Електричка Чаплине—Авдіївка ходить щодня. Вирушає з миру в Дніпропетровській області, а приїздить вже у війну, в Авдіївку Донецької області. Звісно, пасажири цієї машини простору і часу — люди прості. Переважно пенсіонери й робітники підприємств, які ще працюють. При розмовах із людьми відчуваєш, наскільки глибоко проникла ворожа пропаганда.
Колона гуманітарної допомоги Міжнародного Червоного Хреста по дорозі на Авдіївку.
Електричка Чаплине—Авдіївка. Зупинка в Очеретиному.
Усе зводиться до того, що свою ж територію обстрілюють ЗСУ, що ось там, за лінією розмежування, і пенсія, і зарплати. Квінтесенція розмови з жінкою середніх років така: «Ми, прості люди, тут страждаємо від України, а вони там, у «ДНР», живуть як королі»!?
Отже, виникає питання — де тут Україна на цих чутливих територіях, серед такого чутливого населення, де наша інформаційна робота? Кого звинувачувати — ворожу пропаганду чи нашу бездіяльність? Потрібно багато працювати, відвойовувати свідомість наших громадян, щоб не втратити їх, а можливо, й території, назавжди.
Наступного дня дорогою до Авдіївки зустріли колону гуманітарної допомоги Міжнародного Червоного Хреста. Доводилося бачити такі конвої в Африці. Промайнула думка, що Україна не така вже й бідна, зважаючи на судові застави заарештованих чиновників. Могли б і самі обійтись.
Олександр КЛИМЕНКО.
Фото автора.
Більше фото тут — www.golos.com.ua
