Із молодим енергійним креативним підприємцем, а тепер, уже виявляється, і політиком, я знайомий давно. Він із тих, хто швидко вчиться, а здобуте вміло й наполегливо впроваджує у практику.
Тому Ігоря Кобелю (на знімку) і вважають успішним. Він мислить перспективно, чітко прораховуючи результат. Самобутній буковинський характер, підбарвлений досвідом від навчання в Європі, а точніше у Франції, вигідно вирізняє його з кола однодумців. Передусім він — новатор, впроваджувати ноу-хау в бізнесі — саме собою, але цим його життєва позиція не обмежується. Він також прагне вмонтовувати передові досвіди, сучасні віяння у соціум Буковини, вважаючи, що фабрика талантів може запрацювати у кожній сільській школі. Головне — дати дітям поштовх, залучивши, зокрема, гранти. І він це робить у своєму Герцаївському районі Чернівецької області. Чому пан Ігор пішов у політику, а він представляє партію Валентина Наливайченка «Справедливість», а головно, що від цього матиме Буковина, я й намагався з’ясувати у цьому інтерв’ю.
— Пане Ігорю, Ваше дитинство пройшло в Герцаївському районі. Ви працювали в облдержадміністрації. Можете зупинитися на основних проблемах нашого краю?
— Спочатку хотів би зупинитися на темі, яка нині на слуху — гідроелектростанції. Буковина — потужний виробник електроенергії. Для цього, у збиток екології та заливши водним плесом цілі села, у тому числі з цвинтарями, був збудований Дністровський каскад електростанцій. Черга за чергою запускає нові енергоблоки Дністровська ГАЕС. Кому прийшла на думку ідея збудувати на Дністрі, який і так втратив свою повноводність, замулюється, зазнає екологічних втрат, ще чергу електростанцій, я достеменно не знаю. Але дуже боюся, що мешканці області, особливо тих сіл, котрі розташовані вздовж Дністра, стали заручниками чийогось намагання отримати від уряду значні кошти й успішно, з відкатами, освоїти їх на цей сумнівний прожект. Зрозуміло, що про потреби громадян, які проживають в області і вздовж Дністра, не йдеться. Я думаю, відповіді на всі питання мав би дати керівник Укргідроенерго Ігор Сирота. Цю тему не потрібно заполітизовувати, треба просто отримати відповідні висновки екологів, біологів, Держспоживнагляду з урахуванням думок громадськості, яка має бути ознайомлена з проектом. Нині громади отримали нові права, у тому числі — й обстоювати свої інтереси на рівні держави. Ми, члени «Справедливості», всіляко допомагатимемо їм у цьому.
Не менш важливим є зупинити неконтрольовані вирубки лісів. Лісова тема є першою за значимістю та фінансовим оборотом «хлібною» темою в області. Упродовж десятиліть вона є головним інтересом влади, яка періодично змінюється, та силових структур, які наввипередки намагаються встановити контроль над заготівлею лісу, його транспортуванням, складуванням, переробкою. Силовики навіть тримають під собою ряд пилорам. Ділова деревина вирубується за принципом найменших затрат і найкоротшої логістики, без значного заглиблення у лісові масиви на найбільш доступних для вирубування, завантаження та транспортування територіях. Є цілі масиви, де ліс глибиною 300, а то й менше метрів, залишився тільки вздовж автомобільних доріг. Далі вглиб — суцільні вирубки. Вирубується ліс і на схилах уздовж річок, берегами яких пролягають автомобільні дороги, створюючи екологічну загрозу й форс-мажори у вигляді паводків, селів, що змивають цілі села, мости та дороги уздовж русла річок після танення снігів та після тривалих злив. Аерозйомка та фото, отримані з супутників, засвідчують рівень лісової вакханалії у буковинських Карпатах, які лисіють щодня.
Поза участю і без відома лісників вирубується незначний сегмент лісу, який, в основному, йде на потреби місцевих мешканців. Усе інше — контрольоване лісниками, лісгоспами, правоохоронцями, керівниками районних адміністрацій та рад.
Лісопереробкою в області займається кілька підприємств, які не мають відповідного технічного оснащення, щоби виготовляти товари з деревини, котрі можна реалізовувати в торговельній мережі України, а тим більше відправляти на експорт. Виняток становить хіба що фірма «Техно» (власник Вячеслав Добровольський), яка вже 15 років експортує свою продукцію за кордон. Тому основною статтею експорту є ліс-кругляк. Він є й темою для контрабандного переміщення в Румунію й Молдову через так звану зеленку, тобто через ліси й поля. Контрабанда лісу несуттєво програє основній цигарковій контрабанді, і то тільки через більшу габаритність і нижчий навар.
