Ми вийшли «на екватор» дуже важливого двотижневого блоку пленарних засідань у Верховній Раді. Далі цілий місяць перерви, Великодні свята, Євробачення, а головне — завершується перша річниця діяльності уряду й збігає термін так званого імунітету. Тому були очікування, що депутати постараються попрацювати доволі інтенсивно.

 

До активу парламенту можемо безумовно віднести успішне голосування проекту Юрія Шухевича щодо виплат жертвам політичних репресій часів СРСР. Також у першому читанні проголосовано наболілі законопроекти про гуманне ставлення до тварин, про енергоефективність будівель, заснування військово-прикладних видів спорту, кілька законів щодо митної політики та експлуатації автомобільних доріг. Хоча надважливий проект про вагові й габаритні обмеження знову став жертвою лобістів великих агрохолдингів. Остаточного прийняття дочекалися один проект зі сфери охорони здоров’я та ще кілька із соціальної тематики. Основним результатом тижня можна назвати розгляд у другому читанні знакового законопроекту про ринок електроенергії, хоча і його також ще очікує процедура повторного другого читання на поточному тижні.


Є ще десятки законопроектів, які так і не були розглянуті. Не включили до порядку денного проекти змін до Регламенту, які принаймні в чомусь могли б підвищити ефективність роботи парламенту. Не обрано новий склад Рахункової палати. Заслуховування голови НАЗК Наталії Корчак, звичайно ж, було цікавим і повчальним, але безрезультатним, бо цей орган, згідно з прийнятим Верховною Радою законом, залишається нікому не підзвітним і непідконтрольним.


На поточний тиждень знову заплановано дуже напружений графік, а найважливішим питанням буде масштабний закон про Конституційний Суд. Планується й розгляд питань за блоками, які не були прийняті минулого тижня.


Не відбулося очікуваних атак на Кабінет Міністрів. Збігає рік від схвалення Програми діяльності уряду, а отже, й вичерпується час так званого імунітету. Але, схоже, Володимиру Гройсману вже вдалося вийти із зони ризику. Це видно й із виступів його опонентів — вони переважно атакують не сам уряд, а певні стратегічні напрями реформ, особливо ті, які виписані в меморандумі з МВФ.


А уряд тим часом опублікував звіт щодо виконання попередньої програми діяльності й затвердив Перспективний план до 2020 року, що узгоджується з президентською програмою. З одного боку, це знімає припущення про непорозуміння між Президентом і Прем’єр-міністром, а з другого — переводить дискурс політичної полеміки на значно вищий рівень та ускладнює дії опонентів. Перспективний план уже містить основи іншого документа — Плану діяльності Кабміну на рік, з яким уряд, очевидно, вийде до кінця місяця. В урядовців буде достатньо часу, щоб сформувати для себе суспільну й депутатську підтримку. Берусь прогнозувати, що чинний Кабінет Міністрів матиме перспективу працювати й далі, а головною проблемою залишиться швидкість реалізації Верховною Радою законодавчого наповнення реформ.


Також усі три лідери країни синхронно висловилися проти введення нової форми оплати постачання газу. На відміну від багатьох опозиціонерів, котрі вимагали повного скасування реформи, за яку самі ж рівно два роки тому проголосували, вони наполягли на перегляді не принципів, а наповнення та соціально некоректних розрахунків. Інше принципове протистояння між владою та опозицією розіграється вже під кінець травня й стосуватиметься ринку земель сільськогосподарського призначення. Необхідність його запровадження розуміють усі, але в суті розбирався далеко не кожен. Припускаю, що влада може зробити вмілий хід, запропонувавши чітке розмежування: продовжуємо мораторій виключно на землі державної власності, але звільняємо від «кріпацтва» всіх приватних землевласників. Хоча саме проти цього й борються керівники найбільших агрохолдингів та їхні лобісти, але пояснити своє протиставлення саме такій формулі буде вкрай важко.


Президент минулого тижня більшість часу присвятив питанням безпеки, в тому числі й глобальної, саме цьому були присвячені його численні виступи, візити, телефонні переговори. Вода камінь точить, а наша послідовна позиція щодо осуду російської агресії приносить свої плоди. Російські плани на міжнародній арені зазнають остаточного краху. Результати виборів у країнах—членах ЄС, позиції європейських лідерів стають дедалі співзвучнішими нашим прагненням. Найбільшого удару геополітичним маренням Путіна завдав Дональд Трамп. І навіть не ракетами по військовій базі в Сирії, а результатами дводенного флоридського саміту лідерів США та Китаю. У нас на очах вибудовується нова архітектура світової політики. Тільки зараз можемо оцінити, наскільки корисними виявилися неофіційні переговори Петра Порошенка з китайським лідером у Давосі для визначення місця України в новому світовому порядку.


І нарешті наостанок кілька приємних новин. Перше — МВФ таки виділив Україні черговий транш кредиту, завдання якого — втримати стабільність гривні на тлі останніх гібридних ударів Москви та її найманців проти нашої економіки й енергетики. А друге — Європарламент таки проголосував вражаючою більшістю за безвіз для українців. Оскільки на остаточне рішення ЄС не поширюється право вето, а лише принцип кваліфікованої більшості, то перешкоди поступово відступають, а ми стаємо ще ближчими до цивілізованого світу.


Тарас ЧОРНОВІЛ, політолог і незалежний експерт.