Три роки тому в Україні стартувала реформа децентралізації, метою якої є розширення повноважень об’єднаних територіальних громад, збільшення їх бюджетів та поборення корупції під час використання коштів на місцях.

Упродовж 2015—2016 років в Україні вже створено 368 об’єднаних громад, які охоплюють 20 відсотків сільського населення. Найбільше їх у Тернопільській (36), Дніпропетровській (34) і Житомирській областях (32). А в аутсайдерах поки що Черкаська (6), Харківська (4), Луганська (3), Закарпатська (3) та Київська (2) області. Чергові вибори до ОТГ очікуються 30 квітня, тож до вже наявних має додатися ще 47 об’єднаних територіальних громад.

Що ж унаслідок об’єднання отримали люди? Головними плюсами децентралізації для громад стали додаткові кошти, а також більші повноваження та самостійність в ухваленні рішень. Зокрема, згідно з офіційними даними, якщо у 2014 році доходи місцевих бюджетів становили 69 мільярдів гривень, у 2015-му — 98 мільярдів, то вже у 2016-му — 147 мільярдів гривень. Нинішнього року ця цифра має зрости до 175 мільярдів гривень, а загалом частка місцевих бюджетів у зведеному бюджеті України становить майже 50 відсотків.

Приклад перших трьох ОТГ Черкащини — Білозірської, Єрківської і Мокрокалигірської — є доволі успішним, адже їх власні фінансові ресурси лише за рік зросли вчетверо. Якщо у 2015-му вони становили майже 10 мільйонів гривень, то вже 2016-го перевищили 40 мільйонів гривень. До того ж іще 40 мільйонів гривень надійшло з бюджетів вищого рівня.

Та чи готові громади до такого збільшення фінансового потоку? Як свідчать дослідження Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва, кошти, отримані ОТГ унаслідок децентралізації, витрачаються на розв’язання нагальних проблем та на «залатування дірок». Гроші, зокрема, вкладаються в ремонт доріг, поліпшення благоустрою, утримання шкіл, дитячих садочків, лікарень тощо.

А от із довгостроковими проектами ситуація гірша. ОТГ виявилися не готові до того, щоб ці кошти не просто «проїдати», а інвестувати на перспективу, тим самим із часом збільшуючи свої доходи. Фінансування розвиткових проектів є, радше, винятком, аніж тенденцією.

Проте використання коштів тільки на поточні витрати загрожує фінансовій спроможності самих ОТГ. Це може обернутися тим, що з часом громадам не вистачатиме коштів на реалізацію тих повноважень, які передасть їм держава.

Водночас ще є чимало чинників, які заважають реформі. Процес об’єднання територіальних громад здебільшого відбувається завдяки ініціативі та добрій волі окремих представників місцевої влади. А оскільки таких не так уже й багато, то існує спротив реформі з боку зацікавлених сторін, які тривалий час користувалися цілими районами, як власною вотчиною. Або є ще й такий момент: окремі громади, які внаслідок децентралізації вже трохи збагатилися, не бажають ділитися своїми доходами із менш заможними сусідами.

Значну протидію процесу об’єднання чинять деякі представники районної влади, не бажаючи втрачати ресурси та повноваження, а деякі депутати райрад агітують проти децентралізації. Місцеві «реформатори»-чиновники часто-густо саботують, гальмують, забалакують об’єднавчі процеси на місцях. До цієї «когорти» приєднуються й окремі сільські та селищні голови, які не бажають іти на вибори і ризикувати власними посадами.

Ще однією проблемою є те, що в багатьох регіонах зберігається вплив конкретних політиків і комерційних структур. Вони протягують своїх людей до місцевих рад, а ті згодом лобіюють «вигідні й потрібні» рішення. Така ситуація з часом може викликати розчарування серед людей від реформи.

Ситуація ускладнюється й відсутністю широкої роз’яснювальної роботи серед населення щодо переваг об’єднання громад.

Тому надзвичайно важливо пояснювати людям, які плюси надає об’єднання громад. Тільки от хто це має робити? Адже в суспільстві дуже низький рівень довіри як до центральної влади, так і до чиновників обласного та районного рівнів. Тим часом таку довіру не втратили активісти, волонтери, громадські організації та ЗМІ. Найкращий спосіб комунікації — живе спілкування з людьми. І робити це потрібно на рівні вулиці, села, селища, містечка.

Крім того, не варто забувати про такий чинник, як недовіра населення до будь-яких реформ, що  цілком зрозуміло. Адже більшість нововведень в Україні або були невдалі від самого початку, або, зрештою, абсолютно не змінювали якість життя людей у кращий бік. Тому «обережне ставлення» громадян до влади та її ініціатив є ще однією перепоною для реформи децентралізації як такої.

Головним завдання реформи місцевого самоврядування має бути не просто об’єднання територіальних громад, а створення самодостатніх і спроможних громад, які б мали всі можливості та інструменти для самореалізації.

Тож нині важливо на законодавчому рівні підтримувати розпочату реформу місцевого самоврядування. Очевидно, що для повноцінного функціонування ОТГ потрібно ухвалити зміни до наявних та прийняти нові закони України. Фахівці налічують таких приблизно сотню.

Бо хоч деякі проблеми розв’язано, зокрема, Верховною Радою ухвалено два закони, які дають змогу приєднуватися до вже створених ОТГ і створювати об’єднання із громадами з різних районів, однак уже сьогодні потребує врегулювання питання землекористування. Адже нині ОТГ не мають права розпоряджатись землею, яка розташована за межами населених пунктів.

Встановлення чітких правил у земельних відносинах дасть можливість громадам працювати на перспективу, залучати інвестиції, відкривати нові підприємства та створювати нові робочі місця. Як наслідок, мають збільшитися доходи бюджетів громад. Важливо, щоб громади почали заробляти власні кошти та зменшили свою залежність від фінансових вливань із центрального бюджету.

Та найголовніше завдання — це зміни до Конституції України в частині децентралізації, які мають чітко визначити повноваження в нових умовах місцевого самоврядування. Адже наявна ситуація породжує плутанину, дублювання функцій та протистояння.

Переконаний, що медіа та громадські організації мають активніше брати участь в обговоренні та висвітленні реформи місцевого самоврядування. А найкраще переконувати — на прикладах. Варто більше розповідати про успішні об’єднані громади. І для цього є чимало інструментів: преса, телебачення, Інтернет, соціальні мережі, відкриті зібрання громад.

Лише за достатньої роз’яснювальної роботи наші громадяни зможуть повірити в перспективу об’єднаних громад, а необхідні законодавчі рішення дадуть змогу провести реформу не формально, для «галочки», а сприятимуть впровадженню реальних якісних змін.

В’ячеслав ОСАДЧИЙ,
голова ради Українського економічного співтовариства.

 

ФАКТ

Соціологія свідчить, що третина українців взагалі нічого не чули про децентралізацію, 54 відсотки громадян щось чули про неї, і лише 12 відсотків наших співгромадян добре поінформовані про суть реформи.