Є цілі території, де основною зайнятістю населення є контрабанда. Це села Глибоцького і Сторожинецького районів, прилеглі до кордону. Як, наприклад, одне з найбагатших сіл Буковини — Красноїльськ, де майже все населення поголовно займається незаконним переміщенням лісу і цигарок до Румунії.
Так продовжуватися не може. Лісові ресурси Чернівецької області — під загрозою тотального винищення. Подібне відбувається в усіх українських Карпатах. Треба негайно спрямувати усі зусилля влади, силових структур на припинення лісової вакханалії. Треба негайно встановити громадський контроль за кожним лісовозом. Тільки разом ми зможемо зберегти те, що залишилося від Карпат для наших дітей. Сумніваюся, що за нинішньої влади, яка загрузла в корупції, це можливо зробити. Ми проводили пікети облдержадміністрації та управління лісового господарства у Чернівецькій області з вимогою зупинити контрабандне вивезення лісу-кругляку і не відміняти мораторій на його вивезення.
Другою серйозною проблемою є незаконний вибір піщано-гравійної суміші. Буковину омивають кілька гірських річок басейнів Дністра та Дунаю — Прут, Серет, Черемош та інші менші. Галька і пісок, масово забраний з гірських річок у дикий спосіб, використовуються як будівельний матеріал у населених пунктах, що прилягають до водойм.
Але це не головна загроза екології Карпат та обмілінню річок. Головною небезпекою є промисловий видобуток гальки та піску. У розпорядженні шутрових браконьєрів, а так на Буковині називають гальку, сучасні екскаватори та бульдозери сучасного виробництва, а також потужний автомобільний парк. І вдень, і вночі дорогами Буковини снують самоскиди з гравійно-піщаною сумішшю та міксери-бетономішалки на колесах, які розвозять замовникам уже виготовлений з краденої гальки бетон, якою, у порушення будівельних технологій, заміняють щебінь. На несанкціонованому заборі гальки заробили мільйони цілі династії.
Бетонні вузли, де її змішують із цементом, у великій кількості є в наявності в усіх районах, де протікають річки. Цей бізнес теж контролюється і кришується силовиками, а місцеві й обласні керівники разом із екологами та природоохоронцями теж наживаються на цьому, лише імітуючи діяльність.
Усі новозбудовані торговельні комплекси, супер- та мегамаркети зведені на забраній з річок гальці, яку вивозили без будь-якої оплати у місцеві бюджети. Усі будинки, які зводяться за новими технологіями, в основному з бетону, теж будуються наполовину з дармової сировини. Як результат — обміління річок, повені, завдання збитків населенню та спрямування чергових повеневих державних грошей на ліквідацію наслідків, відбудову житла, доріг, мостів, відшкодування населенню.
Забір гальки є грабунком природних надр. Навести лад у цій сфері дуже просто: кожна вантажівка, яка незаконно перевозить шутер, має державний номерний знак, прізвище, ім’я та по батькові власника, що дає змогу з’ясувати замовника. Достатньо лише облікувати обсяги виробництва бетону на численних бетонних вузлах, узяти під контроль рух автоміксерів, і півсправи буде зроблено. Але для цього треба усунути від корупційних діянь податківців, екологів, поліцейських на дорогах, котрі сприяють гравійному браконьєрству.
Що вже й казати про дороги. Проблема доріг буквально переслідує Буковину. Чернівці — це окрема тема, яка потребує ретельного вивчення міського бюджету, його статей доходів і витрат. Що стосується області, то навіть з огляду на державне фінансування, на гроші, які виділяють на дороги з перевиконання плану на митницях, розташованих у Чернівецькій області, кошти на дороги теж освоюються неефективно. А через область проходять дороги міжнародного значення, які з’єднують Туреччину та Балкани з Євросоюзом, Молдовою, Білоруссю, Росією. Але це не означає, що їх ремонтують, дбаючи про обличчя й репутацію держави.
Усе відбувається через низьку ефективність організацій, які відповідають за дороги, низький контроль та зацікавленість з боку обласної влади, корупцію та розкрадання коштів у цій сфері.
