Рівнянин Олег Яриніч (на знімку) не лише колекціонує, але й створює власні листівки. Родом він з Волині, а в Рівному навчається в магістратурі на кафедрі культурології і музеєзнавства Рівненського державного гуманітарного університету. Своє хобі – листівки – він поєднав з науковою роботою. І нещодавно навіть виборов друге місце на Всeукраїнському конкурсі студентських наукових робіт (сeкція «Соціальні комунікації») за наукову роботу «Поштові проекти в комунікативному просторі сучасної України». Цю тему ми разом з моїм науковим керівником Людмилою Казначеєвою досліджуємо вже декілька років, я писав бакалаврську роботу, і магістерська теж пов’язана з поштовими листівками. Це робота про традиції листування і про те, як поштова листівка виживає в умовах ХХІ століття.
– Ви можете здивуватися, але у нас час Інтернету і мобільних телефонів мода на листівки повертається. У світі навіть є посткросерський рух. Його заснував у 2005 році один португальський студент. Нині у ньому понад 600 тисяч учасників з усього світу. Україна котрий рік поспіль займає дев’яте місце за отриманими і надісланими листівками. Я учасник цього руху. Навіть у Рівному знайшов однодумців, – розповідає Олег Яриніч. – Колекціоную листівки з архітектурними пам’ятками України та світу – сучасні або вінтажні початку ХХ століття. У моїй колекції їх більше тисячі. Одна з найулюбленіших – та, яку колись купив у Полтаві на блошиному ринку зі штампом «проверено военной цензурой» 1945 року. Хтось відправив її з німецького міста жительці Полтави. Купив за 4 чи 5 гривень. Купувати ж якість старі і раритетні мені, студенту, не по кишені.
Але Олег Яриніч не лише колекціонує, але й створює листівки, про що розповів:
– Я навчаюся на спеціальності «викладач культурології». Але це вже моя друга освіта. До вступу в РДГУ чотири роки навчався у педагогічному коледжі у Володимирі-Волинському, здобув професію вчителя образотворчого мистецтва. Саме там мене навчили писати картини, творчо мислити. У лютому цього року запустив свій невеличкий проект «Поштові скриньки України». У ньому буде 24 міні-ілюстрації, які перетворяться на поштові листівки. На них зображу всі обласні центри України. Центральним образом на листівках є поштова скринька. Вже зобразив Київ, Львів, Одесу, Харків, Полтаву, Черкаси, зараз працюю над Херсоном.
– А чому головний образ саме поштова скринька? – цікавлюсь в Олега.
– Бо коли п’ять років тому я приїхав навчатися до Рівного, то перший раз воно не дуже сподобалось, здалось якимось сірим. Аби більше про нього дізнатися, я гуляв містом. Одного разу заблукав у самісінькому центрі, опинився на вулиці Поштовій, і мою увагу там привернув будинок, де на одних дверях було три поштові скриньки. У мене тоді розігралася уява про ці скриньки. Тому на першій листівці на поштову тематику я намалював саме їх (див. мал.). І взагалі, коли подорожую містами, то мене приваблює не просто архітектура, а намагаюся відшуковувати старовинні поштомапи.
– Листівки відіграли важливу роль і в моєму особистому житті. У нас із дружиною дуже романтична історія знайомства. Нас познайомили листівки. Вона написала мені повідомлення в соціальній мережі, бо подумала, що я адміністратор якоїсь групи, пов’язаної з посткросінгом. Написала, що жодного разу не отримувала листівку, то я відправив їй першу. І так зав’язалося знайомство. Ми півроку тільки листувалися, а потім наважились на телефонний дзвінок. Перша зустріч була в Полтаві, де вона навчалась у медичному університеті. Родом вона з Харківщини і нині у Харкові – в інтернатурі. Рік тому ми одружились у Полтаві, бо саме там зустрілись. В якому місті будемо жити після навчання, ще не визначилися. Це може бути будь-яке місто країни, де знайдемо роботу. Можливо, й Рівне. Воно вже стало мені рідним.
Ніла ВОВЧИК.
Фото автора,
малюнок О. Яриніча.
Рівне.
