Найменування Івана Буртика як їхнього батька я вперше почув від українців Казахстану кілька років тому. Зрозуміло, в переносному значенні. Але справи, за які він удостоївся такого почесного титулу — реальні: саме за організаційного сприяння й особистої жертовності цього мецената зі США в місцях компактного розселення українців у Казахстані побудовано п’ять храмів Української греко-католицької церкви — у Караганді, Павлодарі, Сатпаєві, Астані, Шидерти, встановлено пам’ятники синам і дочкам України, замученим у карагандинських концтаборах, переправлено чотири 25-тонні морські контейнери гуманітарної допомоги, передусім учасникам національно-визвольних змагань, яким більшовицька влада не дозволила повернутися на Батьківщину після відбуття термінів покарання.
Чому Іван Буртик так заопікувався долею українців Казахстану, можна довідатися з його книжки «Спогади про життя українського народу в ХХ столітті», яку українська громада Казахстану в подяку своєму благодійнику надрукувала в Астані. Саме зі сторінок цього видання можна зримо побачити, що доля багатьох українців у минулому столітті справді є складовою багатостраждальної епопеї нашого народу, коли мільйонами жертв ми оплачували доленосні події 1991 року, що остаточно визначили шлях до утвердження власної державності.
Національно свідома родина Буртиків з Прикарпаття справді внесла вагомий вклад у здійснення цієї віковічної мрії нашого народу: фактично вся вона була репресована й вивезена більшовиками до гулагів і на заслання, після чого змогла зібратися лише в Казахстані. Там могили його батька, брата, сестри... Але про трагедію свого роду Іван Буртик, який юнаком опинився після Другої світової війни на Заході, дізнався лише після проголошення незалежності України.
У зазначеній книзі Івана Буртика досить детально виписана історія українського народу в ХХ столітті крізь призму національно-визвольних змагань, широко оповідається про зусилля нашої еміграції, яка постійно намагалася переконати світ про потребу підтримати його прагнення до волі. Чимало сторінок книжки присвячено, зокрема, діяльності на чужині Українського Вільного Університету в Мюнхені, ініціатором створення Фундації на його матеріальну підтримку був також автор згаданої книги.
Переконаний, що ця сповідь «батька» казахських українців, який вже давно відзначив 90-річчя, додає багато цікавих і значущих фактів для кращого пізнання історії України в ХХ столітті, що так важливо нині для кращого її пізнання й усвідомлення.
Володимир СЕРГІЙЧУК,
доктор історичних наук.
