На контролі «Голосу України»: ремонт доріг
У Полтаві громадські активісти, котрі стежать за станом місцевих доріг, свої акції влаштовували вже не раз. Та якщо, скажімо, торік вони збиралися переважно біля найбільш «добитих» ділянок шляхів, то тепер вирішили, як то кажуть, упритул наблизитися до першопричин появи на них ям і вибоїн. Тож у рамках акції «Досить. Де дороги?» влаштували пікетування ПРАТ «Полтавський олійноекстракційний завод — Кернел груп», який уже впродовж багатьох років майже безперервно приймає завантажені сировиною для нього, тобто переважно насінням соняшнику, великовагові автомобілі.
Великовагові фури заїжджають на олійноекстракційний завод постійно.
Такою стала дорога біля паркану підприємства.
Із водієм однієї з вантажівок спілкуються пікетувальники та поліцейський.
Фото автора.
Вулиця? Ні, стоянка великоваговиків!
При цьому одна з головних магістралей міста — вулиця Маршала Бірюзова, що з’єднує його центр із промисловою зоною та кількома спальними мікрорайонами, — перетворюється на таку собі суцільну стоянку потужних вантажівок. Чекаючи на розвантаження, вони не заїжджають на завод, а годинами стоять просто по обидва боки й без того насиченої громадським та іншим транспортом дороги, по суті, «забираючи» в неї крайні смуги руху.
У години пік вервечки таких автомобілів (зазвичай ще і з причепами) розтягуються майже на всю проїжджу частину вулиці. За таких обставин їхні водії нерідко просто ігнорують встановлені тут знаки заборони стоянок вантажного транспорту, відбуваючись риторичними запитаннями: «А де мені стояти?» Водночас і таке стояння, і постійні маневри великоваговиків на згаданій та кількох прилеглих вулицях не лише руйнують асфальтове покриття — все те заважає руху міського пасажирського транспорту, насамперед тролейбусів, перешкоджає роботі комунальників.
У цьому вкотре переконалися згадані активісти-пікетувальники, котрі почали свою акцію зі спілкування з водіями багатотоннажних фур, які стояли на дорозі. Робили це вони разом із представниками патрульної поліції, котрі, вочевидь, також відгукнулися на оголошення у соцмережах і взялися привселюдно «виховувати» водіїв-порушників правил руху. Останні лише повторювали знайому «мантру» та розводили руками: мовляв, проблеми ваші розуміємо, та літати з вантажем у повітрі ще не навчилися... Хоча один із них пригадав: на такому само заводі в Харківській області є своя стоянка, тому й нарікань людей там немає.
«Дірки» латають, щоб завтра починати те саме знову...
За словами одного з ініціаторів акції громадського активіста Сергія Чередніченка, такі стоянки обладнали й інші споріднені підприємства. Там також забезпечили чітке дотримання графіків завезення сировини, які «розсмоктують» черги. Натомість у Полтаві впродовж багатьох років фактично панує безлад, який коштує скарбниці громади надто дорого.
Перевантаженість більшості цих фур, на переконання пана Сергія, помітна навіть неозброєним оком. Не бачать її, здається, тільки поліцейські та повпреди контролюючих служб. Власне, запалу полісменів попереджати порушників і виписувати їм штрафи за «відпочинок» під заборонними знаками, на думку активіста, вистачає тільки на якісь разові акції.
— Водночас минулого року лише на капремонт цієї автомагістралі по вулиці Маршала Бірюзова з бюджету міста витратили 49 мільйонів гривень! — продовжує Сергій Чередніченко. — Восени тільки-но залатали й зруйновану дощенту саме великоваговими вантажівками проїжджу частину прилеглої вулиці Тевелєва. Та сьогодні там уже з’явилися перші «хвилі» й «дірки», які треба починати латати знову. І це при тому, що олійноекстракційний завод, до якого цими та кількома іншими вулицями прямує левова частка таких фур із багатогодинним «відстоюванням» на них, декларує мільярдні прибутки. Ми пропонуємо, щоб згадане підприємство за свої кошти відремонтувало бодай одну з них — вулицю Островського, що прилягає до залізничних колій, — і облаштувало там стоянку для вантажівок. Можливі й інші варіанти вирішення проблеми за участю всіх зацікавлених сторін, але треба їх шукати, а не добивати наші дороги.
Про спільну роботу поки що говорять поодинці
Щоб спонукати до такого пошуку керівництво заводу та міську владу, активісти під час акції частково перекрили в’їзд на підприємство, поставивши свій легковик так, щоб його не могли оминути великовагові вантажівки.