Дороги для Буковини є важливими ще й тому, що Чернівецька область завжди була дотаційною. У неї, після ліквідації підприємств оборонки, які роздерибанили за партійною приналежністю, практично не залишилося промисловості, де можна було б зайняти людей, а аграрний сектор не може швидко розвиватися через відсутність необхідних площ. Тому область, де значний відсоток території становлять гори, могла би, за прикладом Румунії та альпійських Австрії, Італії, Швейцарії, заробляти на туризмі. Та, щоби розвивати навіть зелений туризм, без необхідності створення відповідної інфраструктури і сервісів європейського ґатунку, в області повинні би бути, принаймні, дороги.
Але доріг, які би влаштували іноземця чи українця з інших регіонів і сполучали б Чернівці з гірськими районами, у доброму стані практично не залишилося.
Віддаленість гірських районів через розбиті дороги створює проблеми й в іншому. Наприклад, у Путильському районі, де місцеве населення завжди масово тримало корів гірської породи, які випасаються на екологічно чистих травах і дають якісне молоко з високим ступенем жирності, не мають куди його здати. У районі працює тільки одна маленька молочарня, яка не може освоїти пропозицію. Це змушує людей скорочувати поголів’я.
Через віддалену логістику горяни мають проблему зі здачею м’яса теж екологічно чистих бичків та свиней. Заготівельники приїжджають за 200 з лишнім кілометрів з Кам’янця-Подільського Хмельницької області і скуповують м’ясо практично за безцінь.
Молоко такого гатунку могло б іти на виробництво елітних сирів, а путильчани займаються ще й вівчарством, проте нема відповідного обладнання, технологій та знань і, зрозуміло, коштів, щоби започаткувати бізнес. Обласна влада пошуками інвестора не переймається, тому ми намагатимемося знайти внутрішнього чи зовнішнього інвестора самі або ж виявляти активних підприємливих людей на місці. Їм допоможемо отримати під це гранти.
Проблемою є й перевиробництво фруктів, які не мають збуту. В останні роки площі, залучені під розбивку нових яблуневих садів, стрімко збільшувалися. Причиною було серйозне дотування садівництва державою й хороші ринки збуту в Росії. Зараз цей процес, за винятком вирощення саджанців горіха й закладення горіхових садів, призупинився. Горіх став дуже популярним і навіть дещо потіснив цигарки як предмет контрабанди. Буковинські горіхи масово відправляються у Туреччину, країни Перської затоки, Грузію, Іран, де є одним із найважливіших інгредієнтів місцевих кухонь. Буковина є територією, де врожай волоського горіха високий, а населення здавна володіє культурою його вирощення.
Але повернемося до яблук. Війна з Росією економічно підірвала буковинських садівників, особливо тих, які вирощували сади десятиліттями, як це відбувалося у Хотинському, Кельменецькому, Сокирянському районах ще за Радянського Союзу, й орієнтувалися на російський ринок. Переорієнтуватися на європейський ринок практично неможливо, за винятком спільного підприємства «Сварог» у Сокирянському районі, яке дотримується європейських технологій і якось продає свою продукцію на Захід. Дійшло до того, що у селах Хотинського району, де є ідеальні умови для садівництва, люди почали вирубувати яблуні, груші, сливи, абрикоси і займаються городництвом. Допомогти садівникам, залучивши інвестора, який, приміром, міг би переробляти яблука на концентрат, котрий можна продавати в Європу, теж не спромоглася. Намагатимемося вивчити це питання ми.
Не може влаштовувати й низький рівень співпраці із сусідніми країнами. Буковина втратила через те, що колишня корумпована влада свого часу відбила бажання австрійців розмістити потужний сучасний деревообробний комбінат у Глибоцькому районі. Австрійці відмовилися платити багатомільйонний відкат і збудували підприємство на румунській території біля українського кордону. Те, що наш ліс прямує туди, а ми позбавлені податків і створення робочих місць у депресивних районах, пояснюється саме цією причиною.
І це тільки частина з тих проблем, які заважають нам жити, розвиватися, багатіти на своїй землі. Рух «Справедливість» розгорнув свою діяльність в області не задля участі в політичній тусовці. Ми прийшли працювати і разом із громадою зайнятися подоланням корупції, розв’язанням наших нагальних, передусім соціальних, проблем.
Фото надане автором.
Чернівецька область.
