Наприкінці минулого століття Всесвітня асоціація вчених визнала найбільш корисними для людини чотири лікарські рослини, назвавши їх рослинами ХХІ століття. Це стевія, амарант, топінамбур та якон. У нашій статті мова піде про якон. За тисячолітню історію людство змінювало межі поширення багатьох лікарських рослин. Серед таких мандрівників є і багаторічна рослина якон, природний ареал розповсюдження якого — гірські райони східних схилів Анд від Венесуели до Північно-Західної Аргентини на висоті 900—2750 метрів. Нині його введено в культуру в Бразилії, США, Новій Зеландії, Японії, Кореї.
Василь Біленко серед якону.
В Україні розпочато інтродукційні дослідження лікарської і овочевої культури якону в 2009 році в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка під керівництвом д. б. н. Лідії Міщенко. Сорт якону Юдинка виведено професором Петром Кононковим протягом 1995—1998 років на основі рослин, завезених з Аргентини.
До інтродукційних досліджень якону долучились і науковці навчальної лабораторії лікарських рослин та ботсаду Національного університету біоресурсів і природокористування України. За умов ботанічного саду НУБіП України у 2016 році вперше досягли фази цвітіння якону. Культивували ми його на сірих лісових ґрунтах Голосіївської лісопаркової зони. Розмноження здійснювали стебловими живцями, вирощеними з бруньок відновлення кореневищ в умовах закритого ґрунту. Розсаду висаджували у 20-х числах травня за схемою 70х70 сантиметрів на гарно підготовленій і будь-якого притінення ділянці. Зауважимо, що під час вирощування якону особливе значення мають тип ґрунту, глибока оранка, боротьба з бур’янами, своєчасний полив рослин і шаровка міжрядь, яку ми проводили на глибину 5—7 сантиметрів із захисною зоною 10—12 сантиметрів. Дотримуючись цих вимог, було забезпечено укорінення посадкового матеріалу на 95 відсотках і отримання в жовтні високоякісної сировини (бульб), урожайність якої становила 80 т/га. А взагалі вона може сягати і понад 100 т/га.
Зауважимо, що якон досить пластична культура, яку можна вирощувати на різних ґрунтах, крім збіднілих піщаних. Він не вибагливий до тривалості світового дня та стійкий до широкого діапазону температур. Проте не витримує низьких температур, навіть за +1—0 градусів Цельсія може загинути надземна частина рослин. Якон — рослина багатоцільового використання, а саме: овочева (використання в їжі кореневих бульб і молодих пагонів та виробництво натуральних сиропів з високим умістом фруктози); кормова (використання всіх частин рослин для годівлі тварин); лікарська.
Білок бульб якону за вмістом незамінних амінокислот значно перевищує протеїн зерна пшениці, кукурудзи і сої. За вміст в яконі селену (1,1 мг/кг), який вважають потужним антиоксидантом, його називають еліксиром молодості, бо він уповільнює старіння організму. Сировина із рослин малокалорійна, що актуально при ожирінні та порушенні обміну речовин. Уживають бульби якону у свіжому вигляді, додають до різноманітних салатів, а листки використовують у різних лікувально-профілактичних настоях.
У країнах, де він культивується, виготовляють екстракт. Форма випуску — капсули. Так, наприклад, нам відомо: цей харчовий продукт отримують із вирощеного якону у високогірній місцевості Перу. Екстракт, виготовлений із бульб якону в США, потрапляв і на наш ринок. Його було зареєстровано як біологічно активну добавку з профілактичною і оздоровчою метою. Під час аналізу свіжих кореневих бульб якону, вирощених у регіонах природного походження, американськими дослідниками було встановлено, що вони містять 69—83 відсотки води, 0,4—2,2 відсотка білка та 20 відсотків цукру. Сухі бульби містять 4—6 відсотків клітковини, 6—7 білка, 65 відсотків цукру на суху сировину. Крім цього, у сировині якону є багато фруктози, глюкози, сахарози, є вітаміни С, Е, В1, В2, В12 і такі цінні макро- та мікроелементи, як К, Ca, Na, P, Fe, Cu, Zn. Безперечно, найцінніша складова якону — інулін. Він легко засвоюється організмом людини і робить цю рослину цінною для харчової та медичної промисловості. Тож, як переконливо стверджує світова наука, після практичного використання якону — чудового цукрозамінника природного походження — стало зрозуміло, що цукровий діабет перестав бути фатальним захворюванням. Треба зауважити, що в сучасних методиках лікування цукрового діабету давно широко використовуються фітотерапевтичні засоби, які є доповненням до основного його медикаментозного лікування та профілактики.
Клінічними дослідженнями також установлено позитивний вплив препаратів із сировини якону на серцево-судинну систему людини при ожирінні, вони сприяють стабілізації артеріального тиску, перешкоджають атеросклерозу. Після їх використання знижується дисбактеріоз шлунково-кишкового тракту та прискорюється синтез вітамінів групи В.
Сухий зразок із бульб якону нами передано Борщагівському хімфармзаводу Києва для проведення певних лабораторних досліджень із тим, щоб у майбутньому сировину із нього можна було використовувати в біологічно активних добавках із цукрознижувальною та антиоксидантною дією.
Хотілося б, щоб в Україні на законодавчому рівні була прийнята програма з виробництва лікарської сировини з якону і використання її в хіміко-фармацевтичній промисловості. Це дасть можливість отримувати якісні вітчизняні медпрепарати і біологічні активні добавки, що відповідають сучасним вимогам.
Василь БІЛЕНКО,
завідувач навчальної лабораторії лікарських рослин
Національного університету біоресурсів і природокористування України,
заслужений працівник сільського господарства України.
