Чергова афера чи нові правила ринку?

Зразки можливих нових платіжок журналістам продемонстрували у ПАТ «Хмельницькгаз». Якщо досі ми заповнювали графу з одним показником — кількість використаних протягом місяця кубометрів блакитного палива, то тепер до цього додається ще одна — обсяг газу в одиницях енергії — кіловат-годинах, гігакалоріях і навіть в джоулях. Самостійно споживач не зможе визначити такі дані, бо побутові лічильники газу їх не вимірюють. Щоправда, можна замовити у спеціальних лабораторіях, але це стане не в одну сотню гривень. Тож такі цифри виставлятимуть самі постачальники блакитного палива. А відповідно, і визначатимуть, скільки коштуватиме кожен кубометр спаленого вами газу.

Що це принесе споживачеві?

Тут дві новини: одна хороша, друга...

Співробітники вимірювальної хіміко-аналітичної лабораторії Красилівського ЛВУ магістральних газопроводів щодня контролюють якість газу, котрий потім ПАТ «Хмельницькгаз» передає у 47 газорозподільчих пунктів по всій області. Відхилень від норми зафіксовано не було.

 

Паливо має бути «гарячим»

Ідея такої новації, начебто, позитивна. Адже комусь доводилось чути, а хто й із власного досвіду знає, що газ став «якийсь не такий». Мовляв, і чайник на ньому гріється довше, і котел працює непродуктивно, а в результаті лічильник усе накручує і накручує зайві кубометри, котрі тепер коштують дуже дорого. А от коли буде точно відома калорійність газу, тобто теплота його згорання, то платити доведеться не за «розбавлене» паливо, а за якісне. До того ж при тих же потребах спалюватиметься його менше. Мало того, у відділенні Антимонопольного комітету повідомили: коли ці дані будуть нижчими від нормативних, то тариф теж зменшуватиметься.

А газівники кажуть, що, маючи дані в кіловат-годинах, споживачі з легкістю зможуть порівняти їх із кількістю використаної електроенергії. І тоді буде видно, який вид енергії вигідніший.

До цих позитивних аргументів додається ще й такий: якщо запрацює ринок газу, як нам обіцяють урядовці, то можна буде обирати постачальника, котрий запропонує отой найякісніший, тобто «найгарячіший» газ. Ну а з тим, хто продаватиме такий, на якому чашку чаю треба гріти півдня, ніхто й діла не схоче мати.

Словом, як не крути, а все має бути на користь споживача. А головне — майже так, як у європейських країнах, де платять не за кількість, а насамперед — за високу якість. Але навчені гірким досвідом, добре знаємо, що практично кожна новація у теплоенергетичній сфері приводить споживача до чергового шоку. Тому і до цієї, яка на перший погляд досить приваблива, вже наперед немає довіри. І ось чому.

З однієї труби — і в Європу, і в Копачівку

Чи справді такий поганий газ, яким ми користуємось? Чути про це доводилось із уст політиків неодноразово. Щоправда, перевірити на місці не міг практично ніхто. Бо поки що, приміром, на Хмельниччині немає жодної незалежної лабораторії, котра могла б провести такий аналіз. Але у «Хмельницькгазі» запропонували експеримент: на очах у журналіста візьмемо проби газу безпосередньо у двох магістральних газогонах, які проходять через область, а потім у двох сільських помешканнях, що отримують звідти паливо.

Пенсіонерка із Голоскова, що у Летичівському районі, з готовністю запалює газову конфорку. Особливих проблем не відчуває, хоч їй і здається, що колись давно вода у каструлі закипала швидше. Але й це не факт. Тепер же у хаті холоднувато, але не через якість газу, а тому, що жінка весь час економить на опаленні. Це вже звичка. Бо їй виділена норма споживання на субсидію, але вона й ту не використовує. Тож якби мала грошима, вже зберегла би до трьох тисяч гривень. А так — всі цифри на папері, а в хаті — не жарко.

А от родина господарів із села Копачівка, що у Волочиському районі, особливо не економить. Та й нема як. Тримають господарство, тож треба приготувати всій живності поїсти. Та й у хаті не хочуть терпіти холод. Те, що газ тепер недешевий, — правда. Але сумнівів щодо його якості — жодних.

