Херсонщина втратила ще одну молочнотоварну ферму. Ця історія точно віддзеркалює стан справ із тваринництвом у південному степу, тож розповісти її варто. Ще десять років тому підприємство «Гауда» придбало за триста тисяч гривень занедбану будівлю колишньої колгоспної ферми, «по шматках» розданої на паї мешканцям маленького села Зорівка в Білозерському районі. Нові господарі взялися відроджувати комплекс: вклали в його ремонт сто тисяч гривень, найняли дванадцять працівників — від доярок до зоотехніка, купили сотню нетелів. Попервах усе йшло добре: корівки давали принаймні тонну молока щодня, його переробляли на сир та масло. А ці продукти йшли нарозхват у великих містах. Кількість худоби на фермі зростала, і прогодувати її було дедалі важче.
Надеждівська сільрада (їй тоді була адміністративно підпорядкована Зорівка) виділила власникам корів під пасовисько понад двадцять гектарів землі. Але ділянка — суцільний солончак, на якому зелена травичка «трималася» не більше одного-двох місяців на рік, а потім вигоряла. Керівники підприємства кинулися шукати поблизу родючіші землі. Вони були, але господарі паїв правили за оренду своїх ділянок стільки, що ростити соковиті корми на них ставало просто невигідно. Прибутковим міг би бути соняшник, але ж корови насіння не лузають, а лушпинням трави не замінити.
Власники відродженої ферми не знайшли іншого виходу, окрім як почати завозити корми. Силос десятками тонн вантажівки тягли з Миколаївської області, сіно — з найвіддаленіших Чаплинського та Нововоронцовського районів Херсонщини. Кілометраж транспорт намотував на колеса такий, що їжа для корівок перетворювалася на золоту. І що дорожче було пальне, то швидше зростала собівартість молока та продуктів його переробки. Потім держава фактично припинила фінансову підтримку тваринницької галузі, а тут ще й стрімко впав попит на всю молочку. Ферма у Зорівці, де на той час уже було півтори сотні корів, остаточно стала збитковою. Тож «Гауда» змушена була своє стадо збути, а приміщення законсервувати.
Директор підприємства Микола Сіроштан зізнається: молочнотоварну ферму не продав. Сподівається, може, в державі щось зміниться на краще — і вона знову почне стимулювати розвиток галузі. А поки порожня ферма тільки «висмоктує» гроші з виробництва. Її охорона та освітлення коштують майже чотири тисячі гривень на місяць. Власне кажучи, це просто інвестиції у надію, і чи «вистрілять» вони колись — хтозна.
Сергій ЯНОВСЬКИЙ.
Херсонська область.
