У Інституті законодавства Верховної Ради відбувся круглий стіл «Концептуальне законотворення: зарубіжний досвід та національна практика». Цей захід став продовженням циклу обговорень, присвячених процесу формування букви закону в нашій країні.
Під час круглого столу.
Фото Олександра КЛИМЕНКА.
Нинішня тема є особливо актуальною у контексті реформування парламенту та посилення інституційної спроможності, що триває вже майже два роки, наголосив модератор заходу, заступник директора Інституту законодавства Артем Янчук. Учорашній круглий стіл став своєрідним майданчиком, на якому провідні юристи та правники напрацювали низку рекомендацій. Вони стануть у пригоді робочій групі, яку очолює Голова Верховної Ради Андрій Парубій і яка, власне, й працює над удосконаленням головного законодавчого органу влади. «Нам дуже приємно йти у форпості цього процесу», — зауважив А. Янчук.
Протягом останніх трьох років парламент здобув міцну основу розуміння методології та концептуальних підходів. На цьому наголосив постійний представник Верховної Ради в Конституційному Суді Анатолій Селіванов. За його словами, у народних депутатів з’явилося усвідомлення того, що просто закон, як нормативно-правовий формат регулювання суспільних відносин, уже не може задовольнити те саме суспільство. Відтак акцент роблять на ухваленні документів, з урахуванням наукової позиції, і вони є справді важливими, об’єктивними повноцінними регуляторами.
Водночас у своїй доповіді А. Селіванов зупинився на концепції реформування конституційного правосуддя. «Конституційний суд не має нині того закону, який прямо відповідав би моделі конституційного правосуддя, відповідно до реформи 2 червня 2016 року», — зазначив він. Так, нині ця структура вже не просто «орган єдиної конституційної юрисдикції», як зазначено в розділі 12 Основного Закону, а «орган, який здійснює правосуддя», тобто вирішує питання, які віднесено до його компетенції. На думку доктора юридичних наук, це найбільш правильна доктрина розуміння конституційного правосуддя як системи принципів, повноважень, функцій, відповідальності і тих ідей, які закладено в процесі судочинства.
Так, Конституційний Суд нині є найвищим органом, який здатен уособлювати верховенство судової влади, зауважив А. Селіванов. Саме він має можливість привести кожен орган влади у відповідність до Конституції. Відтак КС отримав проект закону, який схвалили на всіх рівнях — починаючи від нашої Конституційної комісії до Венеціанської комісії. Однак А. Селіванов називає це «очевидним початком етапу провалу закону». У ньому, мовляв, не було закладено наукової та правової доктрин. Як результат — 900 поправок. За словами заслуженого юриста, ці справді «реальні, розумні, фундаментально-концептуальні» поправки призвели до того, що «закон не вистояв». Це яскравий приклад, але він ілюструє загальні тенденції, які зводяться до того, що законотворці часто ухвалюють тільки «нормативні моделі», в які не закладаються жодні концептуальні ідеї, не враховуються наукові підходи, а потім у закон вносяться поправки. «Кожен день парламент займається тільки поправками», — зауважив заслужений юрист.
Його колега, завідувач відділу теорії держави і права Інституту держави і права імені В.М. Корецького Наталія Оніщенко наголосила: якість нашого життя залежить від якості законодавства. Тому ламати списи в боротьбі за законодавчу досконалість варто, резюмувала доктор юридичних наук.
