Зміни подобаються тільки на словах. Коли доходить до справ, то більшість воліє, аби все залишалося, як раніше, але грошей платили більше. А так не буває. Зі схожою проблемою зіткнулося багато українських компаній, які нині намагаються втілити реальні зміни й вийти на новий рівень господарювання. Приміром, ПАТ «Укрнафта» одним із завдань цього року визначило реформу Управління бурових робіт (УБР).
Для підприємства це питання більш ніж нагальне — нині компанія має три такі управління на Прикарпатті, Сумщині та Полтавщині. В усіх трьох продубльовано управлінську структуру: керівництво, бухгалтерію, кадри, — що за нинішніх умов неефективно і затратно.
Парк техніки застарів — із 46 бурових станків може працювати менше десятка. До того ж вони мають низьку мобільність, а майже дві третини з них слід взагалі списати. Нині на буріння і введення в експлуатацію однієї свердловини в «Укрнафті» потрібно майже рік, хоча за міжнародними стандартами цей процес має тривати менш як три місяці, оскільки це серйозно затримує окупність інвестицій. Якби компанія працювала ефективно, одна бурова установка бурила б чотири свердловини на рік замість однієї.
Через ці та інші умови обсяги буріння невпинно падають і компанія вимушена платити робітникам дедалі більше грошей за простій. Тобто, фактично, буріння не проводиться (2016-го пробурено лише одну свердловину проти 54 у 2005-му), але кошти працівникам усе одно нараховуються і збитки збільшуються. Крім того, тут ідеться не лише про економію коштів (хоча для бізнесу це один із ключових показників), а й про розвиток. Маючи такий неефективний баласт, компанія не може бути інвестиційно привабливою. Звичайно, «Укрнафта» нині зіткнулася з проблемою податкового боргу, через який їй навряд чи вдасться залучити зовнішні інвестиції, але є й інші можливості, а саме — надавати послуги буріння на внутрішньому, українському ринку.
Не секрет, що питанню енергонезалежності нині приділяється багато уваги. Приміром, «Укргазвидобування» має програму до 2020 року зі збільшення видобування газу. Для цього на рік вони мають бурити майже сто свердловин, і нині на ринку тривають пошуки підрядників. Потенційно це могла б бути й «Укрнафта». Але зі старою технікою вона не здатна надавати такі послуги на конкурентоспроможному рівні. З другого боку, навіть якби знайшовся внутрішній інвестор, який би був готовий вкладати кошти в оновлення парку бурових станків, то чи захоче він інвестувати у три управлінські структури з роздутими штатами — питання риторичне.
Тож з точки зору розвитку «Укрнафти», реформування УБР — це питання не дискусій, а виживання. Що пропонує компанія? По-перше, усунути надлишкові потужності у чисельності персоналу та обладнанні. По-друге, ліквідувати дублювання процесів і видів діяльності. І, по-третє, перетворити управління бурових робіт на сервісну організацію «Укрнафта буріння», яка надаватиме послуги передусім виробничим підрозділам «Укрнафти», а також третім сторонам на економічно конкурентних засадах, і може бути виокремлена в майбутньому.
Звичайно, з логікою керівництва компанії не погоджуються профспілки, які наполягають на необхідності залишити status quo і не проводити жодних змін, адже реструктуризація означає певне скорочення персоналу. Натомість профспілки вимагають наростити обсяги буріння, щоправда, не вказують, якою технікою і за який кошт. У компанії визнають, що частину працівників справді доведеться скоротити, але багатьом запропонують місце роботи в інших підрозділах «Укрнафти». Однак більшість такі пропозиції не влаштовують, адже значна частина працівників УБР нині отримує виплати за простій, тобто солдат спить, служба йде. Тож поки що конфлікт між законами ринку та бажанням залишити все як є триває. Проте керівники «Укрнафти» не сумніваються, що здоровий глузд та курс на реформи все-таки переможуть.
Маргарита СОКОЛОВСЬКА.
