Шановні пані та панове, пристебніться міцніше — ми входимо в зону політичної турбулентності! Саме так мало б прозвучати оголошення бортпровідника, якби Україну порівняти з велетенським літаком на понад 40 мільйонів місць. І справа не лише в старті роботи парламенту одразу на двотижневу дистанцію. Ми наближаємося до сакральної дати завершення визначеного Конституцією річного імунітету Кабінету Міністрів України. Схоже, що у Верховній Раді не назбирується не лише 226 голосів за висловлення недовіри уряду, а й 150 для офіційного внесення такого питання. Тому активно буде опрацьовуватися суспільна думка.
До уряду в суспільства є чимало запитань та закидів, але зберігається певний кредит довіри, в тому числі й завдяки вмінню прем’єра комунікувати з населенням та пояснювати свої дії. Уже минулого тижня Володимир Гройсман критикував рішення НКРЕ про введення абонплати за постачання газу, якщо ж йому вдасться добитися пом’якшення такого рішення, то це точно зарахується в позитив. Але будуть нагнітатися негативні настрої як щодо реальних проблем, так і стосовно вигаданих «зрад». Після жорсткого старту упродовж двох тижнів звинувачення тільки посилюватимуться. Але далі — чотири тижні без головної політичної трибуни, Великодні свята, Євробачення... Тому в середині травня уряд, очевидно, не лише втримається, а й матиме шанс заручитися підтримкою Ради ще на рік. А для нас виникає два питання: щоб Кабінет Міністрів таки зміг покращити життя українців і щоб за політичними баталіями не була заблокована чи зупинена робота парламенту.
Сусідство з країною-агресором знову «дарувало» прикрі та жорстокі сюрпризи. Не припиняється терористична діяльність. У Маріуполі загинув кращий український контррозвідник, а в Луцьку здійснено теракт проти Польського консульства. Принаймні провокації проти україно-польських відносин вдалося згладити активністю наших дипломатів, силовиків та керівників держави. Успішним у цьому контексті був візит Голови Верховної Ради Андрія Парубія до Варшави.
Важче йде виправлення ситуації на сході. Наслідки підриву складів у Балаклії вдалося оперативно локалізувати й подолати, але на лінії розмежування й далі гаряче. Агресор продовжує тероризувати Авдіївку, домовленості про припинення вогню на повну силу так і не запрацювали. Можемо очікувати на традиційну схему перебігу подій: інтенсивність вогню на деякий час трохи спаде, щоб розгорітися з новою силою після свят. Усю абсурдність гібридної війни по-путінськи продемонстрував суд Єсентуків, заочно заарештувавши Арсенія Яценюка за «військові злочини». Те, що в нас має вигляд анекдоту, в країні «кривих дзеркал» ще один чинник внутрішньої мобілізації проти «фашистів». Хоча результативність такої стратегії починає буксувати й усередині країни, й зовні. Поява в протестному русі РФ нової зовсім юної формації, яка не ведеться на «Крим наш», — це те, з чим політичний режим Путіна працювати не вміє. Відповісти змогли лише репресіями, чим і так погіршили свій міжнародний імідж.
Загалом у світі відбувається протверезіння від московської пропаганди. Показовими були дискусії та переговори на саміті Європейської Народної партії на Мальті. Завдяки Президенту Порошенку тема України та засудження дій Росії стала однією з основних. Дедалі жорсткішою стає тональність заяв у США та в керівництві НАТО. До позитивів у своєму балансі Путін може зарахувати лише результати виборів у Сербії й Вірменії, що більш як скромно.
Усередині країни ми мали чимало скандалів навколо антикорупційної тематики. Президент підписав закон про зміни процедури е-декларування, яким звільняються від процедури військові, але обов’язок подавати декларації вводиться для деяких лідерів громадських організацій. Питання настільки фрагментарне, що про нього вже б забули, якби не штучна хвиля протестів «активістів». Тепер суспільство задумалося над тим, чи всі неурядові організації такі вже кришталево чисті. Так, вони оперують не державними ресурсами, але за неефективно витрачені ними іноземні грантові кошти претензії виставляють усій державі. Показово, що в ці ж дні в Панамі відмовили в притулку колишньому громадському активісту, а пізніше одному зі знакових корупціонерів Владиславу Каськіву.
Успішна операція Генеральної прокуратури та Нацполіції проти зловживань у пов’язаному з Росією тютюновому монополісті рикошетом зачепила Антимонопольний комітет України. Явно слід очікувати нових викриттів. Традиційно дуже багато розмов викликають, хоча насправді все ще пробуксовують, спеціальні антикорупційні органи. НАЗК через неспроможність і, як стверджує прем’єр, небажання досі не може забезпечити безперебійну систему подання е-декларацій. Уперше постало питання про можливість відставки членів агентства, що теж може стати загрозою для виконання антикорупційного законодавства. НАБУ розпочало слідчі дії в Національному банку України. Хочеться вірити, що це буде реальне розслідування, а не чергова піар-акція, бо останнім часом було надто багато гучних заяв, а звинувачення проти топ-чиновників мали доволі непевний вигляд. Дуже бажано, щоб цей наліт скандальності нарешті відійшов, бо саме корупція — це нині головна після російської агресії загроза для України. Якби впродовж двох тижнів удалося створити орган для зовнішнього аудиту НАБУ, ефективність роботи могла б різко підвищитися. НАЗК довело, що відсутність механізмів відповідальності лише шкодить роботі. Але в НАБУ мають зрозуміти, що кишенькових, запрограмованих на позитивну оцінку аудиторів вони вже для себе не виторгують, хоч би як старалися «друзі Ситника».
І до позитивів тижня, що минув, можемо зарахувати вихід на фінішну пряму безвізової епопеї для українців. Минулого тижня безвіз отримали грузини, а наступного очікуємо позитивного рішення Європарламенту вже й ми. Також приємна новина, що вдалося реанімувати ГУАМ під час саміту в Києві. У середньостроковій перспективі — створення зони вільної торгівлі, а в подальшому — ймовірність повернення до ідеї Балто-Чорноморської дуги, актуальність якої зросла завдяки агресивним діям Росії.
Тарас ЧОРНОВІЛ,
політолог і незалежний експерт.
