Інститут педіатрії, акушерства і гінекології Національної академії медичних наук України можна назвати установою, постійно спрямованою в завтрашній день. Адже тут піклуються про здоров’я матерів і дітей з обов’язковою приставкою «майбутніх». Пацієнтами його поліклініки, педіатричної та акушерської клінік, консультативних центрів є жінки, що мають проблеми зі здоров’ям, виношування плода й пологи для яких пов’язані з неординарними складностями і навіть ризиком. Діти, народжені від цих жінок, також мають потребу у висококваліфікованій спеціалізованій медичній допомозі.

Такими проблемами визначаються й пріоритети наукових розробок учених цієї державної установи, постійна націленість на їхнє якнайшвидше запровадження у практичну охорону здоров’я. Як каже директор інституту академік НАМНУ Юрій АНТИПКІН (на знімку), від роботи колективу без перебільшення багато в чому залежить здоров’я нації.

— Ми спостерігаємо й за потреби надаємо допомогу насамперед тим жінкам, які очікують дітей, вагітність у котрих протікає на тлі цукрового діабету, важкого пороку серця, захворювань нирок, печінки, артеріальної гіпертензії та інших серйозних хвороб, — розповідає керівник наукової установи, відомої в нашій країні під абревіатурою ПАГ. — Такі пацієнтки потребують особливої уваги і впродовж вагітності, і під час пологів. Тому що останні — завжди ризик і для мами, і для дитини. У таких ситуаціях одного акушера-гінеколога недостатньо, поруч повинні бути терапевти, кардіологи, ендокринологи, неонатологи, психологи.

— Як я розумію, інститут — єдиний такий центр у країні. А як бути на місцях? Адже ваших клінік і фахівців на всіх не вистачить.

— Мій учитель і попередник на посту директора, всесвітньо відомий учений, академік О. Лук’янова багато років на форумах і активах — скрізь, де тільки було можна, не втомлювалася повторювати про необхідність створення в нашій країні перинатальних центрів із функціями, наближеними у клінічному та науковому вимірі до наших. Ініціативу підтримали Національна академія медичних наук, її президент академік А. Сердюк. Як результат, процес, як мовиться, пішов. Уже відкрито й діють в обласних центрах 13 регіональних перинатальних центрів. Найпершому з них лише три роки, а результати — очевидні. У країні на 13 відсотків знизилася дитяча смертність — вона становить нині менше восьми випадків на 1000 народжених. Таких цифр Україна ще не мала. І це за того, що в міжнародній практиці перинатальні центри «спрацьовували» пізніше.

— Юрію Геннадійовичу, то за рахунок чого, на ваш погляд, так швидко досягнуто позитивних змін?

— Насамперед  це нові обладнані будівлі і спонсорська допомога, що дала змогу обладнати їх найновітнішою медичною апаратурою. 

На позитивний результат також вплинув той факт, що регіональні перинатальні центри ІІІ рівня, особливо там, де немає вищих медичних установ і, отже, належних кафедр, було взято під патронат провідних спеціалістів нашого інституту: кожен професор, а їх у нас достатньо, став куратором того чи того центру зі свого профілю. 

Із колективами центрів було налагоджено тісні зв’язки, проведено практичні семінари й заняття з різних напрямів і служб. Не менш важливо й те, що організовано «телевізійну медицину», котра працює в режимах «оф- і онлайн». За потреби, в разі виникнення позаштатних ситуацій з якимсь із пацієнтів лікар обласного перинатального центру зв’язується через телесистему або скайп із куратором і той невідкладно дає необхідні рекомендації. Це допомагає місцевим фахівцям не тільки надавати більш кваліфіковану допомогу, а й набиратися досвіду, озброюватися новітніми методами діагностики, профілактики та лікування.

— І в інституті, і в перинатальних центрах під спостереженням перебувають винятково жінки, що готуються стати матерями й обтяжені складними патологіями?

— Окрім них, ще й ті, які не виношують вагітність, можуть у будь-яку хвилину народити недоношену дитину, з екстремально малою масою тіла — від 500 грамів до кілограма. Раніше такі діти були приречені — рідко хто з них виживав. Нині ми маємо все для того, щоб зберегти їм життя й виходити, — обладнання, дихальну апаратуру, препарати, які одразу після народження потрібно ввести дитині, щоб розправилися її легені. 

А головне завдання лікаря-акушера — продовжити вагітність у майбутньої мами як можна довше, щоб дитина набрала максимально можливу масу тіла.

