Мова про Стаха Сагана, у якого родовідне коріння сягає українських теренів. За Польщі його батько Іван мешкав на Поліссі, з приходом радянської влади був репресований як осадник, емігрував за кордон. А там часто розказував синові про свій рідний край. Зокрема, як зазначає Стах Іванович, «він балакав про постоли, ліси, болота, Стир, човни і навігації, а також про циган, євреїв, поляків і про місцевих. Він грав на гармошці, тримав вулики, ловив рибу, був на ярмарку в Пінську».
На знімку:
Стах Саган, будучи в краєзнавчому музеї,
припускає, що колись у такій колисці колихали і його батька.
Відвідати свою батьківщину емігрантові так і не вдалося, хоч бажання було. Натомість зробити це випала нагода його синові. Причому, за волею випадку. Стах, працюючи в бібліотеці, часто користується послугами електронних мереж і якось в Інтернеті натрапив на історичні дослідження про Полісся відомого краєзнавця Валентини Тумаш-Ляховець. Між ними зав’язалося листування. З’ясувалося, що в Стаха Сагана є родичі в Україні, у селі Старі Коні Зарічненського району Рівненщини. Це ще більше спонукало його до приїзду на батьківські терени.
Приїхав Саган разом зі своїм товаришем – священиком Филипом. Його на малій батьківщині цікавило все: від селянського побуту до глибин родоводу. Найперше побував на сільському кладовищі, аби вклонитися світлій пам’яті своїх родовідних попередників. Відвідав також школу, бібліотеку, музей. У музеї спілкувався із школярами із села Мутвиця. Проїхався по Поліссю найдовшою в Європі вузькоколійкою. При зустрічах з родиною (в третьому поколінні) Стах подивував поліщуків українською піснею. А ще зацікавився диском Домініки Чекун – виконавиці поліських автентичних пісень.
Від’їжджаючи, Стах Саган щиро заявив, що Україна, про яку так часто згадував батько, справила на нього дивовижне враження, а відтак назавжди зостанеться у його серці.
Євген ЦИМБАЛЮК.
Фото надала Валентина ТУМАШ-ЛЯХОВЕЦЬ.
Млинів Рівненської області.
