На Херсонщині селяни «збунтувалися» проти національного парку, якого... ще немає. Згідно з указом тодішнього Президента України Віктора Ющенка № 1129 від 1 грудня 2008 року, національний парк «Нижньодніпровський» мав розкинутися вздовж берегів головної української річки від греблі Каховської ГЕС аж до того місця, де вона впадає у Чорне море. Але й за п’ять років потому влада області спромоглася лише створити робочу групу, яка нині намагається визначити територіальні межі резервату, й хоча б орієнтовно окреслити його кордони. Та щойно навіть дуже приблизну карту «Нижньодніпровського» оприлюднили, як місцеві громади стали дибки!

Голови розташованих по берегах Дніпра, Кардашинського й Дніпро-Бузького лиману сіл Рибальче, Стара Збур’ївка, Геройське, Велика Кардашинка звернулися до очільника ради Голопристанського району Херсонщини Геннадія Попова з вимогою терміново заслухати на сесії райради розробників проекту, обов’язково запросивши й лідерів сільських громад. Ба навіть більше — по селах проходять збори, на яких учасники взагалі жорстко висловлюються проти самої ідеї існування парку. До нагадувань про те, що зберігати природу — це добре, вони не дуже дослухаються. І насамперед через те, що палкі агітатори за «Нижньодніпровський» з числа чиновників можливістю відвідати такі збори і подивитися селянам в очі скористатися чомусь не поспішають.

У мешканців села Рибальчого після тривалого ходіння по кабінетах держслужбовців районного та обласного центрів терпець остаточно увірвався. Вони написали Президенту України й голові Херсонської облдержадміністрації колективного листа, в якому жорстко вимагають навіть не розглядати варіанти із включенням земель їхньої сільради до території парку. В іншому випадку «розмежувальників» погрожують зустріти вилами, чи власний «євромайдан» влаштувати. Ініціативна група активістів, в усякому випадку, для цього тут уже самоорганізувалася.

— Коли природа потерпає від надмірного тиску людини — це погано. Та коли тебе зусібіч оточують заповідники, повірте, життя теж раєм не здається. З наших 20583 гектарів землі, якими користуються мешканці сіл Рибальче, Забарине та Виноградне 4,6 тисячі гектарів уже включені до Чорноморського біосферного заповідника, заказників «Березові колки», «Хрестова сага», «Шаби». Це, в підсумку, 22 відсотки нашої території при середній нормі заповідних земель в Україні у 8 відсотків. Тепер охоронний статус хочуть поширити ще на шість тисяч гектарів, причому включивши у землі національного природного парку «Нижньодніпровський», власне, села Забарине й Виноградне. Люди небезпідставно побоюються, що, опинившись фактично посеред «Нижньодніпровського», не зможуть користуватися орендованими пасовиськами, рибалити на знайомих з діда-прадіда тонях, користуватися мисливськими угіддями. Це для тисячі з лишком наших земляків смерті подібно. Адже в трьох селах не працює жодного переробного чи промислового підприємства, а піщані неполивні грунти Кінбурнської коси надто бідні, аби родити хліб — хіба що виноград та овочі. Люди виживають за рахунок дарів лісу та риболовлі, як це робили ще їхні пращури. Несправедливо було б забрати джерела до існування, не давши нічого навзамін, — пояснює сільський голова Рибальчого Сергій Трофименко.

«Дніпро нас від смерті врятував»

Рибальче тому і називається так, що протягом трьох сторіч його існування тутешній люд ловив рибу в лимані, коптив чи солив та продавав. Через те, що Дніпро затисли в бетонних «лещатах» ГЕС та скидання отруйних стоків, риби в лимані біля Рибальчого і так поменшало, і селяни через це не живуть, а виживають. Але заборона традиційних промислів просто ставить на селі чорний хрест — це все одно, що заборонити дихати.

— Я з тринадцяти років виходила з батьком на човні-«дубівці» під вітрилами з мішків рибалити. А в шістнадцять рибколгосп «Звільнений батрак» мені вже й норму вилову визначив, як дорослій. У голодомор, пам’ятаю, тільки риба й водяний горіх-чілім село від смерті порятував — у степу людей сотнями й тисячами на цвинтар відносили, а у нас вижили всі, — згадує 82-річна пенсіонерка з Рибальчого Віра Стрельченко. — Зараз роботи по селах немає — або сідай у човна та рушай сітки сипати й ятері ставити, або шукай заробітків по закордонню. Якщо заборонять промисел — то й селу не жити.

— У нас 65 працівників. Коли тоні у Дніпро-Бузькому лимані потраплять в охоронну зону — підприємство можна одразу закривати, моторні баркаси відправляти на брухт, а людей на вулицю. Та вони подадуться в браконьєри, а штрафи навіть за карася-недомірка нині такі, що за них треба й речі разом з хатою спродати. Хіба це по-державному — плодити злидні та злочинність? — миттю підхоплює думку баби Віри Микола Бритвін — голова саме того рибколгоспу «Перемога», що колись і називався «Звільнений батрак».

За планами обласної влади, для створення національного природного парку «Нижньодніпровський» пропонується вилучити у Старозбур’ївської, Геройської, Рибальченської сільських рад 3327 гектарів землі, і ще 18401 гектар включити в «паркову зону» без вилучення. Якби це були безплідні пустирища, ніхто й гадки не мав би протестувати. Та наразі частина ділянок — це вже роздані селянам паї, взяті ними в оренду пасовища, приватні бази «зеленого туризму». Забрати угіддя можна — якщо не віддадуть добровільно, то через суд. Але що навзамін? Нічого!

Не наступити на ті самі «граблі»

«Громади наших сіл жодним чином не залучалися до обговорення пропозицій стосовно формування території парку, представники Рибальчого не включені до робочої групи з питань створення згаданого природного парку. При цьому питання компенсацій та створення додаткових робочих місць в інших галузях економіки для селян навіть на розглядається», — скаржаться  мешканці сіл Рибальче, Забарине, Виноградне.

Наразі між владою Херсонщини та Голопристанського району області триває пожвавлений діалог стосовно можливостей вилучення земель. Райдержадміністрація обережно нагадує чиновникам з обласного центру про небезпеку зростання соціального напруження через спробу знехтувати позицією місцевих громад. А Голопристанська райрада збирається детально обговорити у депутатських комісіях доцільність та можливі наслідки «приросту» національного парку всупереч думці селянства. Але чиновникам та депутатам варто було б остерегтися й не наступати вдруге на ті самі «граблі».

Нагадаємо: коли в сусідньому Скадовському районі області створювали ще один національний природний парк «Джарилгацький», його охорона з перших днів почала ганяти рибалок зі Скадовська, сіл Лазурне та Красне від прибережних вод острова Джарилгач, де люди поколіннями ловили бичка. Далі — масове обурення і відмова Скадовської міськради узгодити виділення земель для національного парку, який зараз так і знаходиться у «підвішеному стані». Не хотілося б, аби «Нижньодніпровський» повторив долю «Джарилгацького», і ще до свого фактичного народження став «персоною нон грата», отримавши вкрай вороже оточення.

Херсонська область.

Голова Рибальченської сільської ради Сергій Трофименко.

Фото автора.