Минулий і поточний тижні у Верховній Раді — пленарні, тому її робота найперше заслуговує на увагу.
Щодо позитивів парламентського тижня, то це насамперед — остаточне прийняття знакового проекту № 5610, який спрощує розслідування особливо важких злочинів, у тому числі й через заочне розслідування. Підтримано ратифікацію Угоди про зону вільної торгівлі з Канадою. Прийнято закон про об’єднання територіальних громад із різних районів. Попри неймовірний опір таки пройшла більшість проектів оборонного блоку.
Нарешті знято проблему, яку Рада не могла розв’язати пару років, — закріплення новообраних депутатів за комітетами. А перші засідання деяких із них показали, чим було спричинено такий опір. Резонансним стало рішення про введення обов’язкових квот для української мови на телебаченні. Сумно, що річ, яка мала сприйматися як даність, зустріла такий запеклий опір.
Ще одне питання може стати головною сенсацією тижня поточного. Це проект змін до Закону «Про громадянство», яким виписується механізм припинення громадянства тими, хто всупереч Конституції запасся паспортами інших держав. Майбутнє проекту не безхмарне — адже не дарма ходять легенди про масове подвійне громадянство серед депутатів. Є й закиди щодо його відповідності статті 25 Конституції, хоча внесені Президентом новели лише уточнюють норми чинного закону. Також цього тижня є надія на обрання нового складу ЦВК, Рахункової палати, розгляд законопроектів зі сфери ЖКГ, транспорту, соціальної політики, промисловості й підприємництва.
Поза стінами Ради, хоча й не без участі її представників, розпалювалася драматична епопея стосовно блокади на лінії розмежування в зоні АТО та щодо діяльності дочірніх структур російських банків в Україні. За тиждень ситуація помінялася діаметрально. Ще раніше виникали підозри, що самочинна блокада під гучними лозунгами «протидії торгівлі на крові» на-справді була спрямована проти України, а не проти ОРДЛО. Ніхто й не пробував перекрити потоки контрабанди, які стали ганебною реальністю цих територій, зате блокувався обмін сировиною між підприємствами українських холдингів, розміщеними по обидва боки лінії розмежування. Вражала синхронність дій наших «активістів» та російських маріонеток. Урешті, під облудним приводом відповіді на блокаду з нашого боку бойовики захопили українські підприємства й передали їх своїм московським господарям.
Уже після цього ситуація кардинально змінилася. Замість отримувати продукцію зі своїх підприємств нам пропонують купувати її в грабіжників. Очевидно, що на таке безчинство мала прозвучати реакція офіційного Києва, що й було реалізовано через рішення РНБО, яким жорстко обмежувалося переміщення більшості товарів через лінію розмежування. Найперше це стосується продукції захоплених підприємств.
Сумно, що в той час, коли одні зі зброєю захищають свою країну, інші, теж зі зброєю, вчиняють провокації в тилу. Як наслідок, минулого тижня відбулося кілька сутичок між так званими активістами та правоохоронцями. Наймасштабніша пройшла біля Кривого Торця, де затримали, задокументували й відпустили 43 протестувальники. Саме там уперше розвіявся міф про те, що блокаду здійснюють ветерани АТО — вони там виявилися в абсолютній меншості, зате не бракувало судимих і простих заробітчан. Ще кілька сутичок відбулося за участі народних депутатів, які в черговий раз не за призначенням використовували свою недоторканність. Найімовірніше, що всі ці інциденти матимуть своє продовження й цього тижня.
Бурхливо розвиваються події стосовно представництв російських банків. Знову маємо два протилежні підходи: партійних активістів та держави. Перші вчинили силові акції проти банківських установ, вимагаючи їх негайного закриття. Щоправда, ніхто не завдавав собі клопотів замислитися, хто покриватиме багатомільярдні втрати клієнтів банків. Маємо неприємну реакцію на такі силові дії з боку МВФ — розгляд питання про надання Україні кредиту на вигідних умовах відкладено. А держава застосувала свій жорсткий захід — ввела санкції проти таких банків із забороною їм виводити капітал з України до материнських структур у Росії. Тут бачимо певну правову основу та розуміння поставлених завдань. Ці події минулого тижня так само отримають свій розвиток на тижні поточному.
Відбулося й декілька знакових подій у сфері правоохоронної та судової діяльності: справу В. Януковича про державну зраду передано до суду, в Лондоні затримано колишнього голову Укрспецекспорту Сергія Бондарчука, під колосальну заставу вийшов на волю Р. Насіров, і тепер для правоохоронців виникла проблема: щоб він не втік з країни та не впливав на слідство. Вища рада правосуддя вперше видала дозвіл на арешт судді, й традиційно одразу з’явилися чергові «активісти», які здійснили напад на голову цього органу. Звичайно, під «правильними» антикорупційними гаслами. І ще, на жаль, правоохоронцям досі не вдається затримати провокаторів-вандалів, які почергово оскверняють українські й польські пам’ятники. Почерк у всіх злочинів абсолютно ідентичний, що може свідчити про єдиного, ймовірно, кремлівського, замовника.
І наостанок пару добрих новин. Європейці дедалі менше зачаровуються Путіним та його євроскептиками і неонацистами. Це вже підтвердили Нідерланди і, схоже, готова довести Франція. Нова адміністрація США дедалі рідше говорить про відновлення партнерства з Росією та дедалі частіше висловлюється на підтримку України. А ще Президент України знову запевнив, що не допустить жорсткої дестабілізації країни та дострокових виборів і вимагатиме від політиків почати працювати для своєї країни.
Тарас ЧОРНОВІЛ, політолог і незалежний експерт.
