Наприкінці минулого року лугівський сільський голова Рахівського району Закарпаття Марина Шемота (на знімку) звернулася до Президента України Петра Порошенка і Голови Верховної Ради України Андрія Парубія з листом щодо будівництва в селі нової ЗОШ І—ІІІ ступенів.

У зверненні йдеться про те, що на село Луги поширюється Закон «Про статус гірських населених пунктів в Україні». З 1500 жителів 270—300 — це учнівський контингент. А місцева середня школа розміщена у старенькому будинку, зведеному ще за часів Австро-Угорщини. Діти змушені навчатися у сирих і холодних стінах, часто хворіють. Сільська громада готова докласти місцеві будівельні ресурси і безплатну працю.

Невдовзі прийшла відповідь із адміністрації Президента, парламентського комітету з питань науки і освіти, Мінфіну України, Закарпатської ОДА: згідно із законодавством держави вживаються необхідні заходи. І вже тепер, по суті, ведеться проектна робота.

Марині Василівні 43 роки. Закінчила Ужгородський комерційний технікум (1993 р.), Мукачівський державний університет (2011 р.), Національну академію державного управління при Президентові України (2016 р.). Отримані глибокі і міцні знання, а також набутий досвід стали для неї логічною системою, навчили правильно і самостійно думати та діяти. З юних літ Марина займається конкретними справами. Була психологом у рідній школі. У 2008-му її обрали депутатом, сім років працювала секретарем сільради. 25 жовтня 2015-го обрана сільським головою. Треба сказати, що боротьба була надзвичайно гострою і напруженою, адже у виборах брали участь п’ять кандидатів.

Аналіз діяльності сільського голови і депутатів свідчить, що в Лугах не тільки реєструють народження, шлюби і смерті. Тут є багато інших поточних справ. Так, терміново потрібно вирішити питання благоустрою села, доріг, берегоукріплення ріки й протипаводкових споруд, ремонту клубу і медичної амбулаторії, отримання машини швидкої допомоги, забезпечення повного нічного освітлення вулиць, формування добровільної народної дружини з охорони громадського порядку, покриття території села мережею Інтернет, створення футбольної команди, впорядкування кладовища, вивезення сміття... Є багато інших непередбачених проблем, усіх не перелічиш, але всі вони потребують невідкладного розв’язання.

Нині сільський голова зосереджується на реформуванні місцевого самоврядування та територіальної організації влади в рамках імплементації Європейської хартії. Велике значення надається туристично-рекреаційній галузі. Зокрема, планується відкриття музею історії лісокористування, відновлення старої гаті на річці Говерла, центру сходження на Говерлу в урочищі Білий, збереження високогірних лук із їх екосистемними властивостями та рекреаційним потенціалом, поширення інформації про наявну туристичну інфраструктуру, створення підприємств із переробки деревини і дикорослих плодів, виготовлення і продаж гуцульських сувенірів...

Звичайно, півтори тисячі жителів села — це досить складний і своєрідний колектив. Більшість підтримують конструктивні й цілеспрямовані дії сільського голови, щодня бачать: її напружене життя наповнене невтомною працею і в міру відпущених їй природою й Богом організаторських здібностей та можливостей вона самовіддано служить Вітчизні, рідному народу.

Глибоко розуміючи і серйозно сприймаючи життєві болі й потреби односельчан, які рвуть її серце і душу, Марина фактично не «ходить у народ», вона живе з народом. Ось що каже жителька села Марія Попович: «Я знала багатьох голів сільрад. Кожен із них дбав тільки про власне збагачення, а турботами людей не переймався. Ось улітку паводок затопив моє подвір’я, і я була у повному розпачі... Сільський голова заспокоїла мене, зробила все, щоб я отримала відповідну компенсацію. Прикладів такого доброзичливого ставлення до нас, простих людей, можна назвати багато. Дай Господи Боже нашій головисі успіхів у роботі, здоров’я та жіночого щастя».

Іван ГАВРИЛИШИН,
член Національної спілки журналістів України.