Є в Тернопільській області Козівський район, а в ньому — селище міського типу Козлів. Звісно, ці топоніми, додаймо ще до них село Козівка, часто викликають усмішку і стають темою для багатьох жартів. Але це лише назви, які свідчать про те, чим займалися в минулому мешканці цих населених пунктів.

 

Голова Козлівської громади Володимир Колісник.

 

Бо справжню славу, популярність будь-якому населеному пункту приносять не назви, а мешканці, які у Козлові добрі і працьовиті.

З 1 січня 2016 року це селище набуло статусу центру об’єднаної територіальної громади. Крім Козлова, до неї входять села Дмухівці, Покропивна, Слобідка і Таурів. Громада невелика, менше п’яти тисяч населення. Утім, детальніше про неї згодом.

Як відомо, Тернопільщина є лідером в Україні за кількістю створених об’єднаних територіальних громад — їх 36. Та охопили вони лише третину території області. Тому можна вважати, що децентралізація лише розпочалася. Але тим, хто тільки зараз вступатиме в цей процес, буде значно легше: вони мають змогу вивчити, перейняти досвід першопрохідців.

Козлівська громада — одна з тих, у кого можна вчитися. Вона не найбільша в області, не найбагатша... Але успішна! Інколи здається, що успішна всупереч усьому. Бо тих змін, що відбулися у ній, чекали десятки років.

— Які відчуття після пройденого етапу? Було тяжко? — запитую у голови громади Володимира Колісника.

— Тяжко — не те слово. Було вкрай тяжко. Спочатку довелося переборювати спротив скептиків (а таких вистачало), які дуже активно виступали проти об’єднання. А потім треба було перебороти відсутність досвіду. Ми були першими, тож мусили самотужки пройти шлях становлення. Зате тепер усі, в тому числі вчорашні скептики, переконані: ми не помилилися, утворивши об’єднану громаду.

Володимир Михайлович Колісник — людина з великим досвідом адміністративної і господарської роботи. І, найголовніше, з досвідом роботи саме з людьми. Він — колишній директор школи, а з 2002 року незмінний селищний голова Козлова.

— Зрештою, підстав для невдоволення просто немає, — веде далі він. — Скажімо, всі дороги до кожного села, а деякі з них були дуже занедбані і не ремонтувалися здавна, нині — з твердим покриттям. Це ще не асфальт, але початок покладено. Далі. Ми першими в області і, мабуть, одними з перших в Україні створили в себе відділ охорони здоров’я. Є у нас також відділ освіти. Працює пожежна частина. До речі, ми змушені, щоб не створювати соціальну напругу, виділяти додаткові кошти з власного бюджету для утримання однієї малокомплектної школи. Звісно, в майбутньому треба буде дотримуватися вимог щодо наявності опорних шкіл. Але робитимемо це поступово.

Хочу також наголосити на тому, що вперше за багато років ми виділили кошти на соціальні об’єкти, про які вже, здавалося б, час забути.

— Скільки коштів громада отримала від Державного фонду регіонального розвитку у минулому році?

— Трохи менше трьох мільйонів гривень.

— І як ви їх розподілили?

— Можливі різні варіанти. Наприклад, спочатку залишити всі гроші на потреби центру громади. Але застосували інший підхід: розподілили на всі населені пункти відповідно до кількості людей, що там проживають.

На жаль, Володимир Михайлович змушений був терміново їхати в Тернопіль, тож встигаю поставити йому ще лише одне запитання:

— Окрім грошей та вміння їх розподіляти, що ще дає змогу громаді бути успішною?

— Хороші стосунки з підприємствами, що працюють на території громади. Ми дуже вдячні керівництву Козлівського спиртозаводу, підприємства «Агропродсервіс Інвест», товариства «Слава». Вони не тільки добросовісні платники податків, а й незамінні спонсори, меценати багатьох наших проектів.

Принагідно дуже хочеться багато теплих слів подяки сказати народному депутату України Тарасу Юрику. Він — перший із народних обранців у нашому окрузі, що опікується інтересами громади. Сприяння в ремонті доріг, встановлення електричного опалення і сучасних апаратів у тій же лікарні — це все і ще багато іншого — його заслуга.

Далі розповідь продовжив заступник керівника громади Юрій Луцишин.

— Кошти, отримані з Фонду регіонального розвитку, ми витратили на такі цілі, — перелічує він. — У Козлові здійснили внутрішній і зовнішній ремонт Будинку культури. Тепер на свята він переповнений, не так, як раніше. У Покропивній проводили роботи з підведення водогону. У Слобідці тривало будівництво дитячого садочка. У Дмухівцях ремонтували Будинок культури, у Таурові — школу.

— Але життя громади вимірюється не тільки фондом розвитку?

— Безумовно. Але навряд чи доцільно перелічувати все зроблене: освітлення вулиць, ремонт будівель, придбання обладнання та інвентарю для шкіл, садочків, лікарні, ігрових майданчиків тощо.

— Які проблеми маєте намір вирішити цього року, які плани на майбутнє?

— Почну з того, що для повного, тобто належного, функціонування об’єднаних територіальних громад потрібно прийняти півтисячі поправок до існуючого законодавства. Але ж не припиняти роботу через це. Готуємось до розширення громади, гадаю, кілька сіл до нас приєднаються. Бо дуже маленькі громади не мають шансів на існування. Радіємо, що незабаром запрацює ще одне підприємство — цегельний завод. Хочемо відкрити центр надання адміністративних послуг, архів, поліцейську станцію... Прагнемо відродити спорт... Гостро стоїть питання щодо наявності власного сертифікованого сміттєзвалища, плануємо придбати сучасну сміттєзбиральну машину. Продовжимо роботу з облаштування соціальних об’єктів, з ремонту доріг... Планів багато. Головне, що є бажання їх реалізувати.

...Моя поїздка у Козлів підтвердила: децентралізація — правильний шлях, вона довела свою ефективність.

Михайло ЛИСЕВИЧ.