Проби, взяті у цих помешканнях, зіставляємо з тією, що брали безпосередньо у Лінійному виробничому управлінні магістральних газопроводів «Красилівське». Там вона становила 8204 кілокалорії на квадратний метр. А на місцях вона коливається в межах 8145—8195 кілокалорій на квадратний метр. При цьому діючий держстандарт — 7 600. Тож невеличка похибка практично не впливає на якісні показники.

Петро Семенюк, головний інженер управління, стверджує категорично:

— Розповіді про те, що газ можна «розбавити», — просто вигадки. Чим його розводити? Скажімо, кількість кисню може бути не більше одного відсотка. При більших обсягах суміш просто перетворюється на вибухонебезпечну. Азотом? Це ще абсурдніше, бо він коштує дорожче, ніж природний газ.

До того ж, за словами транспортувальників, втрутитись у магістральну мережу технічно неможливо. Вона герметична, і по дорозі дістатись до газу просто неможливо. Інша річ, що у різних свердловинах цей показник може бути різним. До того ж природний газ містить певні домішки. Але вже багато років поспіль на підприємстві стоять доволі потужні фільтри. Їх вистачає для того, щоб очистити газ до тих кондицій, які цілком придатні навіть для європейських країн. Адже з цього ж газогону паливо постачається і в українську сільську хату, і закордонним споживачам. Відокремити один газ від іншого неможливо.

Інша річ, що за кордоном газ може проходити додаткове очищення. Там і справді показник теплотворності може сягати 11000—14000 кілокалорій на квадратний метр. Тож наші стандарти відстають у півтора-два рази. Тому немає нічого поганого, що держава нарешті хоче потурбуватись про те, щоб і ми отримували якісний продукт.

Але до чого тут наші платіжки?

Таке «добро» споживач уже не потягне

Якщо повірити словам антимонопольників і обіцянкам самих газівників, то за неякісний газ споживачі мають заплатити менше. Та уявімо протилежну ситуацію. Навіть сьогодні газ має вищу якість, ніж передбачено стандартом. Якщо припустити (на жаль, точних розрахунків не відшукати), що нинішній тариф сформований на основі саме тих показників, що відповідають ДСТУ газу, то з урахуванням наведених вище даних лабораторних аналізів газ, яким ми вже користуємось, має бути ще дорожчим?

Тобто, виходить, щомісяця, залежно від даних аналізів, ціна може бути різною. І хто при цьому повірить, що вона зменшуватиметься?

Немає сумніву: що вища теплотворність палива, то продуктивніше працюватимуть котли і газові колонки, то менше буде спожито. Але чомусь здається, що таке «добро» ми вже просто не потягнемо.

І тут цілком логічно виникає інше запитання: чому у всі ці цифри і показники потрібно знову вплутувати споживача? Хіба недостатньо контролюючих органів, котрі мали би просто стежити за якістю товару і послуги? І при цьому зовсім не обов’язково маніпулювати цифрами і тарифами. Газ просто має бути належної якості. А споживач повинен заплатити за прозорим і зрозумілим тарифом. Адже держава, купуючи газ, вимірює його зовсім не у джоулях чи калоріях, а саме в кубічних метрах. І так само платить за чітко визначену одиницю товару. То чому ж власники колонок, котлів і конфорок мають платити за те, що самостійно навіть не виміряти. А ті лічильники, що цієї зими з’явились уже майже в кожному помешканні, не показуватимуть наші реальні витрати?

У «Хмельницькгаззбуті» усіляко намагаються пояснити, що новий порядок має бути ліпшим і зрозумілішим для споживачів. Але що яскравішу обгортку намагаються намалювати, то більше сумнівів виникає. Бо всім зрозуміло, що до такої новації додумались не на місцях, а у столиці. А вже звідти пішла вказівка переконати споживачів у тому, що все робиться саме з турботою про них. Тож показові відбори газу відбулися у різних областях. Як і попереджали фахівці, великої розбіжності у результатах досліджень не варто було очікувати. Газ — нормальний. Показники — вищі за норму. То для чого знову весь тин городити?

Ірина КОЗАК.

Фото автора.

Хмельницький.