Поряд зі збереженням життя новонародженим потрібно також забезпечити її нормальну якість. А, як свідчить вітчизняна й зарубіжна практика, такі діти здебільшого мають різні патології. Тому до трьох років ми беремо їх під своє спостереження. Роблять це фахівці різного профілю — неврологи, педіатри, кардіологи, ортопеди. Щоб відгородити малюків від інвалідності, потрібно вчасно побачити і здійснити корекцію відхилень, ранню реабілітацію.

— Відхилення діагностують одразу після народження?

— Раніше — ще в утробі матері. Цим займаються інститутські відділення медицини плода й уроджених пороків розвитку, де здійснюється рання діагностика можливих захворювань. Під час виявлення відхилень, які одразу після народження дитини можна відкоригувати, підключаються відповідні фахівці. Дуже часто просто з рук акушера немовля забирають, наприклад, хірурги, що вже знають про проблему заздалегідь і готові її розв’язати. Будете знайомитися з інститутом, обов’язково побувайте у відділенні хірургічної корекції вроджених пороків розвитку — його фахівці освоїли і здійснюють найунікальніші операції, не тільки рятуючи, здавалося б, приречених дітлахів, а й забезпечуючи їм життя й нормальний розвиток.

Трапляється, що під час ранньої діагностики плода при виявленні дуже важкої вродженої патології, особливо генетичної, доводиться радитися з батьками, як бути. І тільки вони вирішують питання про виношування дитини в такому разі.

— З усіма відхиленнями ви справляєтеся самі чи підключаєте інші наукові установи відповідної спеціалізації?

— У разі виявлення внутрішньоутробних пороків серця й надалі працюємо разом з Національним інститутом серцево-судинної хірургії імені М. Амосова. У разі необоротних відхилень у печінці в дітей, направляємо їх до Інституту трансплантології імені О. Шалімова. Тісно співпрацюємо і з інститутами за спеціальностями «нейрохірургія», «урологія», «отоларингологія» та іншими.

Методи лікування різних патологій, лікувальні засоби, відновні технології розробляються, звісно, у нас. І програми профілактики також.

— До речі, про профілактику, попередження захворювань. Хоч яку з недуг  зачепи, серед головних причин медики відповідного профілю обов’язково називають проблеми харчування...

— Насамперед тут треба говорити про дітей. Особливо турбує стан здоров’я школярів. Де наша шкільна медицина, котра ще недавно була обов’язковою і слугувала надійним оплотом охорони здоров’я в країні? Добре, що лікарські огляди школярів проводять щорічно, тобто їхня диспансеризація залишається важливим організаційним питанням дитячої охорони здоров’я. Але важливо, щоб вона була якісна, і за дітьми з відхиленнями у здоров’ї потрібно постійно спостерігати й оздоровлювати їх.

Або візьмімо порушену вами проблему харчування. Дітям для нормального розвитку, а це всім відомо, необхідне молоко, що містить багато білка, кальцію та інших макро- і мікроелементів. Це саме ті компоненти, яких, як показали наші дослідження, бракує організму дитини, що росте. Наскільки корисно давати школярам молоко, свідчень достатньо. У цьому переконує, до речі, не тільки зарубіжний досвід, а й вітчизняний. Наприклад, зокрема, в місті Харкові, де таку практику місцева влада відновила, це дало дивовижний результат стосовно поліпшення здоров’я школярів. Діти стали менше хворіти, краще почуватися. А в багатьох японських школах учням дають перепелині яйця. Це корисно для фізичного й розумового розвитку, зміцнення імунної системи.

Не можна, звичайно, скидати з рахунків й інші чинники — екологію, умови життя в родині, наприклад, паління батька або інших членів сім’ї, абсолютна відсутність фізичних навантажень. А час, що його діти проводять за комп’ютерами, мобільними телефонами, — це теж небажаний вплив на організм, що росте, на тлі дефіциту кисню, малорухомості. Потрібні спортивні споруди. Скажімо, басейни навіть у столиці в дуже обмеженому асортименті, і далеко не завжди під силу сім’ї придбати для дитини абонемент. 

Усі ми маємо усвідомлювати: якщо ми не подбаємо про дітей, жодні реформи не зроблять нашу націю здоровою.

Бесіду вів Віктор ЧАМАРА.

Завідувач відділення анестезіології з палатами для реанімації та інтенсивної терапії дитячих клінік Любов Слєпова.

 

 

Фото Андрія НЕСТЕРЕНКА.