Низка населених пунктів Хустського району неспроможні забезпечити зарплатою навіть працівників сільрад. У результаті сільські голови звертаються у ЗМІ із заявами про відсутність фінансування й виникнення заборгованості. Питання виділення коштів розглядатиметься на сесії районної ради.
Але ситуація, за словами голови ОДА Геннадія Москаля, дуже промовиста, якщо врахувати, що цей район дотаційний на 92 відсотки. Наприклад, власних надходжень у селі Копашново вистачає на зарплату працівникам сільради максимум на півроку. У Нанкові та Липовці ще гірше. Абсолютна більшість сіл району виживає виключно за рахунок дотацій та субвенцій. Через це керівник області ще раз наголошує: об’єднання територіальних громад (ОТГ) на Хустщині можливе лише довкола фінансово самодостатнього міста Хуст, яке здатне забезпечити прилеглі села.
Ще минулого року облдержадміністрація пропонувала Копашново, Нанково та Нижньому Селищу розглянути можливість утворення ОТГ з центром у Хусті. Однак її і слухати не хотіли, «оскільки в такому разі екс-голові ОДА Василеві Губалю не знайшлося б посади, — стверджує Г. Москаль. — Саме він у вересні минулого року організував біля ОДА акцію з труною й вінками, домагаючись погодження на утворення Нижньоселищеньскої ОТГ. Сьогоднішня фінансова ситуація в селах Хустського району доводить: мета створення Нижньоселищенської ОТГ — це не розвиток місцевої громади, не залучення інвестицій чи створення нових робочих місць, а банальне проїдання бюджетних коштів, які ОТГ отримують у вигляді субвенцій та дотацій. А також забезпечення посадами політичних банкрутів». Закінчує свій меседж нинішній керівник області саркастично: «І коли я бачу, що в сільрадах, які так прагнули ОТГ, нині не вистачає грошей на найнеобхідніше, то раджу їм продати труну з вінками, які вони носили до ОДА, і виплатити своїм працівникам зарплату».
Тож цікаво, як ситуація розвиватиметься надалі, які аргументи висунуть керівники цих сільрад і на що фінансово спиратиметься їхнє прагнення об’єднатися в єдину громаду...
Василь НИТКА.
Закарпатська область.
