовому питанні робиться наголос уже у другому абзаці матеріалу: «Раніше залізничникам компенсували таке обслуговування з державного бюджету, але коли почалася децентралізація, фінансування пільг перекинули на місцеві бюджети. І одразу почалися проблеми: фактично до кінця 2016 року Сумська філія Південної залізниці не одержала із місцевих бюджетів області за перевезення пільгових категорій пасажирів жодної копійки».

Сподіваємося, з другої спроби ми таки переконали залізничників, що у їхньому конфлікті з місцевими органами влади маємо не «однобоку», а об’єктивну позицію. Вона дуже проста: у будь-яких відомчих «розбірках» не мають страждати люди. А саме так і сталося, бо стягувати гроші з боржників залізничники вирішили руками пасажирів. Саме тому й скасували дві зупинки приміських поїздів у Сумах, де сідала та виходила з потягів найбільша кількість пасажирів. Ставку зробили на те, що обурені люди стануть «тиснути» на місцеву владу, і та дасть залізничникам грошей. Власне, що саме такий задум було втілено в життя, залізничники й не заперечують у своїй відповіді на нашу публікацію:

«Ситуація, що склалася у 2016 році щодо витрат за перевезення пільгової категорії громадян у місті Суми, змусила... скасувати по зупиночних пунктах «52-й кілометр» та «59-й кілометр» зупинки деяким приміським поїздам... Цим залізниця не «перевела стрілки», а змусила нарешті місцеву владу виконати покладений на неї законодавством обов’язок з компенсації витрат та частково відшкодувати витрати залізниці на суму 1350,00 тис. грн, що становить лише 41 відсоток».

Як порахувати пасажирів?

У департаменті соціального захисту населення Сумської облдержадміністрації пояснюють: міськради та райдержадміністрації відмовляються компенсувати вартість проїзду пільговиків у приміських поїздах, бо не впевнені у правильності підрахунків залізничників. І зрозуміти місцевих чиновників неважко. На Сумщині 18 районів, 15 населених пунктів області мають статус міста. Скрізь живуть пенсіонери та інші пільговики, котрі мають право безплатного проїзду у приміському залізничному транспорті. Однак Сумська дирекція залізничних перевезень минулого року чомусь вимагала кошти за пільгові пасажироперевезення лише від семи райдержадміністрацій та трьох міськрад. Найбільші рахунки виставили містам та районам, де розташовані найбільші залізничні станції. Від Сумської міськради вимагали заплатити 3 млн. 138 тис. грн., бо в залізничних касах обласного центру найчастіше замість квитків беруть безплатні «посадочні талони». Разом із тим, кожному зрозуміло, що до Сум та із Сум масово їздять пасажири, зокрема й пільговики, котрі живуть не в Сумах. Тому міськрада обласного центру наприкінці минулого року заплатила залізничникам замість

3 млн. 138 тис. грн. лише 1 млн. 350 тис. грн. Загалом від місцевих органів влади Сумщини залізничники минулого року одержали за перевезення пільговиків 2 млн. 54 тис. грн., а хотіли одержати 5 млн. 364 тис. грн.

— Залізниця відмовилася від поіменного обліку пільговиків, бо її система продажу квитків не передбачає такої можливості, — каже заступник директора департаменту соціального захисту населення облдерж-адміністрації Геннадій Пономаренко. — Тому до обласної програми пільгових пасажироперевезень ми внесли лише автомобільний транспорт. Там перевізникам сказали, що треба організувати поіменний облік пільговиків — і вони це зробили.

За словами Г. Пономаренка, перший заступник голови облдержадміністрації Олександр Марченко, під керівництвом якого на Сумщині розробляли компенсаційну програму, неодноразово звертався до Сумської та Конотопської дирекцій залізничних перевезень із пропозицією врегулювати цю проблему на республіканському рівні.