Мовляв, менш потужний технологічний транспорт нехай заїжджає, роботу заводу не блокуємо, а от багатотонні фури почекають... Щоправда, невдовзі на прохання поліцейських той легковик із дороги перед прохідною пікетувальники таки прибрали. І пояснили: йдеться про попереджувальну акцію, та якщо вона не дасть результатів, то надалі блокування фур стане набагато жорсткішим...
Водночас біля прохідної вони зустрілися з представниками адміністрації заводу. Ті у присутності журналістів визнали існування проблеми, спричиненої «окупацією» проїжджої частини вулиці Маршала Бірюзова великоваговими вантажівками з сировиною. Та навіть засвідчили готовність до участі у спільній із міською владою і громадськістю роботі задля її вирішення. Однак, мовляв, конкретизувати все мають перші керівники підприємства та міста, котрих тут немає. За таких умов громадські активісти запропонували всім зацікавленим сторонам зустрітися у будівлі міської ради вже за кілька днів. Повпреди адміністрації заводу нібито на це погодилися...
Під час тієї «паузи» власкор «Голосу України» з’ясував позицію патрульної поліції Полтави. Представники її прес-служби, звісно, не погодилися зі звинуваченнями на адресу колег в ігноруванні своїх обов’язків стосовно попереджень і покарань за порушення правил дорожнього руху, зокрема й водіями великовагових вантажівок на вулиці Маршала Бірюзова. Мовляв, і попереджуємо їх, і штрафи в розмірі 255 гривень за стоянку під заборонними знаками виписуємо, та біля кожної фури полісмена не поставиш...
«Аксіома», яку треба доводити на практиці
При цьому речники правоохоронців закликали земляків активніше сигналізувати про кожен випадок таких порушень. Зрештою, і начальник патрульної поліції Полтави Віталій Мельничук запевнив журналістів у тому, що його підлеглим добре знайомі «вузькі місця» цієї широкої вулиці. Та тільки, на переконання керівного правоохоронця, силами однієї лише поліції тих задавнених проблем не вирішити...
Власне, тих, хто сумнівався у необхідності найтіснішої взаємодії міської влади, власників і керівників згаданого підприємства та громадськості автор цих рядків не зустрічав. Але як ця «аксіома» реалізується на практиці?
«Після перемовин із представниками заводу ми на визначені тоді дату й час прийшли у будівлю міської ради, сподіваючись зустріти там і директора підприємства, — повідомив власкору «Голосу України» Сергій Чередніченко. — Однак ні його, ні будь-кого з представників заводу так і не дочекалися. Тож переговорили тільки з міським головою Олександром Мамаєм, який також розвів руками: мовляв, хіба можна щось вирішити без «хазяїв» підприємства... Ситуація з тими фурами на під’їздах до нього не змінилася, тож свої акції продовжуватимемо».
Умовні асфальтівки
Зауважимо, що минулого року на ремонт полтавських доріг загалом витратили 210 мільйонів гривень. Однак, певно, на те, щоб уберегти їх від неконтрольованої руйнівної «навали» великовагового транспорту, не вистачить і мільярдів. Ще більше вражає згадане «стихійне лихо» на дорогах загального користування області. Перевантажені автомобілі сьогодні просто грузнуть в асфальті, який буквально розповзається на відталому ґрунті, утворюючи так звані пучини...
Днями поблизу села Тишки, що в Лубенському районі, у такий спосіб зарилася в землю по самий бензобак 35-тонна автоцистерна з токсичним рідким азотом. Після того місцеві мешканці, насамперед автомобілісти, самі почали перекривати трасу для таких великоваговиків. А в Котелевському районі на шляху Суми—Полтава «пірнула» в асфальт вантажівка загальною вагою понад 65 тонн! Дорожникам і рятувальникам довелося витягати там із тепер уже умовної асфальтівки й інші перевантажені автівки.
І це при тому, що сьогодні працівники Служби автомобільних доріг в області рекомендують перевозити по весняних шляхах вантажі, вага яких не перевищує 10 тонн. Але хто до тих рекомендацій прислухається? Надто за умов, коли про вагові комплекси та інші справді ефективні «шлагбауми» для зухвальців переважно тільки говорять. Натомість фури стають справжніми «бомбардувальниками» наших доріг. І хоч «літають» вони дуже низько, плата за їхні руйнівні «піке» буде надто високою...
Полтава.