— Регіональним філіям «Укрзалізниці» мають або спустити з центрального офісу механізм обліку пільговиків, або фінансувати програму пільгових пасажироперевезень централізовано, за кошти державного бюджету, — вважає Г. Пономаренко. — Однак, побувавши на кількох нарадах,  зрозумів, що керівникам місцевих дирекцій наказали скорочувати зупинки й у такий спосіб впливати на виконавчу владу.

Що проблему пільгових пасажироперевезень на залізничному транспорті треба розв’язувати не на міських рівнях, а на центральному, вважає і начальник відділу інфраструктури облдержадміністрації Володимир Дудченко.

— Ми сто разів казали залізничникам: ви — державна вертикально інтегрована компанія. Нехай вам напряму із держбюджету дають субвенцію на пільгові перевезення. Чому ви цього не домагаєтеся? — наголошує В. Дудченко. — Не треба все це спускати на рівень областей!

Тим часом, касири, котрі продають квитки та видають безплатні талони у приміських залізничних касах, вважають, що забезпечити поіменний перелік пільговиків цілком реально. Була б «політична воля» керівництва залізниці. Кожен пасажир, котрий має право безплатного проїзду, повинен лише раз прийти до каси з паспортом, де зазначено місце його реєстрації. Надалі це місце «світитиметься» щоразу, коли він за посвідченням пільговика братиме в касі безплатний посадочний талон. І наприкінці року буде абсолютно точно відомо, скількох пасажирів із певного міста чи району безплатно перевезла залізниця. Звичайно, для цього доведеться внести невеличкі зміни у програмне забезпечення комп’ютерів, які фіксують пасажиропотік. Мабуть, це складніше, ніж скасувати кілька зупинок приміських поїздів, зате це чесніше по відношенню до пенсіонерів.

На що сподіватися завтра?

Повністю зосередивши увагу на фінансовому аспекті питання, керівництво Сумської дирекції залізничних перевезень нічого не говорить про інші порушені нами проблеми. А їх чимало, і ми, з дозволу наших візаві, їх ще раз хоча б назвемо.

У публікації «Готуйте потяги взимку» ми цікавилися, чому деякі фактично приміські поїзди зареєстровані як пасажирські. Власне, це запитання риторичне, бо всім зрозуміло: пільговик має право безплатного проїзду лише у приміському потязі, а коли такий потяг «записати» як пасажирський, без грошей туди можна нікого не пускати.

Але що буде, коли всі приміські поїзди штучно перетворять на пасажирські? Тоді проблема пільгових пасажироперевезень відпаде автоматично. До речі, наші джерела на залізниці повідомляють, що саме така перспектива й готується. Ми на цьому моменті також наголошували, але у відповіді Сумської дирекції про нього жодного слова.

Ми також цікавилися, чому останніми роками у так званих «рейкових автобусах» перестали вмикати кондиціонери. Адже людей туди влітку набивається стільки, що їм нічим дихати, і багатьом стає зле. Про це також в офіційній відповіді Сумської дирекції жодної згадки.

У приміському поїзді біля Сум рідко побачиш пасажира без лантуха, рюкзака чи «кравчучки». Раніше все це возили у просторих «радянських» вагонах, обладнаних широкими полицями. Тепер замість них — «рейкові автобуси», де габаритний вантаж немає куди ні поставити, ні покласти, бо цей транспорт абсолютно не пристосований до таких перевезень. Чому залізничники не намагаються зекономити на рухомому складі, а масово списують зручні та надійні «радянські» вагони?

«За кадром» залишилося багато інших нез’ясованих питань, до яких ми ще повернемося, якщо цього захоче Сумська дирекція залізничних перевезень.

Відповідь підприємства на публікацію «Готуйте потяги взимку» має заголовок: «То хто винен?..». Не беремося стверджувати, хто винен більше — самі залізничники чи місцеві органи влади, котрі не хочуть їм платити, — але одне можна сказати рішуче: пенсіонери точно не винні, тому не треба їх втягувати у відомчі конфлікти.

Володимир ЧЕРНОВ.

Фото автора.

Сумська область.